WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Принципи та підходи управління фінансовими потоками за кордоном (кримінологічний аспект) - Реферат

Принципи та підходи управління фінансовими потоками за кордоном (кримінологічний аспект) - Реферат

Статус номінального володіння в багатьох офшорних юрисдикціях передбачено законодавством.
Типова офшорна компаніяорганізовується у такий спосіб: оформлюється номінальне володіння акціями; номінальні акціонери "проводять" загальні збори акціонерів; збори формують раду директорів, яка у свою чергу, складається з "номінальних" осіб. Право підпису передається резолюцією Ради директорів власнику компанії чи іншим визначеним особам. У результаті управління компанією здійснюють її реальні власники. Зазначені процедури звичайно здійснює секретарська компанія (весь комплекс послуг стосовно створення та управлінню офшорними компаніями в інтересах своїх клієнтів).
Останніми роками організаційні форми офшорних підприємств стали більш різноманітними. У деяких юрисдикціях (Ірландія) існує інститут довірених директорів. Вони мають офіційне право керувати компанією в інтересах третіх осіб, наприклад, материнського холдингу. Останнім часом з'явилася безліч нових форм підприємств офшорного типу. Їх називають компаніями міжнародного бізнесу, пільговими чи звільненими компаніями. Відмінність від класичної офшорної формули полягає в тім, що вони в ряді випадків мають право відкривати в офшорній юрисдикції реальний функціонуючий офіс, вести тут бізнес та придбати нерухомість. Рівень оподаткування для них не завжди є нульовим. У деяких випадках встановлено податкову шкалу, що коливається: податки залежать від типу бізнесу та місця його ведення. Наприклад, "пільгові" компанії Гібралтару мають шкалу податків від 2 до 17 %.
В офшорному бізнесі все частіше використовуються підприємства некорпоративного типу та "гібридні" правові форми підприємництва. Практично всі основні офшорні юрисдикції прийняли закони про підприємницькі партнерства, товариств з обмеженою відповідальністю. В офшорному бізнесі застосовуються компанії, обмежені за гарантією, та компанії з необмеженою відповідальністю власників.
У розпорядженні злочинців, найманого менеджера чи консультанта знаходиться великий набір механізмів, методів та інструментів. Їм необхідно правильно ними скористатися та знайти оптимальні варіанти корпоративних і фінансових схем. Залежно від характеру угоди підбираються компанії з необхідними властивостями чи використовуються їх комбінації.
Фінансовий механізм офшорної компанії є відносно нескладним. Адміністративні витрати офшорної фірми вичерпуються щорічними платежами та зборами на підтримку статусу офшорної фірми (звичайно, вони відповідають щорічній ставці секретарській компанії). Доходи компанії можна розділити на поточні (від операційної діяльності, включаючи дивіденди, інші доходи на капітал) та інвестиційні (вкладення у довгострокові активи). Також підрозділяються витрати. Поточні витрати аналогічні витратам на виробництво товарів і послуг звичайної фірми. Інвестиційні витрати означають списання капіталу при проведенні інвестицій, будь-які перерахування коштів материнській фірмі та іншим підприємствам. У принципі, для керування офшорною компанією можна скористатися стандартним форматом балансу руху коштів і бухгалтерським балансом.
Управління фінансами компанії офшорного типу є нескладним. Це пов'язано з відсутністю податкових зобов'язань і необхідністю проводити аудиторські перевірки. Не потрібно підтримувати бухгалтерську звітність у будь-якому міжнародному стандарті (хоча це цілком припустимо). Відповідно, відсутня обов'язкова необхідність підтримувати баланс стандартного формату.
При наявності декількох офшорних фірм зі своїм сектором бізнесу кількість фінансової та оперативної інформації зростає. Але у цьому разі традиційний бухгалтерський облік іноді заміняють системою оперативно-аналітичного обліку операцій за кордоном. Вона може бути відносно просто автоматизованою за допомогою баз даних, електронних таблиць і пакетів структурного моделювання. У материнській фірмі документація по закордонних активах ведеться не стільки заради фіскальних цілей (з податковими та іншими обов'язковими процедурами справляються секретарські фірми), скільки з метою керування та контролю.
На сьогодні типовою є ситуація, коли вітчизняне підприємство має за кордоном дочірні фірми, господарські об'єкти та різноманітні вкладення. Вони можуть знаходитися у різних географічних зонах і мати різний правовий статус. Фінансові активи виражені в різних валютах і фінансових інструментах. Перед керівництвом материнської компанії постає завдання стосовно контролю за структурою, розміщенням закордонних вкладень та їх прибутковістю. Управління кожним видом активів, забезпечення реагування на зміну кон'юнктури входить до завдання управлінців закордонними активами.
До особливої групи завдань злочинців можна віднести такі, що стосуються створення оптимального механізму переміщення коштів з однієї юрисдикції в іншу, зміни правої форми та статусу активів фірми, формування спеціальних каналів переказу доходів, їх акумулювання і наступного реінвестування. З цією метою фінансовими махінаторами здійснюється пошук оптимальних податкових маршрутів та створення організаційних структур, що забезпечують переміщення фінансових ресурсів у міжнародному масштабі. Якщо операції розраховувано на довгострокову стратегію злочинної організації, то використовується і гнучке реагування на зміну зовнішніх умов. Планування мережі закордонних фірм і філій вимагає вивчення форм підприємницької діяльності в різних країнах світу, аналізу податкового законодавства. Особливу увагу приділяють вивченню мережі міжнародних податкових угод про усунення подвійного оподатковування.
Рішення складних завдань, пов'язаних з управлінням закордонними активами, доручають спеціальному підрозділу материнської фірми. Тільки спеціалізована структура здатна обробляти великий потік інформації та виробляти кваліфіковані рішення по відношенню до закордонних дочірніх фірм і філій. В "одних руках" концентруються і контакти із секретарськими компаніями, що забезпечують функціонування офшорних компаній та банків.
Для керування закордонними компаніями і філіями, обробки інформації про їх стан використовується відповідна експертна система, за допомогою якої контролюється значна кількість даних. Схеми управління закордонними компаніями враховують характер діяльності дочірніх фірм, умови переказу капіталів і доходів між материнською структурою та її закордонними підприємствами і активами.
Завдяки спеціальним експертним програмам капітали офшорних компаній можна будь-коли переправити материнській фірмі через посередницьку інстанцію - оперативно-холдингову компанію.
Як вже зазначалося, оперативне управління закордонними активами припускає переказ доходів та капіталів, що здійснюється за необхідності вивезення прибутку з будь-якої країни і акумулювання його у юрисдикції з мінімальним рівнем оподатковування. Звичайно, це юрисдикції, що відносяться до категорії "офшорних". У такі схеми нерідко
Loading...

 
 

Цікаве