WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Стан правового забезпечення боротьби з організованою злочинністю і корупцією в Україні: проблеми і перспективи - Реферат

Стан правового забезпечення боротьби з організованою злочинністю і корупцією в Україні: проблеми і перспективи - Реферат


Реферат
на тему:
Стан правового забезпечення боротьби з організованою злочинністю і корупцією в Україні: проблеми і перспективи
Інтеграція України до європейського політичного, економічного, правового та безпекового простору як стратегічного пріоритету реалізації національних інтересів вимагає удосконалення правових засад діяльності відповідних державних органів.
Вивчення проблеми правового забезпечення боротьби з організованою злочинністю і корупцією показало, що основоположні закони України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", "Про боротьбу з корупцією" та "Про оперативно-розшукову діяльність" відіграли певною мірою позитивну роль у протидії цим явищам, але потребують суттєвого корегування [1; 2; 3].
Діяльність створених відповідно до цих законів спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України та спеціальних підрозділів по боротьбі з корупцією і організованою злочинністю Служби безпеки України [1] завдяки локалізації, нейтралізації та ліквідації переважної більшості загальнокримінальних злочинних груп та злочинних організацій [2], уможливила дещо обмежити масштаби криміналізації суспільних відносин у країні та оздоровити обстановку в багатьох регіонах.
Разом з тим, незважаючи на викриття протягом 1991-2005 рр. близько 12 тис. організованих злочинних груп та розкриття понад 90 тис. вчинених ними злочинів, позиції організованої злочинності залишаються міцними, а в економіці країни - майже недоторканними. Рівень криміналізації цієї життєво важливої сфери функціонування держави, насамперед бюджетних та приватизаційних процесів, набув нечуваних масштабів. Наш висновок певним чином підтверджує і Голова Фонду держмайна України В. Семенюк, яка вважає, що 20 тис. підприємств було викрадено із застосуванням різноманітних схем, у тому числі і поза приватизаційними процесами, внаслідок чого рівень криміналізації та корумпованості життєво важливих сфер функціонування держави набув відчутних масштабів [4].
Однією з основних причин малоефективної боротьби з організованою злочинністю і корупцією в нашій країні, на наш погляд, є тривала відсутність реальних кроків щодо створення ефективної правової системи протидії цим явищам. За твердженням В. Стретовича, Верховна Рада України протягом 2003-2005 рр. не підтримала жодного антикорупційного законопроекту [5, с. 7].
Однак, на нашу думку, ця оцінка діяльності вищого законодавчого органу, могла б бути більш критичною. Окрім недостатньо активної ролі парламенту, простежується вкрай небезпечна тенденція зниження рівня правового забезпечення діяльності державних органів у сфері боротьби з організованою злочинністю і корупцією. Зміни і доповнення, що були прийняті Верховною Радою України до вищезгаданих законів вкрай негативно вплинули на ефективність боротьби з організованою злочинністю та поєднаною з нею корупцією. Так, першого відчутного руйнівного удару по правовій системі було завдано ще в лютому 1994 р., коли без проведення необхідних досліджень, буквально через шість місяців після прийняття Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", було ініційовано прийняття ряду змін і доповнень до нього [6, с. 48-57; 7].
У той же час існували та і продовжують існувати численні протиріччя та неузгодженості багатьох положень законодавчих актів у цих сферах, відсутні механізми їх реалізації у кримінальному, цивільному, кримінально-процесуальному та цивільно-процесуальному законодавстві. Це призвело до фактичного позбавлення спеціальних підрозділів статусу органів дізнання, виключення із структур слідчих підрозділів, що суттєво обмежило їх можливості, а основні зусилля спрямовуються і дотепер на нарощування кількісних показників, в основному за рахунок виявлення організованих структур загальнокримінальної спрямованості та фактів корупції на районному та селищному рівнях.
Таким чином, основні умови, необхідні для ефективної протидії кримінальній верхівці організованій злочинності й корупції в центральних та регіональних органах державної влади, були ліквідовані.
Крім того, незважаючи на прогресивний характер Закону України "Про організаційні основи боротьби з організованою злочинністю" [7], слід визнати, що сформульоване поняття "організована злочинність" так і не отримало беззастережної підтримки з боку вчених-правників і продовжує суттєво заважати діяльності державних органів у боротьбі з цим явищем. Відірваність тлумачення організованої злочинності від практики сьогодення, плутанина понять "організована злочинність", "організована злочинна діяльність", "організоване злочинне угруповання", "організована злочинна група", "злочинна організація", "організоване злочинне формування", не дають можливості виявити вузькі місця та визначити стратегічні напрями діяльності державних органів. Поза нашою увагою залишається теоретичне та правове дослідження проблеми утворення і функціонування кримінально-олігархічних кланів мафіозного типу, які від зв'язків з партійними і державними структурами переходять до створення економічних, фінансових і охоронних структур, партій, громадських та неурядових організацій [8, с. 94-95]. Все це вимагає більш глибокого дослідження організованої злочинності та пов'язаної з нею корупції, теоретичної розробки відповідних понять, аргументованого визначення її складових, без чого практична діяльність держаних органів щодо протидії зречена на провал.
З урахуванням результатів проведеного нами дослідження та пропозицій практичних працівників, організовану злочинність не слід ототожнювати лише з кількістю розкритих злочинів, що вчиняються у зв'язку зі створенням та діяльністю організованих кримінальних структур. Це поняття охоплює також і сукупність виявлених і діючих кримінальних структур, їх учасників, які займаються організованою злочинною діяльністю, під якою слід розуміти заздалегідь заплановану діяльність зі створення цих структур, підготовки і вчинення ними злочинів, забезпечення їх функціонування та захисту, протидії діяльності правоохоронних органів, участі в офіційний і тіньовий економіці, легалізації (відмивання) доходів, отриманих незаконним шляхом [9, с. 25-27, 109].
Час також навести, врешті-решт, певний лад у понятійному апараті характеристик побудови існуючих у нашій країні організованих кримінальних структур. Слід погодитися з М.П. Водьком в тому, що інтереси активізації боротьби з організованою злочинністю потребують розробки принципово нової класифікації організованих кримінальних структур, яка була б придатна для їх виявлення, оперативної розробки, припинення злочинів та викриття винуватців у їх вчиненні [10, с. 59].
А яким чином склалася ситуація з вирішенням означених проблем в Україні?
Відповідно до чинного законодавства організовані кримінальні структури за ступенем
Loading...

 
 

Цікаве