WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Теоретичні проблеми сучасного погляду на розвиток кримінології - Реферат

Теоретичні проблеми сучасного погляду на розвиток кримінології - Реферат

того часу поки не буде створено своєї специфічної комплексної системи кримінологічного права і законодавства України.
Як комплексна галузь, яка формується для застосування у сфері соціального, у тому числі державного управління, дане предметно-функціональне утворення як нове явище в структурі права відображатиме тенденцію до об'єднання різних в юридичному відношенні галузей і комплексних спільностей законодавства, яке не відноситься в даний час ні до однієї галузі права, але може виступати як міжгалузеве, чи надгалузеве утворення в подальшому його розвитку і визнання політичною у тому числі законодавчою владою. І це закономірно, бо, в решті решт, не суспільні відносини повинні будуватись в рамках юридичного закону, а навпаки, юридичний закон повинен будуватись в межах об'єктивних суспільних відносин, що склались.
"Життя права, - стверджує Д.А. Керімов (і з ним можна погодитись), - не тільки в системі його норм, але й в правовій політиці і принципах, не тільки в об'єктивному, але й в суб'єктивному праві, в процесі правотворення і правотворчості, в застосуванні, виконанні, дотриманні і в багатьох інших шляхах і способах реалізації правових вимог, на кінець в законності і правопорядку. Реальність права не тільки в кодексах та інших законодавчих актах, але й в їх діях - організації управлінського процесу, в регулюванні суспільних відносин, у впливі на людей" [11].
Юридичне нормування кримінологічної практики як актуальна проблема концептуального вирішення вносить елемент регулятивності, стабільності визначеності і системності у сфері кримінологічних відносин. Саме тут вбачається прикладна завершеність в кримінології - її правотворчості і правозастосування. Як фундаментальна наука про злочинність вона пронизує всю правову сферу в межах предмета свого дослідження. Кримінологічні дослідження як форма наукового пошуку і розповсюдження його результатів на подальше пізнання природи механізму правового регулювання, відіграє в цьому механізмі програмно-впорядковану роль, визначає стратегію боротьби за посилення соціальної ефективності галузей права, які регулюють питання, пов'язані з боротьбою зі злочинністю.
Тому, зважаючи на те, що запропонована система правоусвідомлення в кримінологічній науці з властивою в таких випадках дискусійністю не є умоглядною і спекулятивною. Так як різні правові концепції в юридичній науці є по суті синтезом, узагальненням і відображенням не тільки руху правової форми суспільної діяльності, але й усієї соціально-політичної динаміки, що цілком властиве кримінологічному феномену. І саме тут глибина проникнення наукової думки в природу визначених кримінологією явищ збагачує поняття про них новим змістом. Це викликає потребу фіксації в юриспруденції кримінологічних феноменів, які вказують на основні суттєві ознаки предмета, що вивчається і відрізняє їх від системи вже існуючих правових явищ.
Процес криміналізації соціальних явищ складається з певних стадій, передбачає користування певними методами і здійснення певних операцій. Це процес переведення об'єктивних реалій, що мають місце в кримінологічній практиці на мову рішень, нормативних приписів, які приведені у відповідну юридичну форму і призначені організувати і стимулювати людську діяльність в напряму запобігання і протидії злочинам, забезпечити досягнення суб'єктами відносин соціально корисних і необхідних цілей. Цей різновид суб'єктивної діяльності людей, який повинен здійснюватися на науковій основі, не повинен стверджувати себе суб'єктивною волею на противагу закону. Сам механізм перенесення даного масиву фактів у нормативістську сферу, повинен проходити шлях змін від матеріальних факторів до свідомості і від неї - до правових норм.
У даному разі юридичний мотив як категорія, що має на меті визначення санкції у формі закону (чи відомчого нормативного акту) під час досягнення соціально корисних цілей кримінологічного характеру, в кожному окремому випадку проходить становлення поза закономірностей правової форми і передбачає соціолого-кримінологічний підхід до справи пізнання всіх необхідних груп факторів, що впливають на формування закону у сфері кримінологічних відносин. Погляди і уявлення, що стоять за категорією юридичного мотиву в кримінологічній практиці об'єктивно визначають сукупність соціальних зв'язків, певні відповідні варіанти поведінки учасників цих суспільних відносин, які повинні стати загальнообов'язковими правилами, набути форму спільної обов'язковості. У цьому контексті юридичний мотив визначається і як суб'єктивна сторона потреби правового регулювання таких відносин. Тому лейтмотив удосконалення нормативістики у сфері кримінологічних відносин (кримінологічної практики) повинен також знайти своє місце в положеннях кримінологічної доктрини держави.
Під час розробки концептуальних положень стосовно нормативно-правової бази кримінологічної практики доцільно визначитись з класифікацією нормативних актів і конкретною класифікаційною характеристикою правових норм та положень відомчих нормативних актів за їхфункціональним призначенням, характером та спеціалізацією.
Крім зазначених напрямів розвитку кримінології, необхідно здійснювати дослідження правових норм, інших галузей права в напрямах вивчення їх ефективності впровадження і застосування в кримінологічній практиці, що давало б підстави вважати, що дані норми відповідають вимогам суспільства, чи потребують змін і подальшого удосконалення.
Зазначені міркування з деяких актуальних, на наш погляд, питань розвитку кримінологічної науки не претендують на істинність в останній інстанції і носять дискусійний характер. Але аналізуючи процес саморозвитку кримінології, необхідно враховувати саме ті фактори її розвитку і удосконалення, які формуються в соціальній дійсності і які реально впливають на цей процес. Тому при формуванні сучасної кримінологічної концепції необхідно приймати до уваги новітні цілі та їх конкретизацію у завданнях, функціях, принципах кримінологічної науки і практики, що постають у сучасний період, формування перспективних гіпотез кримінологічної політики, кримінологічної нормотворчості, основ кримінологічної стратегії і тактики запобігання і протидії злочинності та її окремим видам, удосконалення процесу підготовки та здійснення наукових досліджень в даній сфері.
Список використаних джерел
1. Szabo D. Criminologoe comparee, signification et taches. - Annales internationales de criminologie, 1973. Р. 89-125.
2. Шибутани Т. Социальная психология. - М.: Прогресс, 1969. - С. 15.
3. Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и патология. - М.: Наука, 1982. - С. 6.
4. Попович В.М. Економіко-кримінологічна теорія детінізації економіки: Академія ДПСУ. - Ірпінь, 2001. - С. 46-49, 141, 300.
5. Бурлаков В.Н. Криминология ХХ века. - СПб: Юрцентр пресс, 2000. - С. 10.
6. Исиченко А.П. Оперативно-розыскная криминология: Учеб. пособие. - М.: ИНФРА - М, 2001. - C. 69.
7 Литвак О.М. Загальнотеоретичні підвалини соціально-кримінологічного запобігання злочинності // Право України. - 2001. - № 5. - С. 97-102.
8. Российская криминологическая энциклопедия / Под ред. А.И. Долговой. - М.: Норма, 2000. - С. 309.
9. Зелинский А.Ф. Криминология. - Харьков: Рубикон, 2000. - С. 17.
10. Кучма Л.Д. // Голос України. - 1999. - 16 лют. - C. 3.
11. Керимов Д.А. Соотношение теоретической и практической деятельности в процессе познания права // Сов. гос. и право. - № 3. - 1987. - С. 13-14.
Loading...

 
 

Цікаве