WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Розслідування злочинів, що вчинюються організованими злочинними об’єднаннями, вимагає спеціальної моделі слідчого - Реферат

Розслідування злочинів, що вчинюються організованими злочинними об’єднаннями, вимагає спеціальної моделі слідчого - Реферат

слідче пізнання, на відміну від пізнання в інших сферах, стикається з неупорядкованою інформацією, протидією суб'єктивних факторів, особливо у сфері боротьби з організованою злочинністю. Тому його праця вимагає надзвичайної підготовки зі здобуття не тільки професійних знань, а значної суми інформації про знання в інших галузях наукової і практичної діяльності (оволодіння законами і теоріями, методами і засобами пізнання і т.д.), великого досвіду професійної діяльності та особистих якостей (спостереження, творча уява і т. ін.). Разом з тим, висока ерудиція, професіоналізм, великий життєвий і професіональний досвід та особисті якості дозволяють йому у ряді таких випадків використовувати й гіпотетичне мислення, результатом якого є певні припущення, та власну інтуїцію.
Злочинність належить до соціальної сфери пізнання, яка має свою специфіку. Специфіка цього пізнання проявляється й у тому, що суб'єкт пізнання не має реальної можливості спостерігати всі елементи предмету пізнання злочину (змову учасників, приготування, учинення, суб'єктивної сторони тощо), їх взаємозв'язок, мати з ними безпосередній контакт, а також експериментувати з ними, що більш доступно у пізнанні природних процесів.
Але все це є пізнаваним, проте вимагає великої та складної науково-практичної діяльності, застосування великого спектру знань і мислення такого суб'єкта пізнання на досудовому слідстві, як слідчий. Йдеться про слідчу майстерність.
Для протидії організованій злочинності, яка набуває все більшого поширення та професіоналізму, вимагаються найбільш кваліфіковані підходи до викриття й розслідування її злочинних діянь, що, у свою чергу, потребує не тільки науково обґрунтованих форм діяльності, але й високої майстерності слідчого. Тому при пошуку шляхів реформи досудового слідства не можна зациклюватися лише на питаннях удосконалення процесуальної форми їх діяльності, структурної організації побудови слідчих органів, їх відомчої підпорядкованості чи на бюрократично-технократичній лінії, яка пов'язується з недостатнім матеріально-технічним, фінансовим забезпеченням, недоліками організації діяльності, що наявне сьогодні у вітчизняній практиці.
Результативність та ефективність діяльності слідчих, що розслідують кримінальні справи про злочини, вчинювані організованими злочинними об'єднаннями, нині, в першу чергу, залежить від вироблення спеціальної методики розслідування даної категорії злочинів, про що ми уже писали [4], а також - удосконалення професійного відбору та підвищення майстерності слідчих працівників, що є ще малодослідженим. Таким чином, спеціалізація розслідування вимагає першочергового вироблення й спеціальної моделі слідчого. Навіть надзвичайні чи особливі слідчі структури, які сьогодні прожектуються, не принесуть бажаного результату без вирішення цих названих нами двох основних проблемних питань. Як би ми не переставляли місцями нинішній особовий склад слідчих апаратів держави, результатів досягнуто майже не буде, а найти інших в Україні для новостворених структур не є можливим. Це відома аксіома. Як і відомо те, що робота слідчого у кожній справі, а тим більше про злочини, вчинювані організованим угрупованням, свого роду дуель, в якій, на відміну від іншої сторони, слідчий часто не має навіть "секунданта" і залишається сам на сам у жорсткому протистоянні. Для виходу із неї переможцем слідчий має перевершити "противника" за рахунок не тільки професійних знань та навичок. Він повинен володіти необхідними у своїй пізнавальній діяльності природними розумовими та психологічними якостями, чому, на жаль, не приділяється сьогодні належної уваги, не зважаючи на багаточисельні пропозиції щодо зміцнення його статусу та процесуальної незалежності. Нині модно говорити про судову реформу, підвищення статусу та незалежності судової влади і, навіть про заробітну плату суддів. Це потрібно, але представляється не зовсім правильним і логічним, коли майже нічого не змінюється уже протягом багатьох років у роботі слідчого. Взяти хоча б питання узаконення в державі правового статусу слідчого. Всі суб'єкти, що ведуть процес, і, навіть адвокати, мають окремі закони про свій правовий статус. Слідчі досі на нього чекають, хоча Верховна Рада України давно його прийняла. Так поступати означає робити за правилами, викладеними в народній поговірці: ставити віз попереду коня.
Розслідування у кримінальних справах, яке проводить слідчий як самостійний суб'єкт кримінального процесу, є не тільки першою і важливою стадією судочинства. Робота слідчого є не тільки надзвичайно складною, виснажливою і саможертовною (характеристику її можна продовжити), але саме її готовими результатами користуються всі інші учасники процесу, у тому числі й суд. Вони самі до слідчого не приходять як до інших учасників судочинства, а повстають із важкого пізнавального процесу саме слідчого, що починається від незнання до встановлення істини, від одного або декількох проблисків певної інформації на одному чи декількох аркушах до встановлення винуватого, виявлення та опису конкретних злочинних діянь, скрупульозно і важко по крупинках зібраних доказів, інших матеріалів та найдетальнішого узагальненого документу - обвинувального висновку з посиланням на докази й конкретні аркуші справи. Все це вже виливається у величезні, систематизовані томи (іноді десятки, сотні томів) кримінальної справи. За всіма іншими учасниками процесу, якщо абстрагуватися від деяких деталей, залишається лише їх розгляд та оцінка. Але й тут парадокс триває. Слідчий всю цю важку та об'ємну роботу повинен виконати сам і в жорстко встановлені процесуальні терміни та ще й під наглядом прокурора та так званим "судовим контролем" [5], то судовий орган, про який нині так опікуються, працює над готовими матеріалами без обмеження терміну розгляду справи. Звідси виходить, що затягування строків слідчим - це порушення конституційних прав громадян, оскільки вони терплять певні незручності від обмеження прав та свободи пересування. Якщо справа розглядається судом, то всі ці іноді довгостроковіші за стадії досудового слідства обмеження ніби стають раєм. Або може обвинувачений, що тримається під вартою, і числиться за слідчим - страждає, а коли справа передається до суду і він вже рахується за судом, то для нього настає ніби благодать Божа.
Суди кримінальних справ не розслідують, а лише розглядають готові справи, які надходять через прокурора від слідчих. Звідси - простий висновок: якщо не провести кардинальних змін у правовому та соціальному статусі слідчого, то суди можуть зі всіма своїми благами залишитися майже без роботи або зі справами, які не віддзеркалюють криміногенної ситуації в державі, особливо в середовищі організованої злочинності. Досить зрозумілим є і те, що не кваліфікований, не чесний слідчий має надзвичайно більше "можливостей" для недоведення справи до суду, ніж суд для прийняттянезаконного рішення. До суду надходить справа, що має офіційну реєстрацію, документальне завершення, з якою ознайомилися повністю прокурор та інші учасники, у тому числі потерпілі чи цивільні позивачі, які вкрай зацікавлені у її вирішенні на їх користь та й сам судовий
Loading...

 
 

Цікаве