WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Теоретичні проблеми сучасного погляду на розвиток кримінології - Реферат

Теоретичні проблеми сучасного погляду на розвиток кримінології - Реферат

набуття нових компонентів предмета (наукових підгалузей кримінології, методологічних засад запобігання та протидії злочинності), навчальних, наукових та практичних прикладних напрямів кримінології.
Кожна розвинена наука складається з багатьох пов'язаних між собою теорій. Кримінологічна теорія, на наш погляд, за предметом свого дослідження відноситься до суспільних, за будовою - до дедуктивних, достовірність тверджень якої встановлюється шляхом логічного висновку з вихідних положень, і недедуктивних (індуктивних), достовірність тверджень якої доводять за допомогою аргументації фактами кримінологічних досліджень кримінальної дійсності.
За характером відношення до дійсності кримінологічна теорія визначається як змістовна, коли вона є відображенням конкретної частини реальності. Серед сукупності теорій, споріднених за своїм предметом дослідження соціальних явищ, кримінологічну теорію слід визначити як фундаментальну, яка займає провідне місце серед наук про злочинність.
Вона є основою формувань способу мислення й розвитку всієї сукупності знань щодо поняття злочинності як явища (феноменології), її носіїв та природи і детермінації (етіології) та методології запобігання і протидії даному явищу усіма формами, методами та засобами (загальносоціальними, спеціально-кримінологічними, правовими та ін.).
Науковий метод у кримінологічній науці як внутрішня закономірність руху людського мислення, взятого як суб'єктивне відображення об'єктивного світу, використовується як засіб пояснення та виміру в процесі дослідження об'єктів кримінологічного вивчення. Його можна розглядати як теорію звернення до практики дослідження, де кожна, практично обґрунтована система кримінологічного знання, може стати і стає методом дослідження. Разом з тим, теоретична система кримінологічного знання не може повністю бути реалізована у методі пізнання, бо за своїм змістом вона є значно ширшою і загальною для нього.
Тому науковий метод у кримінології як теорія в дії відображає активне ставлення кримінолога до дослідження обставин, пов'язаних зі злочинністю, націлює як на пізнання, так і на реконструкцію даної наукової системи як способу її життєдіяльності, саморозвитку та юридичної активності. Слід додати, що принципової розбіжності між науковим і практичним - прикладним пізнанням даного юридичного профілю - немає, чим і визначається єдність їх метода. Але доцільно зауважити, що метою наукового пізнання є знаходження узагальнюючого теоретичного висновку, а практично-прикладного - застосування теорії до конкретних фактів дійсності. Тобто, в першому випадку здійснюється пошук загального, а в другому - застосування загального до конкретного, коли наукове пізнання кримінологічної дійсності будується з урахуванням потреб практики, а практично-прикладне пізнання відбувається на науковій основі. Що стосується наукової належності кримінології в системі правознавства, доцільно зазначити наведене нижче.
Зміст кримінологічної науки може розглядатися як неупереджений пошук ціннісно-нейтральних істин, які можуть використовуватися правовими галузями кримінального профілю в обґрунтуванні і застосуванні суто правових заходів соціальної реакції на фактичні явища.
Дослідження ціннісного виміру кримінологічного знання іноді виводить це знання за його власні формально окреслені межі і ставить питання про вивчення істинного виміру даного виду знання на нових рівнях і в нових сферах прикладного характеру.
Встановлення істинності в правовій реальності й правозастосовчій практиці є головним фактором, для встановлення і досягнення якого існують загальносоціальні та спеціальні методи юридичних наук.
Зважаючи на те, що істина для правознавства є головною внутрішньою метою, яку формальний (юридичний) спосіб пізнання не завжди здатний забезпечити в достатній мірі, виникає потреба у визначенні внутрішнього джерела пізнавального процесу встановлення істинної картини правової реальності.
Саме тут на допомогу спеціальним правовим галузям для досягнення вищезазначеної внутрішньої мети (істини) приходять науки кримінологія, статус якої відіграє провідну методологічну роль щодо пошуку істини такими галузями кримінального циклу як кримінальне право та його процес, кримінально-виконавче право, оперативно-розшукова діяльність та інші, а опосередковану методологічну роль пізнання істини для усіх правових галузей відіграє соціологія права (юридична соціологія).
Виконуючи вищевказану методологічну роль пізнання істини галузями зазначеного юридичного профілю, кримінологія за допомогою здійснення кримінологічного аналізу минулого і випереджаючого відображення майбутнього в об'єктивній дійсності здатна певною мірою зняти (або зменшити) певні суперечності: між істинністю і цінністю наукового знання про феномен злочинності; між знанням про злочинність і фактичним дійсним станом злочинності; між правовим змістом об'єкта і самим об'єктом дослідження; між об'єктивним і суб'єктивним аспектами знання кримінальної дійсності; між реальним кримінальним буттям і формально визначеним псевдобуттям людини, яка вступила в протиріччя із законом.
Якщо універсальним критерієм істинності та цінності права є практика, то в даному контексті кримінологічна практика є критерієм істини кримінально-правової практики. Дана взаємозалежність і взаємообумовленість пояснюється нерозривністю і органічною єдністю кримінології та кримінального права в досягненні достовірності і задоволенні соціальної потреби щодо протидії злочинам. В залежності від межі взаємопроникнення і усвідомлення даного зв'язку залежить кінцевий результат боротьби зі злочинністю. Тому підвищення рівня розвитку кримінологічної теорії і практики сприяє підвищенню рівня кримінального права та ефективності практики його застосування і, навпаки. Щодо розмежування предмету дослідження цих самостійних базових і фундаментальних наук, то це цілком закономірно і виправдано. Подальша динаміка співіснування і співвідношення даних наук буде залежати від напрямів розвитку суспільних процесів і тієї ролі, яку в цих процесах відіграють усі соціальні явища та названі науки у тому числі.
Критерій істини в кримінології як засіб судження, як мірило достовірності людських знань, їх відповідності об'єктивній дійсності можна визначити як суспільно-історичну практику боротьби зі злочинністю, що є процесом, в якому відбувається реалізація і перетворення теоретичних знань на предметну дійсність і разом з тим перевірка їх відповідності об'єктивній природі речей. При цьомуслід зважати на відносний характер критерію практики про підтвердження достовірності чи хибності певних положень, які виносяться кримінологічною теорією в межах досягнутого рівня суспільної кримінологічної практики.
Саме обмеженість і недосконалість кримінологічних знань викликає неадекватні підходи у вирішенні питань практичного характеру, які ведуть до деформацій як в соціальних, так і в правових системах, а також до дисфункцій у правозастосовчій, правоохоронній і запобіжній діяльності та в цілому у сфері протидії злочинності.
Тому кримінологічна практика як процес, що перебуває в стані динаміки та розвитку, як наслідок зміни сфер застосування і перевірки кримінологічних знань не повинна абсолютизуватися на конкретному історичному етапі і сучасному рівні її досконалості, щоб не припускатися помилки.
Поряд з кримінологією розвиваються і заслуговують на увагу споріднені наукові галузі - юридична психологія, юридична соціологія (соціологія права), підгалузі
Loading...

 
 

Цікаве