WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Сучасна злочинність і удосконалення засобів боротьби з нею - Реферат

Сучасна злочинність і удосконалення засобів боротьби з нею - Реферат

розходженнями в трактуванні даного явища населенням: 56,7 % визначають корупцію як хабарництво, продажність і підкуп посадових осіб, політичних діячів, 54 % - як зловживання владою, зловживання посадовими повноваженнями для власного збагачення, 42,4 % - як об'єднання влади і кримінальних структур, як мафію при владі [9, с. 3].
Нерідко корупція зазначається як обов'язковий елемент організованої злочинності, а в публікаціях з проблем боротьби з корупцією її необхідною рисою зазначають наявність ознак організованої злочинності, тобто, ці явища розглядаються не як самостійні соціальні феномени, а лише як складові один одного. Наслідком цього виступає поєднання функцій по боротьбі з організованою злочинністю і корупцією в одних і тих самих апаратах, що стимулює їх віддавати пріоритет напрямам, котрі не потребують розробки і впровадження принципово нових засобів і методів, у тому числі спричиняє зведення боротьби з корупцією до виявлення і розкриття фактів вимагання й одержання хабарів посадовими особами органів державної влади та управління.
Про формалізм в організації боротьби з корупцією свідчить, зокрема, покладання (на громадських засадах) функції виявлення фактів корупції на представників чиновницького апарату. По-перше, ці обов'язки доручаються тим, хто сам може бути корупціонером (співробітники Фонду держмайна, митниці, банків і т. ін.). По-друге, - їх обов'язки і повноваження ніяк не конкретизовані: це зазначили майже всі з 547 опитаних нами чиновників, які відповідають за боротьбу з корупцією. По-третє, - практично відсутнє будь-яке науково-методичне забезпечення їх діяльності. 75,3 відсотка опитаних вказали, що не мають методичних матеріалів і рекомендацій з виявлення фактів корупції, а 4,8 % - заявили, що взагалі не чули про існування таких. 22,6 відсотка опитаних представляють кадрові відділи і 13,4 % - юридичну службу своїх установ. 8,6 відсотка - мають відношення до правоохоронної діяльності або контролю за нею (співробітники служби внутрішньої безпеки, відділів по зв'язку з правоохоронними органами), а інші, як кажуть, - "хто прийдеться" (головні та провідні спеціалісти, начальники відділів і управлінь різних відомств).
На запитання про те, чи зустрічалися вони у своїй діяльності з корупцією, 75,1 % відповіли позитивно. 81,5 відсотка опитаних вважають, що в умовах нашої держави боротьба з корупцією не може бути результативною. Причини цього опитані вбачають у наведеному нижче:
а) створення видимості боротьби з корупцією (притягнення до відповідальності тільки чиновників нижчої ланки) - 92,2 %;
б) відсутність відповідного законодавства - 91,9 %;
в) корупцією займаються ті, хто має вести з нею боротьбу - 89 %;
г) наявність різного роду імунітетів (депутати, судді і т. ін.) - 88,8 %.
64 відсотки зазначили, що їм доводилось виявляти конкретні факти корупції. При цьому 52,2 % зазначили (13,9 % утрималися від відповіді), що за виявленими фактами заходи не вживалися. Більше того, 52 % вказали, що їм відомі випадки, коли після виявлення фактів корупції страждали особи, які виявили ці факти.
Зазначається, що "кримінальні прояви корупції є всього лише однією з її форм. Багато інших її форм, наприклад, лобізм, земляцтво, кумівство, сімейність і т.ін., давно і добре відомі державному механізму будь-якої суспільно-економічної формації, ніколи кримінальними не вважалися і, за рідкісним винятком (наприклад, заборона підпорядкованості членів родини в одній організації або установі), взагалі не піддавалися правовій оцінці". Тому "чисто криміналістичні засоби і методи... не дозволять впливати на її поширення" [10, с. 108].
Для організованої злочинності характерна наявність спеціалізованої функції забезпечення безпеки, яка, поряд з особливою увагою до конспірації, полягає в створенні контррозвідувальних і охоронних структур, розробці сценаріїв поведінки учасників співтовариства у разі їх затримання і притягнення до кримінальної відповідальності, щоб не постраждала організація та її керівники і т.ін. Експерти поліції США оцінюють ризик притягнення активних учасників великих організованих співтовариств до кримінальної відповідальності за обвинуваченням у злочинній діяльності цих структур таким, що не перевищує 10 %, а ризик бути засудженим за цим обвинуваченням - не сягає більше 1 %. Таким чином, "захисна функція" організованої злочинності характеризується системністю і, як у всьому іншому, рівнем організованості та надійності. Чим вищий ступінь організованості, тим суворіша конспіративність.
Особливою формою організованої злочинності є транснаціональні групи, які включають у сферу своєї діяльності території поза країною свого базування. При цьому вони використовують більш сприятливі умови інших країн (правові, економічні, соціальні) для своєї діяльності, щоб займатися постачаннями нелегальних товарів і послуг на ринки, де можливе вилучення максимального прибутку.
На основі аналізу зазначених ознак організованої злочинності кримінологи визначають її як "вид злочинності, сукупність злочинів, учинених учасниками стійких, ієрархічних, планомірно діючих злочинних об'єднань (груп, співтовариств, асоціацій), діяльність яких прямо або опосередковано взаємопідкріпляється і погоджується, будучи спрямована на вилучення максимального прибутку зі злочинного бізнесу на визначеній території або у визначеній сфері, взятій під контроль" [11, с. 297 - 298].
Кожна із розглянутих ознак та інші, що характеризують, на думку авторів, організовану злочинність, в тій чи іншій мірі може виявлятися й в інших формах злочинності (в першу чергу, у груповій). Тому, на наш погляд, не слід намагатися включити у визначення всі можливі ознаки, а вказати потрібно тільки ті з них, які є для неї визначальними. Такими нам представляються дві: ієрархічні системи організації і масштабність діяльності. З урахуванням цього, організовану злочинність можна визначити як форму ієрархічної побудови злочинного співтовариства, масштабність діяльності якого впливає на соціально-економічну структуру держави. З позиції останнього, нам представляється такою, що заслуговує на увагу, характеристика організованої злочинності як особливої, у вищому ступені розвитку групової форми злочинності, що має за мету створення і приведення в дію системи (структур, механізмів, сприятливих умов та ін.) прихованого підпорядкування законослухняного суспільства протиправним корпоративним інтересамикримінального середовища. Тому вважаємо за правильне твердження, що боротьба з організованою злочинністю не є суто правовою проблемою і набуває політичного характеру.
Змінний характер злочинної діяльності та умови боротьби з нею наочно демонструє недостатність засобів і методів правової, організаційної, технічної й тактичної протидії злочинності, що використовуються. У зв'язку з цим абсолютно вірно підкреслюється, що "якісно новому злочинному феномену повинні протистояти адекватні, тобто якісно нові засоби державного реагування, здатні стримувати, а, врешті-решт, - поставити під контроль не безпечні для суспільства злочинні прояви" [12, с. 29].
Міжнародний досвід доводить, що в боротьбі з організованою злочинністю, яка робить "кримінологічну погоду", традиційні засоби неспроможні або в кращому разі - малоефективні. Тому за мету Закону РІКО відзначається
Loading...

 
 

Цікаве