WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Стан правового забезпечення боротьби з організованою злочинністю і корупцією в Україні: проблеми і перспективи - Реферат

Стан правового забезпечення боротьби з організованою злочинністю і корупцією в Україні: проблеми і перспективи - Реферат

організованості поділяються на організовані групи та злочинні організації. Організованою злочинною групою запропоновано вважати стійкеоб'єднання декілька осіб (три і більше), які попередньо зорганізувалися у стійке об'єднання для вчинення злочинів. Злочинною організацією визнається також стійке ієрархічне об'єднання трьох і більше осіб, члени якого або структурні частини якого за попередньою змовою зорганізувалися для спільної діяльності з метою безпосереднього вчинення тяжких або особливо тяжких злочинів учасниками цієї організації, або керівництва чи координації злочинної діяльності інших осіб, або забезпечення функціонування як самої злочинної організації, так і інших злочинних груп.
Порівняльний аналіз ознак цих кримінальних структур свідчить про повну їх алогічність і складається враження, що їх редакції готувалися різними колективами вчених і фахівців. Так, як можуть оперативні працівники при оперативній розробці відрізнити і задокументувати "…наявність…" чи "…об'єднання…" "…попередню зорганізованість…" чи "…попередню змову…" трьох осіб [11]?
Також відірваним від потреб сьогодення є визначення такої ознаки побудови злочинної організації як "ієрархічність", котру вкрай складно логічно уявити при її побудові з трьох осіб.
Вкрай заплутаною і складною у правозастосовній практиці, на нашу думку, є норма щодо "…забезпечення функціонування інших злочинних груп". Це призвело до того, що внаслідок недосконалості цих визначень, до виявлених злочинних організацій зараховуються кримінальні структури, які мають до них досить умовне відношення.
Особливо характерно проявилася недосконалість вітчизняних визначень ознак побудов організованих кримінальних структур після ратифікації в лютому 2004 року Палермської Конвенції ООН. Відповідно до цього міжнародного акту "організована злочинна група" означає структурно оформлену групу в складі трьох або більше осіб, що існує протягом визначеного періоду часу і діє узгоджено з метою здійснення одного або декількох серйозних злочинів або злочинів, визнаних такими відповідно до цієї Конвенції, для того, щоб одержати, прямо або посередньо, фінансову або іншу матеріальну вигоду.
"Структурно оформлена група" означає групу, яка не була випадково утворена для негайного вчинення злочину і в якій не обов'язково формально визначені ролі її членів, обговорений безперервний характер членства або створена розвинута структура [12].
Проведений аналіз свідчить, що запропоноване Конвенцією поняття "організована злочинна група" доцільно імплементувати в наше кримінальне законодавство, а злочинною організацією тоді слід вважати об'єднання злочинних (організованих) груп, створених з метою вчинення злочинів. Тоді стає цілком зрозумілою закріплена в статті 28 КК України норма щодо "…забезпечення функціонування інших злочинних груп".
Ситуація, що склалася в Україні з корупцією, потребує негайного удосконалення Закону України "Про боротьбу з корупцією". Складається враження, що цей Закон готувався з "чистого листа паперу", повністю ігноруючи вітчизняний та світовий досвід. Десятирічна практика застосування норм цього Закону виявила цілий ряд суттєвих недоліків. Передбачені ним норми адміністративної відповідальності, на нашу думку, не відповідають міжнародним стандартам і не впливають на корупційні процеси в країні. Направлені до судів за останні п'ять років 34,5 тис. протоколів про корупційні діяння жодним чином не відображають реальної корупції, про масштабність якої не говорить хіба що лінивий. Сподівання наших громадян на подолання цього явища поки що залишаються марними, так звані результати стосуються лише держслужбовців найнижчих категорій, для яких дрібна корупція є одним із засобів виживання. Існуючі масштаби враження корупцією органів законодавчої, виконавчої, судової влади, органів місцевого самоврядування є за своєю суттю найнебезпечнішими загрозами національній безпеці країни. Цю оцінку певною мірою підтверджує і висновок Голови Комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю і корупцією В. Стретовича, що корупція сьогодні доруйновує державу [5, c. 6].
На нашу думку, з урахуванням зарубіжного досвіду, рекомендацій Палермської Конвенції ООН, інших міжнародно-правових актів, пропозицій науковців і практичних працівників необхідно негайно розглянути питання щодо криміналізації корупційної діяльності, в першу чергу шляхом віднесення до корупції злочинів, які вчиняються у сфері службової діяльності, внесення доповнень, спрямованих на викриття корумпованих зв'язків організованих кримінальних структур, а також організаторів, які не лише отримують хабар, а й координують дії учасників злочинної діяльності, а також - щодо формування в КК України відповідного розділу "Корупційні злочини" [9, c. 111-112].
Незважаючи на архіважливе значення для боротьби з організованою злочинністю і корупцією Закону України "Про оперативно розшукову діяльність", його роль у системі правового забезпечення цієї діяльності продовжує залишається низькою. Дотепер перед правоохоронними органами не окреслено завдання щодо пошуку і фіксації даних щодо протиправних дій організованих кримінальних структур та фактів корупції. Звужено також сферу застосування цього акту до викриття лише протиправних дій окремих осіб та груп, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України.
Особливу стурбованість викликає небажання вирішувати проблему захисту негласних співробітників та осіб, які виконують спеціальні завдання в сфері боротьби з організованою злочинністю. Так, Кабінетом Міністрів України понад 13 років не виконується Постанова Парламенту країни щодо підготовки законопроекту з питання введення в чинне законодавство інституту професійного ризику як обставини, що виключає відповідальність, та його правової регламентації [13]. Крім того, ліквідовано правові гарантії захисту негласних працівників оперативних підрозділів та осіб, які співробітничають з ними [14].
Залишаються суттєвими труднощі щодо створення правового механізму процесуальної трансформації фактичних даних, отриманих у результаті здійснення оперативно-розшукових заходів, які і дотепер не визнаються джерелом доказів та не розглядаються як приводи та підстави для порушення кримінальної справи [3].
Причина недостатньої ефективності боротьби з організованою злочинністю і корупцією, як свідчить аналіз, полягає в тому, що нове кримінальне та антикорупційне законодавство жодним чином не вплинуло на організаційні засади та структури правоохоронних органів і вони продовжують діяти як і раніше, без чіткого розмежування компетенції та розподілу функцій. Особливу стурбованість викликає та обставина, що внаслідок відсутності політичної волі, як колишніх так і теперішніх, керівників урядів та відповідних відомств не проводиться робота щодо створення правових механізмів реалізації законодавчих норм щодо
Loading...

 
 

Цікаве