WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Участь перекладача в ході допиту членів злочинних угруповань - Реферат

Участь перекладача в ході допиту членів злочинних угруповань - Реферат

вирішенні питання вибору.
У ході синхронного перекладу перекладач практично одночасно (з інтервалом 2-3 секунди) із прослуховуванням мовлення допитуваного викладає переклад. Такий спосіб усного перекладу є складним для перекладача і вимагає від нього відповідного професіоналізму. Синхронний переклад, зокрема, передбачає одночасне виконання трьох різних мовних дій: сприйняття мови оригіналу, переклад викладеного та озвучування мовою перекладу. Потреба у синхронізації усіх цих дій, і, водночас, намагання перекладача не відстати від темпу мовлення допитуваного неодмінно знижуватимуть точність і докладність перекладу. У гонитві за значенням окремих слів і речень перекладач, а, відповідно, й слідчий можуть втратити розуміння загального смислу мовлення. У перекладача виникне потреба у застосуванні мовних штампів замість передачі найбільш суттєвих характеристик вихідного мовлення дослівно; прогнозуванні плину розмови наперед і корегуванні прогнозів, які не виправдались і т. ін. До того ж слідчий не матиме можливості чітко співставити поведінку допитуваного із змістом тієї чи іншої його фрази, зосередити увагу на цільних фрагментах розповіді. Усе це негативно позначиться на індивідуальності, логічній цілісності та смисловій єдності продукту перекладу, оцінці слідчим достовірності показань, ефективності застосуванні тактичних прийомів під час допиту. Тож, на нашу думку, не є доцільним використання синхронного перекладу в ході допиту.
Більш правильним вважаємо застосування послідовного перекладу, коли перекладач доводе слідчому фрагмент вихідного мовлення після того, як допитуваним було висловлено два-три речення. Тривалість допиту процесуальним законом у часі жорстко не обмежена, а тому мовець кожний раз може зачекати, поки перекладач завершити фразу. Для досягнення узгоджених дій про такий спосіб перекладу слід попереджати особу до початку допиту, роз'яснюючи, щоб вона говорила конкретно, чітко й повільно, роблячи паузи й таким чином надаючи перекладачеві можливість перекладати. За великого обсягу сказаного перекладач може робити відповідні позначки. Зроблені таким чином записи після допиту слід надавати слідчому.
В умовах лінгвоетнічного бар'єру, що роз'єднує слідчого і допитуваного, під час розпитування за участю перекладача мають бути зведеними до мінімуму проблеми соціально-особистісного характеру між усіма комунікантами (тобто неспівпадання світоглядів, переконань, соціальних статусів, психологічних звичок спілкування тощо). Водночас, професіоналізм перекладача має поєднуватись із повагою до допитуваного, коректною манерою спілкування, делікатністю, і, навіть, зовнішнім виглядом (вмінням одягатися та використовувати косметичні засоби, прикраси) відповідно до серйозності та офіційного характеру слідчої дії. Зазначене, зокрема, впливає на точність і повноту перекладу, формування сприятливого психологічного контакту між учасниками допиту.
Фахівці також справедливо відзначають, що ефективність діяльності перекладача зумовлена не тільки рівнем професійно-значущих мовних знань, вмінь та навичок, але й особливостями його емоційно-вольової сфери, зокрема, станом емоційно-вольової стійкості, під якою розуміють здатність людини здійснювати свідомий контроль за своїм психофізіологічним станом і регуляцією діяльності в умовах впливу стресогенних чинників [6]. Під час усного перекладу такими емоціогенними чинниками для перекладача виступають, наприклад, брак практичного досвіду, напруженість офіційної обстановки, дефіцит часу, психологічний тиск та реакції поведінки на перекладене з боку допитуваного або слідчого, особливості мови допитуваного, розбіжність інформаційних полів, розуміння великої "ціни" помилки, страх не згадати слово або неправильно перекласти, виказати низькі професійні якості, погане самопочуття і т. ін. Ці чинники мають становити важливу складову психологічної підготовки майбутніх перекладачів і, безумовно, враховуватись слідчим в організації допиту.
Від перекладача вимагається перекладати повно і точно (ч. 2 ст. 128 КПК). У зв'язку з цим слід вказати на неприпустимість застосування у кримінальному судочинстві різних видів так званих "адаптованих перекладів", тобто передавання не того, про що безпосередньо каже свідок, підозрюваний, обвинувачений, або сам слідчий, а, по суті, висновків зі сказаного, зроблених перекладачем. Перекладач таким чином опиняється у не властивій йому ролі своєрідного інформаційного "фільтра", що дозує, "шліфує", покращує, літературно обробляє, і тим самим викривляє природний характер акту комунікації. Такий підхід є неприйнятним, адже не дозволяє кінцевим адресатам перекладу отримати об'єктивну інформацію, що суперечить меті, правовому порядку та пізнавальній сутності допиту.
Водночас, в ході перекладу часто стає неможливим дотриматись іншої вимоги процесуального закону, якою передбачено викладення у протоколі показань свідка не лише в першій особі, але й за можливістю дослівно (ч. 2 ст. 170 КПК). Особливості граматичної будови, словарного складу, синтаксичних конструкцій, лексичних сполучень та інші специфічні риси іноземної мови не дозволяють перекладати, скажімо, німецький текст підряд, слово за словом. Подібна спроба дасть зворотний ефект - призведе до викривлення дійсного змісту сказаного. Тим більше, що сам оригінал не завжди буває вірним за лінгвістичних критеріїв, і залежить, наприклад, від емоційного стану, вміння послідовно викладати думки, частоти застосування реалій, або грамотності допитуваного. Тому, прагнучи дотриматись вимог ч. 2 ст. 170 КПК, - перекладати дослівно, треба неухильно орієнтуватись на адекватність перекладу, бо саме такий стан відповідає вимогам до перекладу, сформульованим у ч. 2 ст. 128 КПК. Під адекватністю перекладу, як відомо, розуміють точне і повне передавання смислового змісту іноземного тексту засобами мови, якою здійснює переклад [7]. Поняття "зміст" тут пов'язане із закінченим текстом (окремою думкою). Тому обрання варіанту значення окремих слів (словосполучень) має бути не лише вірним, але й контекстним, тобто підпорядкованим логіці та смислу всього тексту. За вимогою слідчого окремі одиниці відповідностей можуть бути уточнені перекладачем під час або після допиту.
Разом з цим, адекватність не має нічого спільного із такими вадами перекладу, як так званий "надпереклад" (приписування вихідному матеріалу додаткових якостей для "користі справи", "кращого розуміння адресатом" і т. ін.), "недопереклад" (неповно відображує зміст оригіналу для скорочення витрат часу, за небажання шукати складні еквіваленти і т. ін.), або їх поєднання [8].
Послідовний переклад, у принципі, дозволяє перекладачу з'ясовувати і інші незрозумілі деталі сказаного через ставлення допитуваному запитань до того, як переклад буде зроблений для слідчого. Водночас, виходячи із процесуальногостатусу і функцій перекладача, для нього існують певні межі у розпитуванні особи. Зокрема, він може ставити лише уточнюючі (але не з метою деталізації, а для більш точного перекладу) та контрольні (для перевірки правильного розуміння висловлювань) запитання. Ставлення цих допустимих запитань перекладачем може відбуватись за його власної ініціативи під час допиту і не вимагає обов'язкового
Loading...

 
 

Цікаве