WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Торгівля жінками як прояв кримінального бізнесу - Реферат

Торгівля жінками як прояв кримінального бізнесу - Реферат

припинення торгівлі - впливати на попит щодо жінок для використання у проституції. У 1998 році Швеція прийняла Закон про насильство над жінками, що визначав новий вид злочину - "значне порушення цілісності особистості жінок". Проституція була включена до видів насильства проти жінок. З 1 січня 1999 року "купівля сексуальних послуг" була заборонена, карана штрафами і/або тюремним ув'язненням до шести місяців. Шведський уряд був упевнений, що це нове визначення демонструє ставлення Швеції до проституції як до "небажаного соціального явища" і акта насильства проти жінок.
Шведський підхід визнає шкоду, заподіювану жінкам в умовах сексуальної експлуатації. Такий підхід починається з визнання, що жінка має право на власну гідність, цілісність і рівноправність. Цей новий Закон - перший зі спрямованих на захист жінок від насильства, визнає чоловіків винними і, таким чином, стосується попиту на жінок, яких продають для проституції. Існують відомості, що Норвегія також розглядає такий підхід як шлях боротьби з торгівлею жінками для сексуальної експлуатації.
В Україні кримінально-правова боротьба з незаконним вивозом та експлуатацією за кордон жінок передбачає кримінальну відповідальність за складами злочинів, передбачених ст. 146, 149, 154, 302, 303, 331, 332 нового КК України.
Зокрема, у ст. 149 КК України "Торгівля людьми або інша незаконнаугода щодо передачі людини" зазначено, що "продаж, інша оплатна передача людини, а так само здійснення стосовно неї будь-якої іншої незаконної угоди, пов'язаної із законним чи незаконним переміщенням за її згодою або без згоди через державний кордон України для подальшого продажу чи іншої передачі іншій особі (особам) з метою сексуальної експлуатації, використання в порнобізнесі, втягнення у злочинну діяльність, залучення в боргову кабалу, усиновлення (удочеріння) в комерційних цілях, використання у збройних конфліктах, експлуатації її праці караються позбавленням волі на строк від трьох до восьми років". А ті ж самі дії, вчинені організованою групою, караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.
У даній статті подане таке визначення торгівлі людьми: "… угода, за якою одна особа (продавець) передає людину у фактичну незаконну власність іншої (покупця), а остання зобов'язана прийняти її та сплатити певну грошову суму", а "кваліфікованими видами торгівлі людьми (ч. 2 ст. 149 КК) є вчинення цього злочину: 1) щодо неповнолітнього; 2) щодо кількох осіб; 3) повторно; 4) за попередньою змовою групою осіб; 5) із використанням службового становища; 6) особою, від якої потерпілий був у матеріальній або іншій залежності". Згідно з даною статтею "сексуальна експлуатація - це вид експлуатації праці особи в галузі проституції, під якою слід розуміти надання сексуальних послуг за гроші чи іншу матеріальну винагороду, або у суміжних сферах, незалежно від того, чи дозволений у даній країні чи її окремих місцевостях цей вид діяльності" [5].
Таким чином, у такої складної проблеми, як торгівля людьми, не може бути простого і швидкого вирішення. Однак ситуація, що склалася, вимагає від влади, громадськості України невідкладних і адекватних заходів щодо протидії цьому злу.
Покарати тих, хто займається транспортуванням "живого товару" з України, надто складно. І, можливо, цьому допомагає декілька чинників. Як серед високих чиновників, так і серед рядових службовців УВС, паспортно-візової і митної служб, адміністрації існує традиційний стереотип щодо жінок, які виїхали на роботу за кордон і були втягненими до секс-індустрії та проституції. Загальна думка зводиться до того, що "… вони (тобто жінки) самі винуваті. Вони знають, на що йшли, коли виїжджали за кордон". Таким чином, питання боротьби з організованою торгівлею людьми переміщується до сфери моралі й виховання. По суті, ми зіштовхуємося з філософією невтручання. Дуже багато офіційних осіб вважають питання работоргівлі надуманим і типовим для країн Західного світу, але не для України.
Мабуть, єдина організація в Україні, яка повною мірою розуміє серйозність даної проблеми, - це Держкомкордон України. Саме прикордонники першими зіштовхуються з жертвами работоргівлі, вислуховують їх сповіді, приймають пояснення з приводу депортації і т.п. І саме прикордонники вимагають від різних служб вжити заходів відносно фірм і осіб, які займаються підозрілим вивозом громадян за кордон.
Можливо, що лояльне ставлення до работорговців викликає й другу причину їх важкого виявлення. Багато опитаних потерпілих заявляли, що вони не будуть порушувати кримінальні справи проти тих, завдяки кому вони опинилися у складній ситуації за кордоном. Практично всі потерпілі не вірять, що їх заяви будуть розглянуті чи будуть вжиті дійові заходи стосовно работорговців. Вони бояться громадської думки і зневажливого ставлення з боку правоохоронних органів. За відсутності заяв дуже важко з'ясувати, хто ж насправді займався переправленням потерпілих за кордон.
За існуючої процедури контролю над діяльністю приватних фірм з боку державних правоохоронних і контролюючих органів малоймовірним є припинення їх злочинної діяльності. З матеріалів ліцензування також неясно, чи працюють у галузі переміщення українських громадян за кордон ті фірми, що не пройшли саме ліцензування. Багато фірм звертаються за ліцензією після декількох років роботи, а у разі відмови - працюють без усяких юридичних підстав. Прикладом слугує цілий ряд українських туристичних фірм, що займаються незаконним вивозом туристів, переважно, жінок за кордон.
Список використаних джерел
1. Международная организация по миграции, Информационная кампания против торговли женщинами из исследований в Украине (Женева, Швейцария): Междунар. орг. по мигр. - 1998. - июль.
2. Международная организация по миграции "Славянские женщины вывозятся для рабства" // Кварт. бюлл. по торговл. мигрантами (Женева, Швейцария): Междунар. орг. по мигр. - 1998. - июль.
3. Официальные предупреждения ООН о появлении новых рабынь проституции. - Ксинуа. - 1999. - 21 сент.
4. Конвенция о пресечении торговли людьми и эксплуатации проституции (1949 г.).
5. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / За ред. М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. - К.: Каннон, А.С.К., 2001.
Loading...

 
 

Цікаве