WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Теоретичні проблеми сучасного погляду на розвиток кримінології - Реферат

Теоретичні проблеми сучасного погляду на розвиток кримінології - Реферат

розвитку, хоча вітчизняною кримінологічною наукою не було своєчасно зазначена як важливий компонент предмета вивчення, але який реально існує протягом тривалого часу (про що свідчить багато чинників: нормативних, правових, організаційних, дослідницьких і т.ін.).
Тому кримінологічну політику на сучасному етапі розвитку держави можна визначити як певну функціональну дефініцію влади, а саме, як:
1) частину внутрішньої соціальної політики у сфері боротьби зі злочинністю;
2) спосіб наукового бачення та практичної діяльності держави і суспільства в цілому, шляхи і засоби, за допомогою яких здійснюється захист суспільства і громадянина від злочинних посягань;
3) особливий вид людської діяльності, пов'язаної із загально-соціальними та спеціально-кримінологічними заходами дослідження, запобігання та протидії злочинній діяльності;
4) наукову платформу вибору мети та завдань, стратегії і тактики, які ведуть до реалізації обумовлених соціальними інтересами потреб;
5) галузь взаємовідносин політичних напрямів у системі державно-політичної діяльності (іншими галузями внутрішньої та зовнішньої політики держави);
6) свідому, виважену, цілеспрямовану діяльність державних, політичних інститутів, у тому числі правоохоронних органів, інститутів громадянського суспільства і окремих громадян у сфері кримінологічної теорії і практики;
7) комплексний науково обґрунтований напрям активного наступу і протидії злочинності, який інтегрує і поєднує в собі завершену систему взаємодії та використання досягнень і здобутків усіх наукових галузей та інститутів, які займаються проблемами злочинності (як фундаментальних, так і прикладних напрямів).
Тому вважаємо за доцільне зазначити або самостійно, або обмежено, що передбачає термін "політика у сфері боротьби зі злочинністю" (який не має чіткого наукового обґрунтування), термін "кримінологічна політика держави", які, на нашу думку, конкретно виражають сутність даного напряму державної політики і ґрунтуються на концептуальних положеннях кримінології як наукового, так і практично прикладного характеру.
Кримінологічна політика, на нашу думку та погляд інших вітчизняних вчених-кримінологів [9], повинна знайти своє місце як важливий компонент дослідження та вивчення предмета науки, а також навчальної дисципліни "Кримінологія".
Слід визначити її інтегруючу роль серед таких напрямів державної політики, як "кримінальна політика" (до речі, дана дефініція сьогодні є не зовсім науково обґрунтованою як з боку юридичних, так й етимологічних тлумачень). Вважається, що більш точним було б визначити її як кримінально-правову чи кримінально-карну політику, бо саме карною проблемою вона й займається. Поряд з нею, або в її структурі, знайти місце кримінально-процесуальній та кримінально-виконавчій (пенітенціарній) політиці, а також оперативно-розшуковій та іншим напрямам політики, які охоплюють процеси запобігання і протидії злочинності своїми специфічними формами впливу, зусилля і соціальне замовлення яких, врешті-решт, спрямовано на кримінологічний результат, заради якого функціонують усі сфери кримінальної юстиції.
Кримінологічна політика як державно-соціальний феномен радикально впливає на розвиток кримінологічної теорії і практики в цілому та на розвиток її фундаментальних і прикладних галузей.
За рівнями формування політичного бачення кримінологічної проблеми, визначення стратегічних шляхів її вираження суб'єктами формування і виконання даної політичної волі, участі в цьому процесі громадськості необхідне проведення наукових досліджень. Заслуговують на увагу і питання реалізації кримінологічної політики на регіональних і відомчих рівнях. Особливою проблемою, як актуальним напрямом сьогодення, вважається реалізація кримінологічної політики і практики, що полягає в систематизації та формуванні спеціальної нормативно-правової галузі кримінологічної практики як складової частини кримінології, що поряд з іншими аргументами раз і назавжди зніме полеміку щодо "юридичності" або "неюридичності" даної науки (хоча ця юридичність існувала весь час, тільки до цього достатньо чітко не була визначена).
На наш погляд, як однією з форм проведення в життя кримінологічної політики можна вважати утворення і визначення в законодавстві системи органів і служб у структурі виконавчої влади (на всіх рівнях), яка б забезпечувала:
інформаційно-аналітичну діяльність (оцінка реальних змін злочинності, процесів її детермінації, ефективності раніше застосованих заходів протидії);
розробку кримінологічних прогнозів, стратегію запобігання і протидії злочинам, кримінологічну експертизу законодавчих та відомчих актів, спрямованих на протидію злочинності, експертизу щодо ефективності дії конкретних правових норм, практики їх застосування.
Саме такі заходи з боку держави були б корисними стосовно недопущення традиційних методів "спроб і помилок" в умовах дії "кризового права", коли є можливість "розкрадати державу згідно з чинним законодавством" [10] та залишення без відповідної правової реакції значної кількості фактично вчинених з позиції кримінології як відомих, так і латентних злочинів.
Іншою важливою формою кримінологічної політики, на нашу думку, слід вважати створення більш ефективних нормативно-правових засад кримінологічної практики.
Формування нормативно-правової системи кримінологічної практики будується, на наш погляд, на дослідженнях кримінологією правової матерії і наявності регламентованих юридичними актами форм її існування, якої вимагають визначенняпоняття і сутності даного виду суспільних відносин.
Саме такого виду відносини є одним із елементів інтегративної сукупності в правовому житті та юридичному просторі суспільства.
Певною мірою такі відносини можуть розглядатись як стереотип поведінки, в якому реалізується норма базової галузі права, вони впливають на удосконалення правових галузевих норм, процесу правоохоронної та правозастосовчої практики.
Умовно названа кримінологічна галузь права, або, точніше, правова галузь кримінологічної практики, ще не має чітко вираженого специфічного методу правового регулювання, хоча властивий їй масив норм різного ґатунку фактично існує (наприклад, закони України: "Про боротьбу з корупцією", "Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі", "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю").
Це комплексне утворення більш схоже на явище державно-управлінського характеру, яке діє на ґрунті інтегративного підходу до регулювання окремих груп суспільних відносин, що реально існують і мають свій юридичний вихід, але не як окрема галузь права, а як нормативістська система. У той час, коли потреба у формуванні даної правової галузі давно назріла.
У разі відсутності "чистої" галузі законодавства, яке б могло містити в собі норми виключно кримінологічної сфери відносин, можна запровадити в обіг науки поняття певної "зони тяготіння" багатьох законодавчих актів або їх змістовних частин (наприклад закони України "Про оперативно-розшукову діяльність", "Про міліцію", "Про СБУ, проекту закону "Про профілактику", укази Президента України, постанови Верховної Ради України, відомчі нормативні акти тощо), коли дані законодавчі акти, або їх деякі складові частини можуть бути і фактично існують в "зоні тяготіння" кримінологічної науки і кримінологічної практики та впливають на системотворення в даній сфері не через конкретну галузь права, а безпосередньо, поряд з правом, до
Loading...

 
 

Цікаве