WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Роль методів опитування в дослідженні злочинної діяльності - Реферат

Роль методів опитування в дослідженні злочинної діяльності - Реферат

картина реальності.
Розрізняють два види анкетного опитування: загальний (перепис населення) та вибірковий. Вибіркове опитування має ряд переваг: дозволяє суттєво зменшити затрати на збір та обробку соціологічної інформації, отримати більшу оперативність; має ширшу галузь застосування і в ряді випадків дозволяє отримати більш достовірні відомості. Ідея вибіркового опитування полягає в тому, щоб в результаті відбору складових частин отримати правильний висновок про всю сукупність. Основна мета вибіркового методу полягає у виборі елементів та їх сукупності таким чином, щоб розподіл цих елементів у виборці повторював їх розташування в сукупності. Ключовий момент для забезпечення цього є випадковий відбір, при якому кожен елемент має рівні шанси бути відібраним.
У випадках, коли вибірка включає декілька критеріїв відбору, вона представляє собою багатосходинковий відбір. Наприклад, при відборі кримінальних справ для аналізу, критеріями можуть виступати: види кримінальних справ за категоріями (вбивства, крадіжки тощо) та результатам (етапам) роботи (закінчені, зупинені кримінальні справи), відомства, територія і т. ін.
У соціологів для опитування (при дотриманні правил забезпечення достатності вибірки) вважається достатнім обсяг у 2000 респондентів.
Вважається, що випадковий метод - найкращій спосіб відібрати типових представників генеральної сукупності.
Вибірка повинна враховувати взаємозв'язки та взаємообумовленості якісних характеристик й ознак соціальних об'єктів: одиниці опитування обираються на підставі обліку найважливіших ознак соціального об'єкта (освіта, кваліфікація, стать тощо); друга умова - при підготовці вибірки необхідно, щоб відібрана частина була мікромоделлю цілого і мала важливі ознаки, характеристики цілого - генеральної сукупності.
Вибіркова сукупність - визначене число елементів генеральної сукупності, відібрана за суворо заданим правилом. Елементи вибіркової сукупності (респонденти, аналізовані документи тощо), які підлягають вивченню (опитуванню, інтерв'юванню тощо), та являються одиницями аналізу.
Методи відбору підрозділяються на:
1. Механічний (опитування кожного п'ятого);
2. Серійний - поділ генеральної сукупності за заданою ознакою (стать, освіта) на однорідні частини та подальший пропорційний відбір респондентів з кожної серії (якщо нас цікавить відсоток засуджених серед працівників правоохоронних органів, він повинен бути вирахованим пропорційно долі кожної категорії в їх загальному масиві, інакше "картина" вийде викривленою);
3. Гніздовий (в якості одиниць дослідження обираються не окремі респонденти, а певні групи та колективи);
4. Цілеспрямований (суворий вибір за чітко визначеним принципом);
5. Стихійний або випадковий (заздалегідь не визначається конкретна категорія опитуваних, наприклад, опитування через Інтернет).
Властивість вибірки відображати характеристики досліджуваної (генеральної) сукупності називається репрезентативністю. Розходження між ними, відхилення однієї від іншої - помилкою репрезентативності.
Практика соціологічних досліджень свідчить, що дотримання основних правил відбору одиниць дослідження дозволяє досягти досить високого ступеня репрезентативності при вибірці 1000-1200 чоловік. В нашому дослідженні респондентів опитувалось більше 1200 чоловік, що свідчить про достовірність вибірки [5, с. 208-281].
Під час аналізу нам не довелось зустріти жодної роботи, де були б вказані принципи та способи підбору опитуваних відповідно до мети дослідження. Зазвичай, відображається лише загальна характеристика категорії (слідчі, засуджені) та кількість опитаних. В анкетах, які додаються до матеріалів дослідження, досить часто наявні пункти, які відображають стаж, освіту та інші характеристики опитуваних, але диференціація даних стосовно них не наводиться. Свідченням того, що такий недолік має стійкий, а не випадковий характер, є підхід до підбору та аналізу інших матеріалів. Так, при аналізі кримінальних справ, наприклад, наводяться дані про те, що за певним масивом вивчення справ огляд місця події проводився лише у половині випадків, при цьому даний показник не конкретизується залежно від видів злочинів та інших характеристик.
Це дозволяє констатувати, що в подібних ситуаціях дослідника (того, хто опитує та аналізує) цікавить лише загальна картина, а не дійсний стан справ, або він недостатньо знайомий, або враховує основи та правила використання застосованих ним методів. Середні кількості опитаних (анкетованих та інтерв'юйованих) та вивчених кримінальних справ по дисертаціях склали (таблиця):
Таблиця
Статистичні дані щодо опитаних і вивчених кримінальних справ по дисертаціях
Джерела інформації Дисертації
Докторські Кандидатські
Опитувані 970 чол. 420 чол.
Кримінальні справи 1400 шт. 400 шт.
Аналіз цих робіт показав, що суттєві розбіжності показників пояснюються не метою досліджень та умовами забезпечення репрезентативності отриманих результатів, а "рангом" дисертаційної роботи: за докторською дисертацією обсяг вивченого матеріалу "повинен бути більшим", ніж за кандидатською. Більше того, в цих роботах не зустрілось не тільки відображення того, за рахунок чого і яким чином забезпечувалась репрезентативність або згадування про можливість її визначення, але навіть сам термін "репрезентативність".
За наявності великої кількості аспектів вивчення слідчої практики категорії опитуваних осіб досить обмежені: більше половини опитаних складають слідчі - 51 %, інші представники правоохоронної сфери - 27 %, обвинувачені, засуджені - 15 %, інші особи - лише 6,4 %.
Не викликає сумнівів, що для повноти та всебічності збору інформації про слідчу практику необхідно розширення категорії та складу осіб, які володіють різними даними про слідчу діяльність через різне відношення до неї. Наприклад, специфічним поглядом та особливим підходом до сфери правоохоронної діяльності відмічається журналістський корпус (у зв'язку з цільовим вивченням проблем боротьби зі злочинністю, наявністю конкретної інформації). Уточнення та розвиток їх поглядів та позицій з цієї проблеми, які виражені в публікаціях або не висловлені через якісь причини, на нашу думку, представило б значний інтерес для пізнання та оцінки практики боротьби зі злочинністю. Але в дослідженнях ця можливість не реалізовується.
Склався певний стереотип у підході до вибору категорій опитуваних - достатності думок з проблеми однієї-двох категорій осіб, тобто практично одностороннього висвітлення. У 36 % досліджень, по якихздійснювалось анкетування або інтерв'ювання, лише одна категорія осіб, дві - по 54 %, більше двох - по 10 %.
Результативність анкетування, об'єктивність отриманої інформації, повнота використання можливостей методу опитування значною мірою визначається змістом та формою реалізованих в дослідженні анкет. Важлива роль в цьому належить забезпеченню створення в анкетованого мотивації творчої участі в опитуванні. Це досягається за рахунок трьох основних елементів:
1. Вибору найбільш відповідної меті опитування категорії осіб;
2. Складання звернення, яке роз'яснює мету та значення участі в даному опитуванні;
3. Підбір формулювань запитань, які схиляють опитуваного до активності та наданні допомоги досліднику.
Форма запитань може виступати лише інформаційним посиланням запиту, а може слугувати стимулом до участі в дослідженні, мотивацією відповідного ставлення до
Loading...

 
 

Цікаве