WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Роль методів опитування в дослідженні злочинної діяльності - Реферат

Роль методів опитування в дослідженні злочинної діяльності - Реферат


Реферат
на тему:
Роль методів опитування в дослідженні злочинної діяльності
Методи опитування спрямовані на пізнання направленні на пізнання закономірностей соціальних процесів та тенденцій їх розвитку шляхом збору та обробки інформації, яка відображає думку різних суспільних груп. До них відносяться: анкетування, інтерв'ювання, експертне опитування. При проведенні конкретних соціологічних досліджень вони дозволяють отримати дані про те, про що не може бути зібрана інформація за допомогою інших методів (спостереження, аналізу документів, експерименту). Наприклад, спостереженням можна виявити, які трудові операції і яким чином здійснюються, але відповідь на питання, чому саме так, а не інакше, може дати лише сам виконавець, учасник діяння, події, що вивчається.
Дані методи сприяють з'ясуванню знань, відношення, оцінки певної категорії людей до об'єктів вивчення. Цим визначається їх значення при вивченні явищ, численні внутрішні процеси яких не можуть бути пізнаними без виявлення та врахування думок прямих та опосередкованих учасників. Так, під час опитування засуджених, наприклад з питань раптовості в діяльності слідчих, можна отримати їх оцінку і відношення до цих прийомів, дані про вплив на їх поведінку, тобто відображається безпосереднє сприйняття і відношення тих, проти кого використовувались ці засоби. А слідчий може виступати прямим інформатором про свої дії (мету, умови та прийоми раптовості) та опосередкованим - за оцінками та характером реагування тих, проти кого ці прийоми використовуються.
До опитування звертаються, коли для вирішення поставленої задачі потрібно отримати інформацію про сферу свідомості людей: про їх думки, мотиви поведінки, оцінку навколишньої дійсності, про життєві плани, мету, орієнтації, інформованість і т. ін. В усіх подібних випадках саме люди, учасники досліджуваних соціальних процесів, виступають в ролі унікального джерела інформації, який не може бути замінений жодним іншим.
Суть методу опитування зводиться до спілкування дослідника з групою людей (респондентів) у формі запитань-відповідей. Особливість такого спілкування в тому, що воно, з одного боку, повинно відповідати суворим вимогам наукової процедури, а, з іншого, - виходити з того, що джерелом інформації виступають рядові учасники досліджуваних процесів, які усвідомлюють ці процеси в рамках повсякдененного життєвого досвіду.
Вибір виду опитування визначається метою дослідження та організаційно-економічними можливостями реалізації даної дослідницької стратегії, а також вимогами достовірності та надійності пошукової інформації. Розрізняють дві основні форми опитування: інтерв'ювання та анкетування. При анкетуванні опитуваний самостійно читає текст запитань і сам на них відповідає. У випадку інтерв'ювання в ролі посередника між текстом запитань та респондентом виступає інтерв'юер, який представляє авторів дослідження і реалізує мету дослідження в ситуації опитування.
Кожна з цих форм має свої "плюси" та "мінуси". При інтерв'юванні є можливість усунення ряду бар'єрів: змістовне з'ясування суті поставлених питань, небажання брати участь в опитуванні або відповідати на окремі питання, але воно є складним в організаційному та матеріально-технічному плані: якщо інтерв'юер - автор, то потрібен значний час на проведення опитування, якщо інтерв'юерів декілька, то потрібні великі витрати часу та засобів на підготовку інтерв'юерів, контроль якості їх роботи тощо. На відміну від анкетування, де дослідник отримує інформацію від респондента, не вступаючи з ним в особистий контакт, при інтерв'юванні значну роль відіграє особистість дослідника, який веде діалог з респондентом.
Інтерв'ювання поділяють на стандартизоване, коли формулювання питань та їх порядок суворо визначений, та нестандартизоване, коли інтерв'юеру надана певна свобода в рамках параметрів заданої програми дослідження. Його перевага перед стандартизованим безспірна, оскільки заздалегідь передбачити всі нюанси розвитку сформульованих питань респондентами неможливо.
Анкетне опитування в змістовному плані значно поступається інтерв'юванню, але суттєво простіше та вигідніше в організаційному та матеріальному, тому на практиці частіше за все використовується анкетування.
Анкетування передбачається в опитуванні на основі спеціально розробленої анкети [1, с. 110-117]. До його головних переваг відноситься відносна простота отримання інформації від великої групи опитуваних і достатньо високий рівень стандартності (одноплановості) даних, які визначають зміст та форму анкети, що, в свою чергу, полегшує її обробку. Недоліками анкетування є: формалізація програм (питань) і способів їх вирішення (надаються варіанти відповідей), обмежене відображення індивідуальної позиції та поглядів респондентів; розрізненість дослідника та опитуваного та пов'язана з цим можливість непорозуміння та невірного тлумачення окремих питань; значний вплив ставлення респондента до дослідження, що проводиться, до особистості дослідника та науки вцілому, до характеру виконання роботи із заповнення анкети [2, с. 169-172].
Технологія розробки анкет має виключно важливе значення для отримання відповідної інформації. Ця процедура включає в себе наступні основні позиції:
1. Визначення змісту даних, які повинні бути отримані при проведенні анкетування;
2. Конкретизацію їх місця та ролі в структурі всієї інформації, збір якої передбачений програмою дослідження;
3. Визначення характеру та обсягу категорії опитуваних;
4. Розробку анкети;
5. Вибір способу анкетування;
6. Проведення попереднього (пілотажного) дослідження;
7. Корегування анкети з урахуванням отриманих даних;
8. Анкетування;
9. Обробку отриманих даних;
10. Їх оцінку та визначення способів використання [3, с. 37-56].
Здійснення цих положень потребує дотримання певних правил, які гарантують повноту реалізації можливостей даного методу збору інформації.
При розробці програми запланованого дослідження повинно бути чітко визначено: які саме дані передбачається зібрати при анкетуванні, що і в якому вигляді вони можуть відображати і характеризувати, з яким даними можуть бути зіставлені, які дані можуть бути уточнені за їх допомогою, якими матеріалами можуть бути перевірені дані анкетування тощо, тобто повинна бути конкретно визначена їх роль у дослідженні.
До кола найбільш важливих елементів підготовки до опитування відноситься визначення конкретного складу осіб, які підлягають опитуванню з урахуванням:
- їх характеристики відносно досліджуваного об'єкта (слідчі, потерпілі, підозрювані тощо), рівня знань та наявності досвіду (стаж, місце роботи, посада), відомчої належності, організаційної структури та територіальності (слідчі районного, обласного, республіканського рівня) і т. ін.;
- кількості осіб, які підлягають опитуванню, як загальної, так і відносно різновидів згідно з характеристиками за першим пунктом.
Іншими словами, йдеться про вибірку, яка повиннавідображати ознаки всієї генеральної сукупності, тобто всього наявного складу осіб даної категорії [4, с. 185-190]. Забезпечення репрезентативності вибірки є основною умовою отримання достовірних результатів дослідження.
Відмінною рисою соціологічного опитування є те, що при правильному підборі (визначення) вибірки респондентів індивідуальні відхилення, помилкові судження, навмисні викривлення взаємогасяться, в результаті чого виходить середня
Loading...

 
 

Цікаве