WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Суб’єкт легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом - Реферат

Суб’єкт легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом - Реферат


Реферат на тему:
Суб'єкт легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом
Практика діяльності правоохоронних органів не лише України, але й усього міжнародного співтовариства свідчить, що особи, які отримують доходи злочинним шляхом незалежно від їх джерела (наркобізнес, торгівля зброєю і т. ін.), конче зацікавлені у легалізації таких доходів. І, перш за все, широко використовують практику легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом (далі - злочинних доходів) представники організованої злочинності, у тому числі такої, що має міжнародний характер. Це пояснюється тим, що механізм вчинення легалізації злочинних доходів вельми часто передбачає одночасну або продовжувану злочинну діяльність у кількох країнах. Об'єднання зусиль кількох осіб у вчиненні цього злочину, а тим більше - інтернаціональний характер організованих груп, що його вчинюють, природно підвищує небезпеку, полегшують вчинення та приховування легалізації злочинних доходів, значно ускладнюють виявлення та розслідування вказаного злочину. Саме тому, частини 2 та 3 статті 209 Кримінального кодексу (далі - КК) розглядають вчинення злочину, відповідно, за попередньою змовою групою осіб, або організованою групою як кваліфікуючу обставину, що тягне за собою більш сувору кваліфікацію злочину.
Вважається, що з метою подальшого вдосконалення протидії легалізації злочинних доходів потребується розгляд питання про суб'єкт злочину, передбаченого ст. 209 КК України.
Відповідно до чинного закону суб'єктом легалізації злочинних доходів, одержаних злочинним шляхом, є фізична осудна або обмежено осудна особа, яка досягла на момент вчинення вказаного злочину 16-ти років (ч. 1 ст. 22 КК України).
У визначенні віку, з якого можлива кримінальна відповідальність за те або інше суспільно небезпечне діяння, законодавець виходить з рівня свідомості, розумового розвитку особи, його здатності усвідомлювати характер і значення вчинених дій, їх суспільну небезпеку, а також можливості керувати ними. Вік кримінальної відповідальності у розумінні законодавця - це етап розвитку людини, що визначений специфічними для неї закономірностями формування особистості і відносно постійними психологічними особливостями.
Осудність як ознака суб'єкта злочину означає те, що на момент вчинення суспільно небезпечного діяння, за яке Кримінальним кодексом України передбачена кримінальна відповідальність, особа була осудна (тобто могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і керувати ними (ч. 1 ст. 19 КК)), або обмежено осудна (тобто така, яка під час вчинення злочину, через наявність у неї психічний розлад, не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та (або) керувати ними (ч. 1 ст. 20 КК)). У частині 2 статті 20 КК зазначено, що "визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання...".
Суб'єктом цього злочину може бути як цивільна, так і службова особа. Вчинення злочину, передбаченого ст. 209 КК, службовою особою з використанням свого службового становища у будь-якому разі потребує додаткової кваліфікації дій цієї особи залежно від конкретних обставин: за ст. 364 КК (Зловживання владою або службовим становищем); ст. 365 КК (Перевищення влади або службових повноважень); ст. 366 КК (Службове підроблення). У зв'язку з цим доречним буде звернути увагу на те, що у кримінальних законах деяких країн, наприклад у ст. 174 КК РФ, передбачена підвищена відповідальність за вчинення легалізації злочинних доходів особою, що використала своє службове становище.
Слід також відзначити, що суб'єктом досліджуваного злочину може бути не кожна фізична осудна особа, що вчинила злочин у віці, з якого законом передбачено настання кримінальної відповідальності (16 років). Крім цього потрібно, щоб злочинні дії вказаної особи відбувались з використанням легально встановленого механізму господарських відносин, бо тільки так вона може посягнути (порушити) на встановлений законом порядок господарювання в Україні - об'єкт злочину, передбаченого ст. 209 КК. Тому слід встановити - чи має ця особа право виступати учасником (суб'єктом, або представляти суб'єкт) господарських відносин. Тому необхідно уважно вивчити пов'язані з її дієздатністю та/або спеціальною правосуб'єктністю установчі документи; посадові інструкції; трудові контракти; протоколи загальних зборів акціонерів; службові посвідчення; відповідні доручення; відомості на виплату заробітної плати; реєстраційні документи у державного реєстратора юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, в органах державної реєстрації, у податкових органах, банківських установах, а також ділове листування і т. ін.
Таким чином, суб'єкт цього злочину повинен мати компетенцію учасника відносин у сфері господарювання. До цієї категорії згідно з частиною 1 статті 2 Господарського кодексу (далі - ГК) належать такі: 1) суб'єкти господарювання; 2) споживачі; 3) органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією; 3) громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.
Водночас слід підкреслити, що не завжди суб'єктом легалізації може виступати учасник господарських відносин, який має для цього належну компетенцію. Це випливає з того, що суб'єктом будь-якого злочину, у тому числі й легалізації, не може бути юридична особа (скажімо, підприємство). За злочинні дії, що допущені внаслідок діяльності юридичної особи, кримінальній відповідальності підлягає фізична особа, що особисто відповідає за такі дії (керівник правління, директор або головний бухгалтер підприємства і т. ін.).
Зокрема, суб'єктом легалізації, тобто злочину, передбаченого ст. 209 КК, згідно з ч. 5 ст. 65 ГК (Управління підприємством) за відповідних дій може бути визнаний керівник підприємства, що уповноважений без доручення діяти від імені підприємства, представляти його інтереси у відносинах з юридичними особами та громадянами, вирішувати питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.
Крім цього, законодавчо допускається укладання угод не самими сторонами, а їх представниками (гл. 4 Цивільного кодексу - ЦК). Тобто, волею та інтелектом останніх також може охоплюватись вчинення угоди, що утворює одну з форм об'єктивної сторони скоєння розглядуваного злочину. Якщо буде встановлено, що таким чином представник свідомо діє за планом того, хто доручив йому виконати ці дії, остання особа теж підлягає відповідальності за ст. 209 КК.
Отже, при визначенні якості й кількості необхідних спеціальних ознак конкретного суб'єкта легалізації злочинних доходів, особливо якщо ці дії вчинені службовою особою, необхідно ретельно дослідити його спеціальну правосуб'єктність (господарську компетенцію), що випливає зі встановлених законом та
Loading...

 
 

Цікаве