WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Сучасна злочинність і удосконалення засобів боротьби з нею - Реферат

Сучасна злочинність і удосконалення засобів боротьби з нею - Реферат

спроба "викорінювання організованої злочинності в Сполучених Штатах шляхом посилення правових засобів у процесі збору доказів, шляхом установлення нових кримінальних заборон і застосування посилених санкцій і нових заходів правового захисту для боротьби з незаконними діями тих, хто займається організованою злочинністю".
У зарубіжній практиці (Франція, Німеччина, Бельгія, Швейцарія та ін.) одним з виходів щодо подолання недостатності традиційних засобів для боротьби з сучасною злочинністю виявилося встановлення у кримінально-процесуальному законодавстві "спеціальних" або "особливих" слідчих дій (аналогів нашим оперативно-розшуковим заходам), що здійснюються лише за дорученням прокурора або слідчого судді, результати яких використовуються за докази. Рішення про проведення такої слідчої дії може бути прийняте лише тоді, коли необхідні для розслідування і доказування відомості без його проведення добути неможливо або вкрай складно [13, с. 67-70].
У нас вирішенню даної проблеми перешкоджає невідповідність завдань боротьби зі злочинністю, що ставляться перед правоохоронними органами, і можливостей, які представляються для їх вирішення; очевидна непослідовність у вирішенні проблем удосконалення засобів і методів боротьби зі злочинністю; нерозв'язання у рамках колишніх уявлень і підходів протиріч у співвідношенні прав особистості та забезпечення необхідних умов для боротьби зі злочинністю.
Американські економісти, виходячи із збитків, породжуваних злочинністю, підкреслюють необхідність вважати витрати на боротьбу зі злочинністю для зменшення витрат суспільства від злочинності і боротьби з нею, тому що можливості суспільства і держави не безмежні й вони змушені вирішувати, за рахунок чого скорочувати ці витрати: економії на юстиції, посилення мір покарання, виведення "із підпілля" деяких видів сьогоднішньої кримінальної діяльності, розподілу ресурсів на боротьбу з різними видами злочинів і т. ін. Наше керівництво поки що обирає найпростіший і дешевий шлях - економію на юстиції, ігноруючи те, що цей шлях у наступному вимагає суттєвих додаткових витрат для виправлення положення, що ускладнилося. Для нас завжди головним було і залишається - вміло відзвітуватися і прислужити начальству. За статистичною звітністю МВС України з 1996 р. показники кількості вчинених злочинів "неухильно знижуються", але не віриться в 100-відсоткове розкриття "замовлених" убивств або майже в 2,5 рази скорочення зґвалтувань, порівняно з 1990 р.
У розробці заходів, спрямованих на удосконалення боротьби зі злочинністю (у тому числі правових), у нас поки відзначається не тільки тупцювання на місці, але й відступ від того, що є діючим і раціональним. Це, наприклад, засвідчує відмова від протокольної форми досудової підготовки матеріалів, що "була введена з метою зменшення навантаження слідчих для того, щоб вони могли зосередити свої зусилля на розслідуванні найбільш тяжких злочинів" [3, с. 598]. У спрощенні процедури розслідування (що не рівнозначно відмові від необхідних правових гарантій, як вважають деякі вчені) полягає необхідність і можливість усунення багатьох наявних недоліків у діяльності з розкриття і розслідування злочинів. У багатьох країнах в процесі прийняття нового кримінально-процесуального законодавства протокольна форма розширюється (по кількості охоплюваних складів) і приймаються нові положення, спрямовані на удосконалення процедури проходження кримінальних справ. Новим КПК Республіки Молдова суди позбавлені права повертати за своєю ініціативою кримінальні справи на повторне розслідування: якщо представлених доказів недостатньо для винесення вироку (обвинувального або виправдувального), то на прохання прокурора може бути оголошена перерва в судовому розгляді терміном до одного місяця, а потім судовий розгляд продовжується в тому ж складі суду. Це підвищило відповідальність як суду, який раніше міг знайти будь-який привід, щоб позбутися складної або "патронованої справи", так і прокурорів, які були в змозі направити до суду "сиру справу", щоб забезпечити автоматичне продовження термінів розслідування [4, с. 44-45].
У деяких країнах взагалі відсутній інститут повернення кримінальних справ на додаткове розслідування. Це означає, що якщо суд не має конкретних підстав для однозначного рішення: винний або не винний, тобто виявляється брак у роботі сторони обвинувачення, він повинний винести виправдувальний вирок за принципом - нехай це вам (обвинуваченню) буде наукою на майбутнє.
Предметний аналіз того, який відсоток кримінальних справ у даний час повертається до суду після додаткового розслідування і чим це в результаті закінчується, на наш погляд, переконливо б продемонстрував недоцільність збереження даного інституту. Його скасування, по-перше, підвищило б відповідальність органів попереднього слідства і дізнання за якість і результати їх діяльності, по-друге, - істотно скоротило б непродуктивні витрати сил і засобів.
Вітчизняна судово-слідча система за своєю суттю не є змагальною, однак за мірою її "модернізації" в ній впроваджують елементи змагальної, але не за змістом, а лише за формою. Наприклад, участь захисника з моменту появи підозрюваного і фактично до реальної змагальності сторін, які необхідно розсудити. І в результаті, як правильно зазначається, "слідчий втратив свободу, однак і захисник не одержав достатніх можливостей" [5, с. 246]. Наслідком цього в більшості випадків є не дійсний захист прав та інтересів винуватого (про жертву, звичайно, забувають), а "розвал" кримінальної справи за рахунок того, що в період проведення розслідування захисник виступає лише в ролі спостерігача і ніяких активних дій, спрямованих на виправлення помилок слідства, не вживає і не відкриває наявних у нього даних, суттєвих для долі справи, а в суді розвиває свою активність під час відсутності слідчого.
Захистити підслідного "означає не допустити з боку слідства і суду порушення законних інтересів і прав підзахисного, але не будь-якими засобами і не ущемляючи, не ігноруючи такі ж права та інтереси потерпілого і в цілому суспільства" [6, с. 36].
С. Теймен підкреслює, що умови забезпечення права назахист у нас набагато ширші, ніж прийняті в американському праві [7, с. 186-187]. Це говорить про те, що при "упровадженні" до нашого кримінального судочинства "передових положень правових систем Заходу" по захисту прав особистості ми прагнемо бути "попереду планети всієї", забуваючи про суттєві відмінності нашої судово-правової системи та умов, у яких вона діє.
Вихід з даного становища не в тому, щоб відмовитися від впровадження до нашого кримінального процесу демократичних завоювань, а в їх поєднанні із затвердженням кримінально-процесуальних новел, які б суттєво спрощували і підвищували ефективність кримінального судочинства. Наприклад, у США, як і в нас, обвинувачуваний має право мовчати, але за дачу завідомо неправдивих свідчень передбачена кримінальна відповідальність у вигляді позбавлення волі на тривалий термін. А скільки ми витрачаємо часу, сил і засобів на "відпрацьовування" завідомо неправдивих відомостей обвинувачуваних, забуваючи, що "повинні захищати суспільство від злочинців, а не навпаки" [8, с. 28].
У передмові до проекту Федерального закону Російської Федерації "Про боротьбу з організованою злочинністю" його автори
Loading...

 
 

Цікаве