WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Участь перекладача в ході допиту членів злочинних угруповань - Реферат

Участь перекладача в ході допиту членів злочинних угруповань - Реферат

попереднього дозволу з боку слідчого. Водночас ініціативне формулювання додаткових, нагадуючих, викриваючих запитань, а також уточнюючих питань з метою деталізації показань, контрольних питань - з метою перевірки наданих пояснень до компетенції перекладача не входить. Це є виключним правом слідчого, який уповноважений самостійно визначати завдання, напрями і послідовність допиту.
Із самостійністю і незалежністю слідчого пов'язане й те, що саме він доручає перекладачеві зробити переклад та в цілому визначає характер і обсяг матеріалу оригіналу (ч. 2 ст. 128 КПК). Вимозі слідчого у цьому плані кореспондує обов'язок перекладача. Перекладач не може підходити до виконання своїх функцій вибірково, на власний розсуд. Разом з цим, слід зазначити, що перекладач в межах своєї компетенції також є самостійною процесуальною фігурою. Зокрема, він самостійно обирає прийоми і методи діяльності в межах норм і законів перекладу. Слідчий не може виконувати перекладацьких функцій і втручатись до процесу перекладу. Тому його спроба "підкоригувати" перекладацький процес і отримані результати може призвести до порушення законності, у тому числі з боку перекладача, бо саме перекладач особисто несе кримінальну відповідальність за завідомо неправильний переклад (ч. 3 ст. 128 КПК) і дотримання принципу законності.
Відомо, наприклад, що закон (ч. 4 ст. 167 КПК) прямо забороняє ставити запитання, у формулюванні яких міститься відповідь, частина відповіді, або підказка до неї (навідні запитання). Ця норма має загальну дію по відношенню до усіх учасників допиту, а тому стосується не лише слідчого, але й перекладача. Більше того, перекладач не лише з власної ініціативи, але й на вимогу слідчого не має права ставити навідні запитання. Така вимога слідчого за своєю суттю означала б порушення закону, а тому згідно зі ст. 60 Конституції України не повинна виконуватись. У цьому разі простежується самостійна роль перекладача у забезпеченні прав допитуваного і реалізації принципу законності.
Участь перекладача певним чином впливає на обрання тактики проведення допиту. Зокрема, процедура перекладу може завадити активності та цілеспрямованості проведення вказаної слідчої дії. Особа, яку допитують, особливо обвинувачений, може вдавати нерозуміння перекладу, який йому надається, уточнювати окремі слова чи вирази перекладача, вимагати певних пояснень до запитання, навмисно давати неконкретні пояснення і тим самим уповільнювати темп допиту, перехоплювати ініціативу у слідчого, намагатись дізнатися про додаткову інформацію і т. ін.
За наявності даних про те, що допитуваний навмисно "не хоче" розуміти перекладача з метою затягування слідчої дії, або формує підґрунтя до подальшої можливої протидії, можна використати такий тактичний прийом, як дублювання перекладачем питань іноземною мовою в письмовій формі з власноручною письмовою відповіддю допитуваного на кожне питання (п. 4 ст. 69-1 КПК), що посвідчується його підписом. Цей матеріал є складовою протоколу допиту, що в іншій частині, у тому числі переклад письмового фрагменту, має виконуватись мовою кримінального судочинства. Доцільним також є фіксація ходу допиту аудіо- відеозаписом.
Якщо свідок виявив бажання написати свої показання власноруч (ч. 3 ст. 170 КПК), то після його усного допиту і запису ним своїх показань перекладач має в межах тривання цієї слідчої дії та у присутності слідчого перекласти письмові показання мовою кримінального судочинства. Власноручні показання допитуваного складатимуть органічну частину протоколу допиту. Сам протокол, складений в іншій частині мовою кримінального судочинства, має бути зачитаний перекладачем допитуваному у перекладі мовою, якою він володіє. Погоджуємось також із фахівцями, які вважають за доцільне, щоб поряд із допитуваним перекладач підписував кожну сторінку протоколу [9] і додатку до нього, а не лише протокол в цілому, як випливає з вимог ч. 4 ст. 85 КПК. У заключній частині протоколу, крім цього, перекладач має зробити запис мовою кримінального судочинства про те, що показання допитуваного викладені у протоколі шляхом перекладу його власноручних показань, які письмово зафіксовані у протоколі, і повністю ним відповідають. Перекладач і допитуваний засвідчують цей факт підписами.
Перекладач завжди, а не за власним бажанням, як це випливає з ч. 2 ст. 85 КПК, має уважно й особисто знайомитись із текстом перекладу, зафіксованим у протоколі, тому що тільки він відповідає за правильність перекладу. Оформлення ж протоколу здійснює не перекладач, а сам слідчий. Тому з його боку у складанні протоколу можливі певні неточності, викликані суб'єктивною інтерпретацією перекладу. По закінченні слідчої дії, переконавшись у правильній і повній фіксації перекладу, перекладач підписує протокол та відповідно до вимог ч. 4 ст. 170 КПК має зробити зворотний усний переклад - з мови кримінального судочинства мовою, якою володіє допитуваний. Цей факт слід фіксувати і посвідчувати підписом перекладача. Крім цього, допитувана особа також своїм підписом у кінці протоколу має підтвердити, що зроблений їй в усній формі переклад протоколу відповідає даним нею показанням.
Підсумовуючи викладене зазначимо, що у цій статті розглянуті окремі специфічні риси використання на субсидіарних началах методів та прийомів усного перекладу у проведенні допиту особи. Комплексне дослідження цієї проблеми має як теоретичне, так і важливе практичне значення. Отримані результати є важливою складовою забезпечення реалізації законності, права обвинуваченого на захист, змагальності сторін та інших принципів кримінального судочинства. Вони також мають бути врахованими в організації й плануванні розслідування, проведенні окремих слідчих дій та оцінці сформованих доказів, удосконаленні спеціальних методик розслідування злочинів, що вчинені іноземцями і т. ін.
Список використаних джерел
1. Бахін В.П., Карпов Н.С. Сучасна злочинність і удосконалення засобів боротьби з нею // Наук. - практ. журнал "Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика)", 2004. - № 9. - С. 113-127.
2. Костіна Л. Участь перекладача у кримінальному судочинстві // Право України. - 2003. - № 8. - С. 106-110; Костіна Л. Щодо вдосконалення процесуального становища перекладача на стадії досудового розслідування // Право України. - 2004. - № 3. - С. 118-121.
3. Брандерс М.П., Проворотов В.И. Предпереводческий анализ текста. - М., 2001. - C. 7-9.
4. Комиссаров В.Н. Теория перевода. - М., 1990. - С. 98.
5. Шейфер С. А. Следственные действия. Система и процессуальная форма. - М., 2001. - С. 134-138.
6. Буловацька Н.В. Розвитокемоційної стійкості перекладача як його невід'ємна частина професійної підготовки // http://nauka.dp.ua/article/Pedagogika/2_Bulovatska.htm.
7. Левитан К.М. Немецкий язык для студентов-юристов. - М., 2004. - С. 13.
8. Латышев Л.К., Семенов А.Л. Перевод: теория, практика и методика преподавания. - М., 2003. - С. 34-36.
9. Михеєнко М.М., Нор В.Т., Шибіко В.П. Кримінальний процес України: Підручник. - К., 1999. - С. 243; Інструкція про проведення дізнання у Збройних силах України: Затверд. наказом Міністра оборони України від 28.08.95 № 235; п. 47 ч. 2 ст. 9.
Loading...

 
 

Цікаве