WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Центральне бюро розслідувань – cтратегічний елемент системи внутрішньої безпеки України - Реферат

Центральне бюро розслідувань – cтратегічний елемент системи внутрішньої безпеки України - Реферат


Реферат
на тему:
Центральне бюро розслідувань - cтратегічний елемент системи внутрішньої безпеки України
Проблемі забезпечення безпеки держави приділяється чимало уваги як науковцями, так й органами законодавчої і виконавчої влади. На сьогодні є загально визнаним поняття "безпека" як стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства і держави від зовнішньої і внутрішньої загрози, що охоплює такі основні елементи:
1. Науку, теорію (філософію), доктрину (концепцію), політику, стратегію, тактику забезпечення безпеки.
2. Сукупність міжнародних, державних і громадських (недержавних) інститутів і організацій, що забезпечують безпеку.
3. Засоби і методи забезпечення безпеки.
За суб'єктами пропонується розрізняти безпеку особисту, національну, колективну, а за суспільними сферами - політичну, економічну, військову, екологічну та радіаційну [1, c. 207].
У базовому Законі України з питань національної безпеки тлумачиться це поняття як захищеність життєво важливих інтересів людини і громадянина, суспільства і держави, за якої забезпечуються сталий розвиток суспільства, своєчасне виявлення, запобігання і нейтралізація реальних та потенційних загроз національним інтересам [2].
У Законі України "Про Cлужбу безпеки України" на СБУ покладено завдання щодо захисту "...конституційного ладу,...економічного, науково-технічного,...потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спецслужб,...корупції і організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які...створюють загрозу життєво важливим інтересам України" [3].
У свою чергу, академіком Ю.С. Шемшученком запропоновано поняття "безпека національна", під якою він розуміє стан захищеності життєво важливих інтересів особи, суспільства та держави від внутрішніх і зовнішніх загроз. Національна безпека, на його думку, забезпечується об'єднаними зусиллями державних органів, громадських організацій, посадових осіб та окремих громадян. Її головними суб'єктами, на його думку, є:
- громадянин, його права і свободи;
- суспільство, його духовні та матеріальні цінності;
- держава, її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність кордонів.
Складовими національної безпеки він вважає безпеку економічну, екологічну, радіаційну і т. ін. [1, c. 210].
Представляє значний інтерес і дослідження філософсько-соціологічних засад внутрішньої безпеки України, яке проведено доктором юридичних наук О.В. Копаном, за висновком якого безпека - це складне соціальне явище, що являє собою систему таких взаємозумовлених елементів як: справедливість (насильство як її протилежність), потреба та інтерес безпеки. При цьому слід погодитися з автором, що інтерес в аспекті безпеки розглядається як один із основних факторів, що пов'язаний з можливістю насильства, тобто із загрозою виникнення соціальної небезпеки внаслідок таких деструктивних соціальних процесів, як злочинність чи конфлікти інтересів. Потребу безпеки слід розуміти як стан впевненості особи (фізичної чи юридичної) у своїй недоторканності при вступі в соціальні відносини, як право фізичної чи майнової недоторканності соціуму [4, c. 26-125].
Аналіз законодавчих актів та наукових праць з цієї проблематики свідчить про недосконалість формулювання поняття "безпека", плутанину в поняттях "безпека", "внутрішньодержавна безпека", "державна безпека", "міжнародна безпека", "національна безпека", "регіональна безпека" та їх відірваність від потреб сьогодення й практики діяльності державних, насамперед правоохоронних органів, що унеможливлює визначення стратегічних напрямів їх діяльності щодо забезпечення безпеки країни.
Якщо при визначенні воєнного стану як особливого правового режиму передбачено здійснення необхідних заходів для забезпечення національної безпеки, то при визначенні надзвичайного стану відповідні заходи спрямовуються на забезпечення безпеки і здоров'я громадян, нормального функціонування національної економіки, органів державної влади, органів місцевого самоврядування та захист конституційного ладу [5; 6].
Незважаючи на достатню законодавчу базу та численні наукові дослідження явища організованої злочинності, до тепер не приділялося належної уваги дослідженню проблеми впливу організованої злочинності на внутрішню безпеку країни. Стає дедалі очевидним, що загрозу внутрішній безпеці становлять не тільки протиправна діяльність окремих осіб і груп, спеціальних служб іноземних держав і організацій, а, в першу чергу, організована злочинна діяльність кримінальних структур та їх корумпованих зв'язків [7].
За висновками Центру стратегічних і політичних досліджень Російської Федерації, організована злочинність сьогодні унаслідок переносу центру активності зі сфери загальнокримінальних злочинів насильницької спрямованості у фінансово-економічну сферу, входить до загроз національній, регіональній і міжнародній безпеці [8, c. 53-62]. Подібні оцінки процесів і загроз повністю характерні також й для України.
Розробка стратегії діяльності державних органів, у тому числі спецпідрозділів БОЗ у сфері боротьби з організованою злочинністю і корупцією, неможлива без чіткого визначення поняття безпеки, яке уможливить його ефективне застосування у правоохоронній практиці.
На нашу думку, безпеку слід класифікувати залежно від джерел загроз - внутрішніх або зовнішніх. Сьогодні найбільш суспільно небезпечними внутрішніми загрозами для країні є такі явища, як організована злочинність і корупція, насамперед, зростаючі масштаби криміналізації економіки, корумпованості діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування.
Ці явища останніми роками набули рівня реальної загрози конституційним основам державного ладу в Україні, однак кримінальні справи, у ході багаторічного розслідування яких весь час згадуються прізвища високо посадових осіб, у жодному разі не доводяться до судового розгляду, хоча організовані злочинні групи і злочинні організації намагаються вже контролювати правоохоронні органи та судову владу [9; 10].
Подальше поширення організованої злочинності та корупції в Україні може призвести "... до підриву економічних та соціальних реформ і перетворення України на кримінально-кланову або тоталітарну державу" [11, с. 57].
У зв'язку з цим слушною є пропозиція вважати організовану злочинність і корупцію найбільш суспільно небезпечними загрозами внутрішній безпеці країни, внаслідок чого ми повинні зосередити зусилля на:
- забезпеченні гарантій прав громадян і юридичних осіб під час здійснення заходів по боротьбі з організованою злочинністю;
- запобіганні встановленню кримінальними структурами корумпованих зв'язків з державними службовцями та посадовими особами, втягненню їх у злочинну діяльність;
- протидії використанню учасниками організованих злочинних угруповань у своїх інтересах об'єднань громадян і засобів масової інформації[12].
Ми маємо створити, врешті-решт, надійну систему внутрішньої безпеки, під якою слід розуміти сукупність держаних органів, а також здійснюваних ними згідно з відповідними правовими засадами організаційних, фінансових, технічних, оперативно-розшукових та інших заходів, спрямованих на захист конституційних прав і свобод людини та громадянина, законних прав і інтересів юридичних осіб, суспільних й економічних відносин, державних органів, органів місцевого самоврядування та інших інститутів громадянського суспільства від проявів організованої злочинності і корупції.
Однак, проведене
Loading...

 
 

Цікаве