WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Соціальна ретроспекція незаконного наркообігу - Реферат

Соціальна ретроспекція незаконного наркообігу - Реферат

гіпертрофують, змінюють на деякий час лише як раз все те, що оточує нас у реальному житті, не даючи жодним чиномнаркоспоживачеві якихось нових або надреальних можливостей, окрім однієї - опинитися у наркотичному полоні та стати заручником "штучного - опіатного чи каннабісного, чи будь-якого іншого - раю", натомість руйнуючи природні властивості організму, психіки і життя в цілому.
Тим більше, що Шарль Ріше - член медичного факультету у Парижі у праці "Опыт общей психологии" [4, с. 73] ще у 1889 році називав морфій, кодеїн, кокаїн, опій і гашиш "отрутою інтелекту". Він, зокрема, зазначав у пункті ІХ. Отрута (в оригіналі - яды) наступне: "Отрута нервової психічної системи однаковою мірою є отрутою для всього нервового апарату. Так, наприклад, алкоголь, хлороформ, морфін - отрута психічна - вони діють також і на решту нервових елементів. Хоча і в різних дозах, вони однаково отруюють як нервово-психічну систему, так і нерви, що керують відправленнями серця. Загалом, для впливу на нервово-психічну систему достатньо найнезначних доз отрути. Для реалізації впливу на розумові здібності потребується набагато менше алкоголю або морфіну, ніж для розладу інших функцій нервової системи. Одного міліграма морфіну достатньо, щоб помітно плинути на реалізацію інтелекту, тоді як саме така ж доза може залишитися без будь-якого впливу на решту нервових функцій" [4, с. 73].
Дуже цікавою представляється нам класифікація Ш. Ріше стосовно отрути центральної нервової системи, а саме: отрута психічна (отрута головного мозку), отрута конвульсивна та отрута кардіо-респиративна [4, с. 74]. Він дуже влучно зазначає, що морфій - психічна отрута - є у сильних дозах отрутою і для інших нервових сфер. Особливо автор наголошував на тому, що вся отрута, що споживана у сильному ступені (гадаємо, що тут йдеться про немедичне зловживання), постає отрутою і для розумових здібностей, тому що вся впливає у більшому чи меншому ступені на інтелект, прямо чи опосередковано знищуючи психічне життя; але лише невелика кількість з неї має цю властивість специфічно, тобто діє на інтелектуальні відправлення у той час, коли інші функції організму залишилися недоторканими. На думку Ш. Ріше [4, с. 74], психічною отрутою є алкоголь, ефіри, есенції, морфін, кокаїн, кодеїн. Мабуть, автор ще того часу відчував їх психоактивну природу і напрями впливу на організм людини та небезпечні наслідки у разі зловживання.
Ш. Ріше зазначав, що будь-яка отрута, що діє на тканину, є насамперед подразником; потім, якщо доза завелика, вона стає для цієї тканини смертельною. Спочатку збудження, потім смерть, як наслідок первинної причини - подразнення. Психічна отрута насамперед збуджує нервову діяльність, потім паралізує її. Таке збудження дослідник називає сп'янінням або маренням [4, с. 75]. Цікаво, що він визначає обов'язкову характеристику будь-якого марення, сп'яніння, основною рисою чого є гіпертрофія ідей. Уявлення надмірно юрбляться, неправильним натовпом, міняються із запаморочливою швидкістю, так що увага не в змозі оволодіти жодним із них і на ньому зосередитися. Кожне відчуття перебільшується, кожне почуття, любов і ненависть, радість і туга, пиха і рідше приниження, доводяться до крайньої межі. Ш. Ріше зазначає: "Скільки в цьому перезбудженні різноманітних відтінків, починаючи від систематичного марення гарячки і до скаженого марення, або солодкої мрійливості опійної чи яскравої збудженості гашишного отруєння". Цікаво, що дослідник називає види наркотичних засобів і психотропних речовин "реактивами інтелекту". І головне, - що психічною отрутою можна досягнути стану психічної вівісекції свідомості - від лат. vivus - живий і sectio - розтин [5, с. 126], як у випадку із станом сомнамбулізму, які ми вже намагалися порівнювати, особливо коли йдеться про розкладення свідомості. Пам'ять, воля, особистість, свідомість, асоціація ідей - всі ці види інтелектуальної діяльності, на думку Ш. Ріше, можуть бути по черзі, іноді і окремо узяті перезбудженні, потім загальмовані і, нарешті, знищені [4, с. 76]. Цікавим, на думку Ш. Ріше, є той факт, що дійсна психічна отрута - морфій, гашиш, атропін - діють набагато сильніше на людину, аніж на тварину, і доза, достатня для першого, залишається без наслідків для інших. Ця обставина дозволяє дійти висновку, що для повного проявлення властивостей цих речовин потребується більш делікатна нервова система [4, c. 77].
Але наведене було сприйняттям фахівців-медиків феномену впливу наркотичних засобів на мозок людини та лінію її поведінки. Разом з тим, цікаво і, на наш погляд, корисно дізнатися вочевидь про культуру немедичного зловживання гашишем - похідним каннабісної групи (індійської коноплі) та опіуму - похідного опіатної групи - від самих наркоспоживачів серед тогочасного творчого бомонду Франції. Тим більше, що "європейська наркотична хода", судячи з описів цієї роботи, започаткувалася саме у середовищі митців і поетично обдарованої інтелігенції першої половини ХІХ століття.
Стає зрозумілим і те, що навіть того часу, коли були невідомі механізми формування наркоманії, а також рівень шкоди та небезпеки від зловживання наркозасобами, а наркоспоживання сприймалося як можливість розширити (роздвоїти), а коли і розкласти свідомість, додати творчої снаги митцям, навіть такими витонченими натурами, як літератори Т. Готьє і Ш. Бодлер, наркозасоби та зловживання ними сприймалося з нашаруванням їх первісної (доісторичної), примітивної і навіть затемненої природи, інакше, як можна зрозуміти порівняння проявів технічного прогресу і властивостей впливу на психіку людини зілля, що прийшло у тогочасний Париж з далекого Сходу від якогось напівміфічного князя Убивць: "Люди, які бачили мене, абсолютно не подумали б, що я йду на острів Сент-Луї, щоб почастувати дивну страву, яка багато віків тому слугувала… самозваному шейху в якості збуджуючої речовини для спонукання тих, хто пізнав її, до вбивства" [3, с. 37]. Т. Готьє відверто зазначає: "Якби раніше вам сказали, що у 1845 році, в цю епоху бірж і залізниць, у Парижі існував орден любителів гашишу,… то ви б не повірили, але, одначе ж, це чиста правда" [3, с. 37].
Вважаємо, що пристрасні прихильники наркоспоживання - гашишист Т. Готьє і первинно гашишеман і пізніше - опієфаг, згодом померлий від тривалого зловживання Ш. Бодлер, - самі, не усвідомлюючи цього, представили не лише докладну клініку наркоспоживання, а й дали своєрідну соціально-правову оцінку подібним діям, хоча й дещо ілюзорну - наркоспоживання є небезпечним способом впливу на психічний стан людини, що з часом викликає залежність від наркотиків, і засобом моделювання поведінки (девіантної). На підтвердження зазначеного зауважимо, що Т. Готьє згадував про жахливу секту, яка колись існувала на Сході, що нею керував шейх з обраним для себе титулом князя Убивць, як зазначалося вище. Саме він був ватажком підданих йому убивць, діями яких він
Loading...

 
 

Цікаве