WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → У боротьбі з організованою злочинністю та корупцією важливі конкретні дії - Реферат

У боротьбі з організованою злочинністю та корупцією важливі конкретні дії - Реферат

висококваліфікованих фахівців, що дозволяє "авторитетам" від "тіньової" економіки реалізовувати складні фінансові схеми, пов'язані із залученням великої кількості підприємств.
Рівень корупції в Україні, враховуючи її латентний характер, залишається високим. Те, що державні службовці, особливо, у вищих ешелонах влади при невеликих зарплатах у багатстві не відстають від лідерів і керівників організованих злочинних формувань, свідчить про їх високу корумпованість. Поширеність корупції в Україні обумовлена організаційно-правовими, економічними та соціально-політичними факторами. Подальша "тінізація" економіки породжує і характеризує рівень корупції, а кримінальна та адміністративна статистика констатує лише результати боротьби з нею. Вона характеризує один бік проблеми - активність правоохоронних органів, але в жодному разі не масштаби корупції в державі; всі ці статистичні показники є суб'єктивними.
Наявні форми звітності правоохоронних органів охоплюють лише адміністративні корупційні правопорушення і залишають за межами облік фактів корупції кримінального характеру, що позбавляє можливості глибоко оцінити стан цієї роботи іоперативно реагувати на недоліки. Такий стан речей став можливим завдяки причинам, які детермінують та продукують корупцію у нашому суспільстві.
Отже, залежно від рівня, змісту та сили детермінуючого впливу на корупцію їх можна поділити на:
1) соціальні передумови корупції;
2) загальні причини та умови корупції;
3) причини та умови конкретних корупційних діянь.
Соціальні передумови - це соціальні, економічні, політичні, правові та інші процеси і явища, які існують на загальносоціальному рівні, у тому числі у формі соціальних протиріч, і, не маючи правильного розвитку чи не знаходячи своєчасного і належного вирішення, створюють детерміністичне підґрунтя корупції - зумовлюють виникнення та розвиток чинників, що виконують роль загальних причин і умов корупції та причин і умов конкретних корупційних діянь.
Загальні причини та умови корупції - це чинники, які породжують корупцію (її окремі види) як свій наслідок або сприяють її існуванню. Причини та умови конкретних корупційних діянь - це чинники, які, перебуваючи у прямому безпосередньому причинному зв'язку з корупційним діянням, породжують його чи сприяють його вчиненню [4].
Разом з тим, аналіз боротьби з корупцією дозволяє зробити деякі практичні висновки. Головним є те, що зусилля в цьому напрямі мають ґрунтуватися на розумінні конкретних проблем країни і враховувати стадію її політичного розвитку. Водночас досвід боротьби вказав на моменти, без яких домогтися успіху в подоланні корупції фактично неможливо.
Перш за все, як уже не раз наголошувалось - це політична воля уряду. Жодні законодавчі або адміністративні заходи не можуть бути ефективним, якщо нема політичної волі на всіх рівнях уряду. Друге - це реальна, гарантована незалежність судової, слідчої систем та діяльності кримінальної міліції країни. У світлі змін, внесених до чинного законодавства, на сьогодні можна говорити лише про певну незалежність судової системи; разом з тим, менше за все ведеться розмова про незалежність оперативних та слідчих підрозділів, які виявляють злочини, а не отримують готові кримінальні справи з обвинувальними висновками. Наприклад, інститут слідчого є недосконалим. Слідчий, де-юре являючись незалежним суб'єктом розслідування, самостійно приймає рішення по кримінальній справі, де-факто постійно зазнає втручання у процес розслідування. Слідчий не може повною мірою реалізувати свою процесуальну незалежність та самостійність у розслідуванні, оцінці доказів і прийнятті процесуальних рішень у справі, тому прокурор наділений правом давати вказівки про притягнення певної особи як обвинуваченого, про кваліфікацію злочину, обсяг обвинувачення (ст. 114, 227 КПК). Вирішення цих питань безпосередньо пов'язане з правом слідчого оцінювати зібрані ним докази у кримінальній справі за своїм внутрішнім переконанням (ст. 67 КПК), а коли він визнає таким чином, що цих доказів достатньо, то тільки тоді виносить мотивовану постанову про притягнення певної особи як обвинуваченого (ст. 131 КПК). Окрім цього, законодавець у ч. 1 ст. 114 КПК вказує на повну відповідальність саме слідчого, а не прокурора за законне і своєчасне прийняття рішення та проведення слідчих дій. Законодавець не робить винятку для таких рішень та слідчих дій, які проводяться слідчим за письмовою вказівкою прокурора. Тому дача прокурором вказівок слідчому всупереч його внутрішньому переконанню є ще й не зовсім гуманною [5]. Проект Закону України "Про статус слідчого" залишається поза увагою законодавця, процес створення Національного бюро розслідувань як окремого незалежного правоохоронного органу мав початок, але не знайшов продовження. Ми уже не говоримо про залежність цих суб'єктів процесу від керівників відомств, яким вони підпорядковані.
Третє - це те, що правові реформи лише частково розв'язують проблему. Щоб одержати віддачу, вони мають бути тісно поєднані з іншими формами боротьби з корупцією - з економічними, фінансовими, соціальними, організаційними і навіть культурними. На загальний стан корумпованості в державі негативно впливають суттєві прогалини вітчизняного антикорупційного, податкового і бюджетного законодавств, низька правова культура населення, невідпрацьована, а подекуди й відсутня, система підбору, підготовки кадрів, належного контролю за їх діяльністю. Державний апарат управління потребує негайного реформування з тим, щоб чітко були визначені політичні посади в державі і посади державних службовців; критерії оцінки діяльності останніх є результатами їх роботи (за рішенням незалежної атестаційної комісії), а не керівника, а тим більше - керівника-політика.
Чинний Закон України "Про боротьбу з корупцією" абсолютно не сприяє ефективності боротьби з цим явищем, а, навпаки, призвів до зростання хабарництва в декілька раз і зробив його нормою життя багатьох чиновників. По суті цей Закон створив колізію законів, у результаті чого є можливість вибору застосування за одне і теж діяння кримінальної або адміністративної відповідальності. Майже дев'ятирічна практика дії Закону з усією очевидністю підтвердила, що основні його норми не спрацьовують. У ньому не визначено основного: чітких рамок, які розділяли б поняття адміністративного та кримінального корупційного діяння, встановивши лише адміністративну відповідальність за такі діяння.
Одним з основних чинників, що не дозволяє вести ефективну боротьбу з корупцією, є неготовність політичних сил суспільства і правоохоронних органів до безкомпромісної боротьби з нею, відсутність політичної волі, політичних та соціальних традицій публічного викриття
Loading...

 
 

Цікаве