WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Соціальний капітал і організована злочинність - Реферат

Соціальний капітал і організована злочинність - Реферат

Переродження неформальних механізмів кооперації та взаємної підтримки у кримінальну організацію відбувалося внаслідок слабкості держави, втрати нею власних функцій по забезпеченню безпеки осіб та бізнесу.
Перед спільнотами, що продукують кримінальну поведінку, стоять такі ж самі функціональні вимоги як і перед іншими групами. Вмежах організації забезпечується не лише виробництво, поширення, накопичення, споживання ресурсів та оптимізація злочинного промислу, а й низка інших функцій, таких, як залучення нових членів, підтримка дисципліни та соціальної солідарності, розв'язання конфліктів, соціалізація, адаптація, мобільність тощо. У кожному суспільстві існують групи, для яких через низький суспільний статус або належність до національної чи релігійної меншості не існує забезпечуваних суспільством шляхів реалізації їх інтересів. За таких умов національну, мовну чи релігійну ідентичність можна зберегти завдяки вступу до певної організації, а дотримання її правил уможливлює згодом матеріальний добробут і вертикальну мобільність.
Отже, велику роль у формуванні мафіозних організацій відіграє залучення осіб до соціальних мереж протиправної спрямованості, здобуття ними негативного (щодо решти суспільства) соціального капіталу. Злочинна спільнота потребує визнання, легітимації як її членами, так і у злочинному світі, а іноді й у офіційній політиці. У сучасному світі злочинні організації, діяльність яких базується на зіпсованому соціальному капіталі, іноді зменшують ціну трансакцій як для деяких учасників легальних ринків суспільств, де панує недовіра, так і для учасників нелегальних ринків.
Клієнтелізм як соціальна основа організованої злочинності. Конкретне втілення негативний соціальний капітал знаходить у клієнтарних відносинах, а також у поширенні корупційних зв'язків, що стають неписаною практикою вирішення питань на тлі недовіри до органів державної влади [8]. Д. Гамбетта (D.Gambetta) проводить соціологічне дослідження мафії як механізму регуляції відносин у соціальному середовищі, в якому присутній високий ступінь недовіри до інших людей [9; 10]. Основою суспільства на півдні Італії слугував сімейний клан, усередині якого існували родинні чи квазіродинні відносини. Дружні зв'язки були гарантом успішного функціонування підприємств, що займалися нелегальною діяльністю. Мафія як централізована злочинна організація гарантувала виконання договорів, стежила за дотриманням відповідних норм, брала участь у посередництві при розв'язанні спорів, координувала дії суб'єктів злочинної діяльності. Врешті-решт, на думку Д. Гамбетта, мафія була підприємством з виробництва довіри. Фактично ефективність і тривалість діяльності мафії значною мірою залежить від відтворення нею специфічного соціального капіталу, а саме клієнтарних відносин. Хоча Р. Патнем знайомий із дослідженням Гамбетта і не вживає термін "поганий соціальний капітал", фактично суспільно-політичне життя у суспільстві у нього має два полюси - громадянська спільнота і клієнтурність [5, с.124-128].
Негативний соціальний капітал має зв'язок з клієнтелізмом, оскільки традиційні мафії мають ядро - представників певної спільноти (етнічної, мовної, родинної, культурної), у межах якої існує нормативно забезпечений високий рівень довіри і солідарності групи, що значно обмежує (виключає) вступ до неї представників інших соціальних мереж.
Слід звернути увагу на ідеї західних кримінологів щодо зв'язку клієнтелізму та організованої злочинності. На думку Дж. Альбіні (J. Albini), основою злочинного синдикату є патрон-клієнтні відносини [11, с. 263-265]. Слід розрізняти відносини в середині синдикату, між різними синдикатами і об'єктами захисту синдикатів. Дж. Альбіні вважає, що структура синдикатів не є жорстко формалізованою, організація може залучати ресурси і людей для досягнення своїх цілей. У той самий час, в структурі синдикату є сильна особистість, патрон, який очолює кримінальну клієнтелу. Потужний кримінальний лідер є впливовою фігурою, оскільки забезпечує безпеку у своєму місті, впроваджує нові види кримінального підприємництва, надає іншим синдикатам постійне джерело доходу. Також патрон надає всіляку підтримку клієнтам за певну винагороду. Захист може нав'язуватися клієнтам (протекційний рекет), а може здійснюватись і за їх проханням. Синдикалістська злочинність не є формально або жорстко бюрократизованою, це скоріше комплекс кримінальних та некримінальних патрон-клієнтних відносин. Таким чином, кримінальне підприємство є відтворенням на всіх рівнях патрон-клієнтного зв'язку, коли кожен учасник обстоює свій інтерес [11, c. 300]. Потужність системи залежить від розширення кола відносин патрона і клієнтів та їх інтенсивності, тобто фактично мова йде про збільшення негативного соціального капіталу.
У книзі американського кримінолога В. Чамбліса (W. Chambliss) розвиваються ідеї Дж. Альбіні щодо компліментарних патрон-клієнтних відносин як основи сучасної організованої злочинності. Ці відносини конституюються не у кровно-родинній спільноті, а знаходять свій вираз у вільному співтоваристві бізнесменів, політичних діячів, профспілкових керівників і представників посадових осіб правоохоронних відомств, які співробітничають з метою отримання певних переваг [12].
Клієнтарні відносини можуть формуватися і в середині бюрократій (як в авторитарних, так і демократичних суспільствах), сприяючи корупції. Теоретичний аналіз і приклади зловживанням влади у розвинених країнах описані, зокрема, у творах С. Роуз-Аккерман (S. Rose-Ackerman), Д. делла Порти (D. della Porta), Р. Теобальда (R. Theobald). Власне неформальний соціальний капітал може далеко поширюватися у суспільстві. Так, наприклад, дирижизм в економіці окремих країнах Латинської Америки породжує гнучку неформальну економіку. За радянських часів мережі взаємної підтримки, "блат" були взірцем оптимізації обміну ресурсами. Проблема ролі постноменклатурних клієнтарних угруповань - політичних, апаратних, капіталістичних, кримінальних та їх симбіозу, клієнтарного корпоративізму в житті російського суспільства і приватизації держави докладно проаналізована в книзі соціолога М. Афанасьєва [13].
Можна припустити, що високі трансакційні витрати у суспільстві в цілому (внаслідок бюрократизму або, навпаки, слабкості офіційних інститутів) породжує чисельні неформальні угоди у сфері "тіньової" економіки, практики розв'язання спорів з метою зменшення трансакційних витрат (тобто своєрідної раціоналізації життя в межах існуючих норм), а інституційне оформлення мафії у свою чергу призводить до наступного збільшення недовіри у суспільстві, оскільки ця організація зазвичай вдається до корупції і терору. Таким чином,
Loading...

 
 

Цікаве