WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Створення зони антитерористичної безпеки у Чорноморському регіоні: геополітичний та правовий виміри - Реферат

Створення зони антитерористичної безпеки у Чорноморському регіоні: геополітичний та правовий виміри - Реферат

різноманітних геополітичних сил як внутрішнього, так і зовнішнього характеру. Саме це обумовлює наявність або відсутність, загострення інших конфліктних ситуацій - етнічних, політичних, конфесійних, регіональних, є поштовхом до розвитку процесів регіоналізації, дезинтеграції, дестабілізації обстановки усередині кожної з одинадцяті країн регіону.
Україна нині виявилася в центрі "великого трикутника", сторонами якого є Росія - Захід (у тому числі США) - Турречина. Найбільша напруга в цьому трикутнику спостерігається по лінії Росія-Захід, Росія-Сполучені Штати Америки. Відмова Росії від "імперських амбіцій" обумовила й "геополітичний розпад" цієї держави. Російські вчені продукують ідею геополітичного знищення Росії з боку Сполучених Штатів Америки, її нейтралізації як основного актора на міжнародній сцені. Росія категорично не згодна з новим світовим порядком, однополюсним за своєю суттю. У цьому контексті йдеться про непорушний геополітичний закон - протистояння сил таласократії та телурократії. Необхідно констатувати що у великій геополітичній грі саме між Росією та США Україні надається роль пасивного об'єкта, яким маніпулюють задля досягнення своїх стратегічних цілей. З досягненням незалежності Україна, на жаль, не змогла перетворитися на самостійного суб'єкта геополітики, не стала полюсом тяжіння в умовах геополітичного плюралізму. В політичних та наукових колах Росії і США нема розходження щодо визначення важливості геополітичного становища України. Американські стратеги вважають, що узяті окремо Україна і Росія - індустріальні держави середнього масштабу, тобто регіональні держави. Разом вони можуть утворити таку критичну масу, що негайно стає домінуючою в Східній і Центральний Європі.
Ключем до ефективної політики США по відношенню до Росії повинна бути Україна. Незалежна Україна змінює розстановку сил у Східній Європі, впливає на глобальний баланс сил. Росія без України не зможе зробити жодного кроку щодо повернення частини старих зовнішньополітичних позицій. Головна ціль США у відносинах із СНД - запобігання російсько-українському зближенню. Україна в розрізі російської геополітичної думки - основна і найбільш болюча проблема.
Отже, стратегічність геополітичного становища України обумовлено рівнем потенційної та реальної конфронтаційності між двома глобальними центрами сили - Росією та Заходом. З огляду на це, вкрай важливим є питання національної безпеки та внутрішньополітичної стабільності в державі. Україна - біполярна країна, полюсами якої є Галичина (Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська області) та Донбас з Кримом. Різка відмінність між ними прослідковується, перш за все, у питаннях мови, приналежності до релігії, національної ідентифікації. Якщо Галичина чітко орієнтується на Захід та НАТО за максимальне віддалення від Росії, то Донбас орієнтується на дружбу з Росією, має велику недовіру до НАТО. Політичні та культурні контрасти між різними частинами України є надзвичайно великими, коріння яких - в багатовіковій історії розподілу нинішньої території країни між сусідніми державами. В геополітичному аспекті Східна Україна (по лінії Дніпра), Крим, Центральна Україна переважно тяжіє до Євразії (Росії), завдяки історичним, культурним, етнічним, релігійним факторам. Західна Україна, а саме: Галичина, Буковина, Волинь, Закарпаття - до Європи також через історичні, культурні, релігійні та етнічні чинники.
Україна - це особлива сфера інтересів Росії. Агресія у східноєвропейському напрямі стає неуникненою. Стабілізувавши обстановку на Півдні Росії, вектор тиску в найближчому майбутньому буде спрямовано на Україну. Найбільш складною проблемою в геополітичному просторі України є Крим, враховуючи, що це її найбільш слабке місце. Стратегічність півострова полягає в можливості контролювати країни Близького Сходу, Східної та Південної Європи, Закавказзя, основні політичні та воєнно-промислові центри України та Росії. Базуванням воєнно-стратегічних сил досягається мета оперативного реагування на зміни ситуації. Півострів дозволяє встановити домінування в басейні Чорного моря, закриває шляхи в Приазов'я та на Північний Кавказ.
На сучасному етапі Крим знаходиться в конфліктонебезпечній точці. Тут перехрещуються ісламська, євразійська та європейська геополітичні формації. Носієм європейської формації є Україна, євразійської - Росія, ісламської - Туреччина. Кримські татари тяжіють за культурою і традиціями до тюрксько-ісламського світу, який для них представлено Туреччиною. Небезпечність полягає в тому, що Крим є центром геополітичного протистояння України та Росії, Росії та Туреччини. У сучасному світопорядку Туреччина перестала бути буферною зоною. У світі - це новий силовий полюс, нова регіональна наддержава, яка "всіма силами бореться за розповсюдження свого впливу в Центральній Азії, не упускаючи із виду Крим". Зміцнення економічних позицій Туреччини, поряд з геополітичною плюралізацією на теренах СРСР, веде до росту її зовнішньополітичних амбіцій, імперських за своєю суттю. Починаючи з 90-их рр. ХХ ст. в Туреччині активно пропагуються в засобах масової інформації ідеї пантюркізму та панісламізму як ідеологічних систем, що здатні створити якісно нову єдину державу тюрків (Туран), що включає також і Крим. Об'єднання можливе завдяки єдності кримських татар та турків за національною ознакою (спільність тюркської мови, культури, релігії (іслам) та етногенезу (альпійська раса брахікефалів).
Велика кількість публікацій в Туреччині присвячена проблемам кримськотатарського народу. В них акцентується увага на необхідності та реальній можливості відтворення кримськотатарської державності. В програмних документах Другого Курултаю (червень 1992 р.), у проекті Конституції Кримської Республіки, розробленої Меджлісом наприкінці 1991 р., сформульовано вимогу офіційного закріплення за кримськотатарським народом статусу "титульного етносу" шляхом "відновлення національної державності".
Прагнення народів до самовизначення - це обґрунтована магістральна лінія світового масштабу, де єдиним гарантом збереження та виживання народу є створення власної національної держави. Але її створення без врахування інтересів інших національних спільнот, прискорення цього процесу, тим більше силовими методами, веде допротистояння, етнополітичного конфлікту в умовах геополітичної значимості Криму як для України, так і для Росії та Туреччини. Тому цілком зрозумілі тривоги України щодо політичної партії кримськотатарського народу "Адалет", яка з 1995 року формує свої власні воєнізовані формування (загони аскерів), щодо громадсько-політичної орієнтації кримськотатарських студентів, переважна більшість яких навчається в Туреччині на пільгових умовах, тісних зв'язків кримських татар з чеченськими екстремістами, відповідної регіональної економічної експансії Туреччини.
Складність соціально-економічної ситуації в середовищі кримських татар, цілий комплекс історичних факторів є необхідними і достатніми умовами, що породжують ісламський фундаменталізм, який може стати прапором боротьби кримських татар за національну незалежність.
Балкано-кавказська дуга нестабільності - цей складний геополітичний вузол сучасності, історично склався в результаті діяльності протилежних політичних прагнень різноманітних світових геополітичних утворень, а також військових дій на території колишньої Югославії та Республіки Ічкерія, що зачіпили інтереси багатьох держав світу і створили реальну можливість її виникнення, краї якої стосуються Балканського півострова і Північного Кавказу, а вістрям вона упирається в Кримський півострів. Балкани - це сконцентрований вузол протиріч, у якому проектуються інтереси всіх геополітичних блоків Європи. При цьому народи, що населяють дану територію, відображають
Loading...

 
 

Цікаве