WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Суб’єкт легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом - Реферат

Суб’єкт легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом - Реферат

егоцентричне прагнення цієї особи до наживи всупереч законним правам та інтересам інших осіб задля розгульного образу життя, збагачення на противагу існуючим в суспільстві моральним нормам,принципам справедливого існування і т. ін. Таким чином, корислива мотивація вчинення злочину розглядається як негативна якість людини не лише з правової, але й з морально-етичної точки зору. Саме з такої позиції злочин, передбачений ст. 209 КК, відображає ставлення суб'єкта до інших людей, соціальних цінностей (матеріальних, моральних, етичних, правових), до суспільства і держави в цілому. І саме в цьому, перш за все, проявляється антисуспільна (антисоціальна) спрямованість дій злочинця.
Саме у прагненні до незаконного збагачення і полягає у принциповому сенсі сутність особи, яка здійснює легалізацію (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом. Ззовні така особа виглядає досить законослухняним і добропорядним членом суспільства, але за своєю суттю, як й інші категорії злочинців, є антисуспільною особою. Більше того, в ході підготовки та вчинення легалізації, антисуспільні установки причетних до цього осіб отримують чітко виражений прояв. Зокрема, вчинення ними злочину вказаного виду часто характеризується ретельним вибором і широким використанням різного роду спеціальних знань, що обумовлює, так би мовити, високий рівень "злочинного професіоналізму", та "білокомірцевий" характер цієї протиправної діяльності. Злочинцями, як правило, виступають професійно підготовлені фахівці у підприємницькій сфері, бухгалтерській, банківській справі, юриспруденції, у сфері використання комп'ютерної техніки і т. ін. Завдяки цьому, вся злочинна діяльність планується дуже ретельно; використовуються тонкі форми обману правоохоронних і відповідних контролюючих органів держави, недоліки чинного законодавства України та складнощі у питаннях міжнародно-правової допомоги; злочинці дбають про те, щоб якомога менше залишити слідів, діють вкрай обережно, законспіровано.
Тому ми вважаємо неприпустимим застосування по відношенню до осіб, які є обвинуваченими у вчиненні злочинів, передбачених стст. 209 КК, 69 КК (Призначення більш м'якого покарання, ніж передбачено законом) лише за підстави, що вказані особи "за місцем роботи та у побуті характеризуються позитивно". У зв'язку з цим варто згадати про таку криміналістичну характеристику особи корисливого злочинця, як життя не за легальними прибутками, прояви чого оперативному співробітнику та слідчому необхідно враховувати при виявленні ознак та розслідуванні даного виду злочину.
Порушення, відповідальність за яке передбачена ст. 209 КК, може бути вчинене у співучасті, коли в його скоєнні наявна умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину (ст. 26 КК). У подібних випадках, як і вчинення у співучасті інших злочинів, можна виокремити такі види співучасників, як виконавець, організатор, підбурювач, пособник (ст. 27 КК). Цей злочин також може бути вчинений групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою, або злочинною організацією (ст. 28 КК) [5].
Наприклад, можна передбачити ситуацію, коли керівник підприємства дає вказівки співробітникам (бухгалтеру, комірнику, експедитору і т. ін.) вчинити певні дії, що охоплюються поняттям способу легалізації. Рішення щодо виду співучасті та відповідальності виконавця такої вимоги (наказу, розпорядження і т. ін.) залежатиме від того, чи усвідомлював конкретний виконавець злочинний характер цієї вимоги. Очевидно, що, перш за все, сам виконавець повинний оцінити її з боку злочинності чи незлочинності. Незаконний наказ не підлягає обов'язковому виконанню (ст. 60 Конституції України). У частині 3 статті 41 КК зазначено, що не підлягає кримінальній відповідальності особа, яка відмовилася виконувати явно злочинний наказ або розпорядження.
Якщо вказані співробітники не усвідомлювали і не мали змоги усвідомлювати злочинний характер вказаної вимоги, то за діяння, яке вчинене з метою виконання такої вимоги, відповідальності як виконавець підлягає лише відповідний керівник. У цьому разі діє так зване опосередковане виконання. Якщо ж вчинення дій з легалізації стало можливим за неналежного виконання службовою особою своїх функціональних обов'язків, за відсутності умислу щодо вчинення розглядуваного злочину, то у цьому разі, звичайно, в діях такої особи відсутній склад легалізації злочинних доходів, і необхідно вирішувати питання щодо притягнення її до відповідальності за ознаками злочину, передбаченого ст. 367 КК (Службова недбалість) і т. ін.
І все-таки, більш типовою є інша ситуація. Бухгалтер підприємства "А", наприклад, за вказівкою та участю керівника може вести подвійну бухгалтерію, ставити на прихід товари, що реально не отримувались, "розраховуватись з постачальниками" на підставі фальсифікації такого факту. При цьому бухгалтер розуміє, що керівник переслідує мету легалізації та однаково виконує такі дії. Але, скоріше за все, у цій ситуації "А" виконує дії об'єктивної сторони легалізації свідомо і з власної волі, з корисливих мотивів (прагнучи залишитись на високооплачуваній роботі). За цих умов в діях цього співучасника (співвиконавця) легалізації відсутні обставини, що виключають злочинність діяння, а його дії обумовлено суто корисливим мотивом.
На підставі викладеного доходимо таких висновків:
1. Вважаємо за доцільне введення законодавцем більш суворої кримінальної відповідальності за вчинення легалізації злочинних доходів особою, що використала своє службове становище; доповнивши такою нормою ч. 2 ст. 209 КК України.
2. При вчиненні легалізації злочинних доходів йдеться про особу корисливого злочинця. У визначенні якості та кількості необхідних спеціальних ознак конкретного суб'єкта легалізації злочинних доходів, особливо якщо ці дії вчинені службовою особою, необхідно ретельно досліджувати його спеціальну правосуб'єктність (господарську компетенцію), що випливає з встановлених законом та відповідними статутними, організаційно-розпорядчими та іншими документами, умов і порядку його участі у господарських відносинах. Всі зазначені чинники слід враховувати як у дослідженні винності осіб, причетних до вчинення легалізації злочинних доходів, так й у виявленні ознак та розслідуванні розглядуваного виду злочину.
Список використаних джерел
1. Доля Л.М. Проблема сьогодення - боротьба з легалізацією "брудних" грошей // Наук. - практ. журнал "Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика)". - 2004. - № 9. - С. 42-52.
2. Филановский И.Г. Социально-психологическое отношение субъекта к преступлению. - Л., 1970. - С. 66-69.
3. Криминальная мотивация / Отв. ред. В.Н. Кудрявцев. - М., 1986. - С. 41-42.
4. Кримінальне право України: Заг. част.: Підруч. для студ. юрид. вузів і фак. - К., 2001. - С. 146-147.
5. Матишевський П.С. Кримінальне право України. Заг. част. - К., 2001. - С. 165-184.
Loading...

 
 

Цікаве