WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Соціальна ретроспекція незаконного наркообігу - Реферат

Соціальна ретроспекція незаконного наркообігу - Реферат


Реферат
на тему:
Соціальна ретроспекція незаконного наркообігу
Вся історія незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів (далі - НОН), організованою складовою якого виступає й наркобізнес, є надбанням світової цивілізації і обумовлена процесами глобалізації міжнародних відносин, утвердженням вільних економічних зон, появою нових країн на карті світу, а також - різким розшаруванням на держави з міцною системою економіки та на перехідні країни і т. ін., розвитком системи світової системи торгівлі. Але, будучи за своїм змістовним спрямуванням комплексною асоціально-злочинною діяльністю, НОН при дослідженні потребує всебічного підходу до розуміння його соціально-історичного генезису, природи виникнення і розвитку "пускових" механізмів наркоманії і наркобізнесу, що має сприяти виробленню дієвих способів уповільнення подальшої стрімкої кримінальної наркотизації суспільства.
У свою чергу, поширення зловживання наркотиками пронизане безліччю міфів про їх начебто безпечність і миролюбність щодо наркоспоживача. Це один бік проблеми, вельми стратегічний для наркобізнесу, інакше, якщо людьми керуватимуть свідомі відчуття страху за власне життя і здоров'я, злочинний промисел втрачатиме потенційних покупців свого продукту. Інший - проявляється у викривленні самої наркоситуації і реального стану протидії означеним явищам [1, с. 3 - 4]. Тож, вихованню антинаркотичної самосвідомості - так званого "щеплення з утримання від наркотиків" - у суспільстві заважає реалістичне сприйняття загроз від НОН і його організованого сегменту - наркобізнесу і викликаних ним наркоманій, а ефективній протидії - дійсне представлення наркоситуації (рівня поширеності наркоманії; кількості та динаміки вчинюваних на цьому ґрунті злочинів; тенденцій розповсюдження "злочинів наркобізнесу"; змін у структурі нелегальних наркоринків; "географії експортного та імпортного" контрабандного постачання наркотичних засобів; вуличних цін на традиційні види наркозасобів і т. ін.) з боку правоохоронних та інших органів державної влади. Отже, основні міфи про наркоспоживання.
1. Однократне пробування наркозасобу ще не означає обов'язкового розвитку наркоманії - не враховується та обставина, що у свідомості одноразового "дегустатора" незалежно від його волі закріплюється ймовірна посилка на продовження відчуття ейфорії, так звана м'язово-мозкова пам'ять.
2. Перші наркотичні спроби начебто реалізуються завдяки цікавості неповнолітніх і молоді - абсолютне забувається при цьому те, що пропонування йде з боку самих наркозалежних, або наркоманів, які іноді ще й виступають збувальниками в системі організованого наркобізнесу.
3. Незаконне споживання так званих легких наркотиків - коноплі, марихуани, гашишу, анаші - можна кинути у будь-який час, забуваючи при цьому, що саме зловживання такими наркозасобами є "пусковим" механізмом для початку важких форм наркоманії, як буде показано нижче.
4. Незаконне споживання наркотиків у молодіжному середовищі є проявом протесту та хибним уявленням наркоспоживачів, що у такий спосіб можна самоутвердитися та здаватися доросліше й крутіше - саме виникнення епідемій наркоманій є реакцією на дуже глибинні негаразди у суспільному механізмі держави.
5. І ще один міф, який глибоко утвердився у свідомості не лише молодих, а й дорослих людей - з нами, або нашими дітьми таке нещастя ніколи не станеться.
На противагу зазначеному і на доказ трансформуючого - у негативному сенсі - (руйнівного) впливу на людський мозок можна навести приклади станів галюцинацій та ейфорії, викликаних немедичним зловживанням наркотичними засобами або психотропними речовинами, які, на наш погляд, зі 100-відсотковою вірогідністю співпадають зі станами, описаними ще у 19 столітті Карлом Ріше у праці "До питання про сомнамбулізм" [2, с. 23 - 30], коли він описує різноманітні стани галюцинацій. Наприклад, дослідник казав своєму другові, який перебував у стані сомнамбулізму - у стані приспаного суб'єкта завдяки проваджуваним спеціальним пасам руками, пильному (уважному) погляду і т. ін., що у нього годинник, ось він на його руці. Досліджуваний тієї миті "бачив" годинник та міг розпізнати циферблат і стрілки. Це означає, що під впливом особливого психічного стану, яким є сомнамбулізм, сильно збуджена уява представляє предмети під їх видимою формою, а не як абстрактні ідеї [2, с. 24]. І далі, образи часто бувають такими точними та визначеними, що сприймаються за дійсні. Автор описує, як він говорив своєму другові R: "Подивись на цього лева (ось лев!)", тоді R зазнавав хвилювання, і його фігура виражала потужний страх. "Але він йде, він наближається, - говорив R, - підемо від нього скоріше". І він тремтів у своєму кріслі, і його страх був майже справжнім нервовим нападом [2, с. 24]. Інші сомнамбулісти поводяться інакше. Наприклад, М… розмовляла з удаваними особами. Одного разу у сні султан пропонував жінці поступити до гарему. Вона водночас запитувала і відповідала, а при запитанні султана просто рухала губами, як це роблять інстинктивно під час уважного вислуховування співрозмовника [2, с. 26].
Автор підкреслював у своїй роботі, що магнетизери воліли примусити своїх суб'єктів долати відстані і бути присутніми при віддалених сценах, але обов'язково зазначав, що помилково буде думати про ці марення як про дійсні, і що ці видіння мають відношення до буття зовнішніх речей. Так, наприклад, К. Ріше на пропозицію до хворої з de Beaujon: "помандрувати" отримав послідовний опис місць її перебування - коридорів шпиталю, станції і т. ін., потім можна було її перенести у віддалене місце, у холодні країни півночі [2, с. 24].
Якби треба було одним словом позначити психічний стан сомнамбули, то можна було б сказати, що це - застій (silence), спокій. Замість руху ідей, що відбувається у нашій голові, коли ми не спимо, у сомнамбули нема нічого: ні свідомості, ні пам'яті. Вона не мислить, у неї відсутні ідеї [2, с. 74, 75].
На наш погляд, все наведене дуже схоже на психофізіологічний стан і деградацію інтелекту у хворих на наркоманію, споживачів наркотичних засобів і психотропних речовин. Ми спробували провести своєрідну паралель між описаними сомнамбулічними станами і надзвичайно красномовними свідченнями та думками відомих авторів, які ще усередині ХІХ століття були членами Паризького Клубу любителів гашишу - Шарля Бодлера і Теофіла Готьє [3], тому що у нас виникли підозри щодо деякої схожості стану сомнамбулізму і наркотичного сп'яніння. Одначе, лише з тією різницею, що при сомнамбулізмі відсутнє застосування наркозасобів, а стан викликається діяльністю фахівця-психіатра, особливістю якого частіше за все є провокація ірреальних видінь, не існуючих у справжньому житті, у разі ж зі станами наркотичного сп'яніння, окрім органічної присутності небезпечного наркозасобу, наявні ще й ейфорійні стани, які розширюють,
Loading...

 
 

Цікаве