WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Суб’єкт легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом - Реферат

Суб’єкт легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом - Реферат

відповідних статутних організаційно-розпорядчих та інших документів, з умов і порядку йогоучасті у господарських відносинах.
Слід також враховувати, що суб'єктом злочину визнається як та особа, що безпосередньо отримала злочинні доходи внаслідок вчинення предикатного злочину, а потім їх легалізувала, так й особа, яка не вчинила предикатного злочину, а лише здійснила передбачені ч. 1 ст. 209 КК дії з метою легалізації доходів за умови усвідомлення їх злочинного походження.
У разі вчинення злочину повторно слід вести розмову про спеціальний суб'єкт злочину, який, поряд із загальними ознаками (вік і осудність), наділений додатковою, спеціальною ознакою - вказаний злочин вчинений ним повторно. Відповідно до частини 1 статті 32 КК "повторністю злочинів визнається вчинення двох або більше злочинів, передбачених тією самою статтею або частиною статті особливої частини цього Кодексу". Для поняття повторності не має значення, чи були злочини, з яких вона складається, закінченими, чи один з них був лише готуванням до злочину або замахом на злочин. Повторність має місце й у випадках вчинення попереднього злочину у співучасті.
Ознакою повторності є те, що усі злочини, з яких вона складається, вчиняються в різний час і віддалені один від одного певним проміжком часу. Також немає значення, була або не була особа засуджена за раніше вчинені нею дії з легалізації. У разі встановлення цього факту дії винної особи підлягають кваліфікації за ознаками повторності, відповідно, за ч. 2 або ч. 3 ст. 209 КК і додаткової кваліфікації перших дій з легалізації за ч. 1 або ч. 2 ст. 209 КК не потребують.
Водночас, для визнання повторності у тому випадку, коли за раніше вчинений злочин особа не була притягнутою до кримінальної відповідальності, слід встановити, що за першим фактом злочинної діяльності не сплинули встановлені законом строки давності. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 49 КК для частини 2 статті 209 КК цей строк складає 15 років. У випадках, якщо за раніше вчинений злочин особа була засуджена за ст. 209 КК, повторність буде мати місце тоді, коли судимість не була знята або погашена у встановленому законом порядку (див. стст. 88-91 КК).
З питанням про суб'єкт злочину невідривно пов'язане питання щодо особи злочинця. З наведеного вище випливає, що суб'єкт злочину - це мінімальна сукупність юридично значущих ознак, котрими наділена особа, яка вчинила злочинне діяння, і за відсутності хоча б одного з яких відсутнім є склад злочину, не виникає підстав кримінальної відповідальності. У той самий час особа злочинця - це сукупність усіх соціально значущих ознак і характеристик, що утворюють індивідуальність.
Слід підкреслити, що особа злочинця - це не особа взагалі як суб'єкт усіх відносин людського індивіда і його свідомої діяльності. Поняття "особа злочинця" виражає соціальну характеристику, соціальну сутність, соціальні властивості та якості індивіда, які у той чи іншій мірі зумовили вчинення злочину. Це стійка система соціально значущих характеристик, рис, ознак, що характеризують індивіда відповідно до вчиненого ним суспільно небезпечного діяння, відповідальність за яке передбачена чинним кримінальним законом через це діяння та у зв'язку з ним.
За наявними даними стосовно виявлених осіб, які вчинили злочин, передбачений ст. 209 КК у 2002, 2003 рр. та у першій половині 2004 року, приблизно у 9 % - це особи у віці до 30 років; у 91 % у особи зрілого віку, тобто, від 30 років і більше. Серед них близько 90 % осіб мають вищу та закінчену середню освіту; близько 10 % - незакінчену середню освіту; більшість складають чоловіки - 92 %; раніше судимими є лише приблизно 1,5 % осіб; усі обвинувачені (підсудні) є громадянами України. Особами, які займалися підприємницькою діяльністю, виявились близько 63 %, робітниками державних підприємств (установ) - близько 13 %.
Також відомо, що по кримінальних справах вказаної категорії, які розслідувані у 2003 році органами МВС України і спрямовані до суду, було засуджено всього 51 особу. З них: 10 осіб працювали за наймом, 2 - працівники сільського господарства, 5 - підприємці без створення юридичної особи, 7 - власники та співвласники підприємств, 2 - працівники правоохоронних органів, 1 - працівник органів державної влади, 11 - працездатні непрацюючі та безробітні, 13 - інші; 7 осіб засуджено за вчинення злочину у складі організованої групи чи злочинної організації [1].
Важливе значення у характеристиці особи злочинця, що вчинив злочин, передбачений ст. 209 КК, відведено його меті. Крім цього, існує думка, що встановлення спрямованості дій винної особи на досягнення спеціальної мети цього злочину має вкрай важливе значення для правильної кваліфікації дій за відповідною частиною ст. 209 КК та відмежування легалізації з іншими видами злочинів (стст. 198, 306 КК і т. ін.).
Досліджуючи мету злочинців у вчиненні злочину, передбаченого ст. 209 КК, слід брати до уваги її можливу багатогранність, тому що спеціальна мета вказаного злочину безумовно залишається головною (стратегічною та кримінально-значущою), поряд з цим не виключається, що злочинці у цілеспрямуванні та організації своєї діяльності переслідуватимуть й іншу (тактичну) мету. Серед них, зокрема, можна відзначити такі: обрання способів (механізмів) легалізації, що мають забезпечити максимальну безпеку від викриття і кримінального переслідування; покриття витрат, пов'язаних із скоєним предикатним злочином; забезпечення легального прикриття зростанням економічної впливовості у певному регіоні, галузі господарства і т. ін., політичного іміджу; розширення й розвиток злочинного бізнесу і т. ін.
Водночас, поза увагою авторів багатьох праць залишились мотиви вчинення вказаного злочину, що характеризує не лише особу злочинця, а й ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним діяння, що, як свідчить практика, є корисливими: суб'єкт злочину, передбаченого ст. 209 КК, знаючи про злочинне походження грошових коштів чи іншого майна або прав на такі кошти чи майно, бажає вчинити злочинні дії, володіючи, користуючись і розпоряджуючись предметами, зазначеними у ст. 209 КК як такими, що належать йому на ніби-то законних підставах. При цьому злочинна поведінка особи, на перший погляд, не зумовлена корисливим мотивом у його класичному розумінні - як отримання нової матеріальної цінності, якої він не має, але бажає мати [2]. І все-таки, при вчиненні цього злочину йдеться про особу корисливого злочинця.
Корисливі мотиви є різновидом матеріальної зацікавленості особи, що пов'язана із прагненням до задоволення матеріальних потреб (у речах, грошах або послугах) [3]. Сама по собі матеріальна зацікавленість є нейтральною категорією [4]. Вона відіграє роль позитивного стимулу у розбудові ринкових механізмів господарювання. І, водночас, за деформації матеріальних потреб окремої особи її мотивація отримує корисливої забарвленості. У такий спосіб підкреслюється
Loading...

 
 

Цікаве