WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Участь перекладача в ході допиту членів злочинних угруповань - Реферат

Участь перекладача в ході допиту членів злочинних угруповань - Реферат


Реферат
на тему:
Участь перекладача в ході допиту членів злочинних угруповань
Серед типових рис сучасної організованої злочинної діяльності фахівці справедливо відзначають поширення її транснаціонального характеру [1]. Так, злочини у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, контрабанда, терористичні акти, незаконне перетинання державного кордону і деякі інші протиправні діяння часто вчинюються членами інтернаціональних злочинних угруповань*, сформованих за принципами етнічної приналежності або злочинної професіоналізації на території різних країн. Під час розслідування таких злочинів правоохоронним органам усе частіше доводиться стикатись з допитом іноземців - членів злочинних угруповань або свідків. У цих випадках обов'язковою є участь перекладача.
У загальних рисах процесуальний порядок такої участі перекладача у досудовому розслідуванні передбачений ст. 19, ст. 62, п. 1 ч. 1 ст. 69-1, ч. 4 ст. 85, ст. 128, ч. 6 ст. 223, ч. 2 ст. 254 КПК України. Аналіз чинної процесуальної регламентації виконання перекладачем своїх функцій та його процесуального статусу дозволяє визнати їх недосконалими і такими, що вимагають суттєвого корегування. На окремі аспекти цієї проблеми нами зверталася увага раніше [2]. Водночас, майже зовсім поза увагою фахівців лишився комплекс не менш актуальних питань, що пов'язані із практичною стороною роботи перекладача. Йдеться про специфіку використання на субсидіарних началах у розслідуванні кримінальних справ методів та прийомів роботи перекладача, розроблених не процесуальним законом чи криміналістичною наукою, а самостійною наукою про переклад - перекладознавством [3], або теорією перекладу.
Треба сказати, що участь перекладача в розслідуванні кримінальних справ передбачає використання ним різних видів перекладу - як письмового, так й усного. Предмет цієї статті обмежений розглядом особливостей застосування правил і прийомів усного перекладу в ході допиту. Можна припустити, що під час слідства основна увага приділяється письмовому перекладу, бо результати слідчої дії знаходять своє відображення у належному процесуальному документі. Водночас слід пам'ятати, що перед тим, як слідчий зафіксує у протоколі сказане під час допиту, тобто результат перекладу, сам переклад відбувається в усній формі. Тому усний переклад відіграє самостійну і важливу роль у результативності зазначеної слідчої дії.
Відомо, що в теорії перекладу його усний вид розглядається як такий, в процесі якого оригінал та його переклад існують у нефіксованій формі, що зумовлює одноразовість сприйняття перекладачем відрізків оригіналу та неможливість його наступного співставлення або виправлення після виконання [4]. Загалом усному перекладу характерним є те, що тривалість комунікативних актів перекладача суттєво обмежена; перекладач має обмаль часу на роздуми, підбирання, оцінку і корегування варіантів перекладу, позбавлений можливості користуватись довідковою літературою; зростає роль його напівавтоматичних та автоматичних навичок, знання стійких відповідностей і штампів, вміння швидко і чітко формулювати свої висловлювання. Як правило, під час усного перекладу виникає потреба компресувати (подавати у стислому, реферативному вигляді) текст і використовувати більш низький рівень еквівалентності.
Усний переклад використовується в ході слідчих дій, спрямованих на отримання вербальної, тобто відображеної у слові інформації, де основним прийомом пізнання виступає метод розпитування. До таких слідчих дій належать допит особи (зокрема, обвинуваченого, підозрюваного, свідка) та очна ставка. Метод розпитування у поєднанні зі спостереженням складає також пізнавальну основу відтворення обстановки і обставин події [5].
Найбільш розповсюдженою, складною і разом з тим характерною слідчою дією за участю перекладача є саме допит. Він полягає в одержанні від допитуваного у передбаченому законом порядку компетентним суб'єктом кримінально-процесуальної діяльності - представником органу дізнання, слідчим і т. ін. (далі - слідчим) показань про обставини, які мають значення для розслідування кримінальної справи. Пізнавальна сутність допиту полягає у тому, що допитувана особа об'єктивізує ідеальний образ подій чи явищ, що зберігся в її пам'яті, шляхом використання мовних засобів у формі усного повідомлення. І через це слідчий також отримує змогу сприймати зазначений ідеальний образ. Різниця у допиті різних учасників кримінального процесу, скажімо свідка і обвинуваченого, в цілому зумовлена процесуальним статусом цих осіб, характером і обсягом відомих їм фактичних обставин, особистою зацікавленістю (ставленням) до тих чи інших результатів слідства.
Перспектива залучення перекладача має бути обов'язково врахована слідчим ще під час підготовки до допиту. Йдеться не лише про організаційний (виклик перекладача з повідомленням про місце і час допиту; забезпечення робочого місця у приміщенні, де відбуватиметься допит і т. ін.) та процесуальний (роз'яснення перекладачеві мети, порядку проведення тієї чи іншої слідчої дії, вимог до фіксації отриманих результатів і т. ін.) аспекти. Важливо врахувати й загальні тактичні положення допиту, що зумовлюють так би мовити тактичні особливості перекладу. Останні мають творчий характер і значною мірою не можуть бути врегульовані нормативним шляхом.
Відомо, наприклад, що під час підготовки до допиту у випадках, коли його предмет містить питання, дослідження яких вимагає спеціальних знань, слідчий має сам, або за допомогою спеціаліста відповідного профілю ознайомитись із спеціальною літературою з предмета допиту, зрозуміти сутність і послідовність тих або інших технологічних процесів, розрахунків, облікових операцій, значення спеціальних термінів і т. ін.
Зважаючи на те, що в ході допиту перекладач відіграє роль "мовного посередника", вказане правило логічно поширити й на нього, не порушуючи, зрозуміло, вимоги до збереження таємниці слідства (конспірації), самостійності та незалежності слідчого. Перекладачеві також, як і слідчому, важливо завчасно знати характер предмету допиту, хоча б у загальних рисах уявляти те, на яку тему відбуватиметься спілкування слідчого і допитуваного. Одна річ, коли до обговорення увійдуть загальнопобутові теми, і, відповідно, буде використовуватись так звана "побутова лексика". Нею володіють усі перекладачі. І зовсім інша - коли розмова відбудеться навколо, скажімо, спеціальних медичних питань (фармакології, медичного інструменту тощо), фізико-хімічних процесів і т. ін. У цьому разі для точного, правильного й швидкого перекладу, вільної орієнтації у тексті і контексті сказаного, розуміння "професійних жаргонізмів" і т. ін. від перекладача вимагатиметься знання і вміння користуватися спеціальною лексикою, що потребує деякого часу для необхідної підготовки.
Змістовна частина допиту свідка починається, як правило, з його вільної розповіді про обставини, що цікавлять слідство (ч. 4 ст. 167 КПК); обвинуваченого - про обставини, зв'язані із суттю обвинувачення (ч. 6 ст. 143КПК). Переклад сказаного на цьому етапі може відбуватись з використанням двох підвидів усного перекладу - синхронного чи послідовного. Кожен підвид має свої недоліки і переваги, що слід враховувати у
Loading...

 
 

Цікаве