WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Розслідування злочинів, що вчинюються організованими злочинними об’єднаннями, вимагає спеціальної моделі слідчого - Реферат

Розслідування злочинів, що вчинюються організованими злочинними об’єднаннями, вимагає спеціальної моделі слідчого - Реферат


Реферат
на тему:
Розслідування злочинів, що вчинюються організованими злочинними об'єднаннями, вимагає спеціальної моделі слідчого
Розвиток самостійної України як європейської держави неможливий без здійснення нею ефективної політики у сфері протидії організованій злочинності. Майбутнє країни залежить не тільки від виваженої державної політики у соціально-економічній сфері, а й від активної протидії названому злоякісному явищу на здоровому тілі українського суспільства.
Протидія організованій злочинності вимагає комплексного підходу і активної діяльності всіх складових системи держави і суспільства, а особливо - професійної роботи правоохоронних органів.
Місце і роль слідчого у системі правоохоронних органів є надзвичайно важливою. У кримінальному судочинстві він є першопрохідцем пізнавальної діяльності у процесі розкриття та розслідування злочинів. Тільки він за результатами своєї, іноді навіть дуже виснажливої творчої та практичної праці, самостійно і вперше у кримінальній справі приймає надзвичайно важливі процесуальні рішення щодо визнання встановлення істинних обставин учинення злочину та особи, що його вчинила. Від результатів досудового розслідування значною мірою залежить відправлення правосуддя. Слід підкреслити, що нині роль досудового слідства ще більше зростає, оскільки після, так званої малої судової реформи в Україні, суд став лише суб'єктом відправлення правосуддя. Він втратив повноваження щодо активних дій у зборі доказів і т. ін.
Розслідування злочину - один із видів соціального пізнання. У процесі трудової діяльності, у тому числі й в соціальній сфері, людина має справу з реально існуючими предметами, поводження з якими потребує певних навичок, спритності, раціональності та доцільності дій, що дозволяють їй отримати певний результат. Це, у свою чергу, вимагає від неї наявності не тільки визначеної сукупності знань про предмети і трудові дії або технологічні процеси, які використовуються, але й певних психологічних навичок. Навіть на рівні чуттєвого відображення індивідуум повинен мати у певних галузях діяльності особливу природню обдарованість, а тим більше, коли йдеться про складну працю науково-практичного пізнання слідчим такого негативного суспільного явища, як злочин. Залежно від складності об'єкту, що пізнається, суб'єкт при такому пізнанні має володіти також достатньою кількістю узагальнених і підтверджених людською практикою наукових знань, що вимагає сфера його діяльності.
Процес суспільного пізнання зовнішнього світу наче ділиться на окремі об'єкти праці, що потребують відповідних суб'єктів для її проведення. Така "спеціалізація" дає можливість людству протягом свого існування більш успішно здійснювати процес пізнання необхідних сфер суспільної діяльності (певних об'єктів) суб'єктами, які мають відповідні знання та досвід, для їх усвідомленого і творчого удосконалення, перетворення та використання.
Розслідування злочину - складний пізнавальний процес вирішення цілого ряду проблем, оскільки достовірні факти про цю подію, особливо на початковому етапі, ніколи не пристосовані для безпосереднього сприйняття та виведення іноді будь-якого висновку навіть на рівні категоричного пояснення чи розуміння.
Праця слідчого - це значною мірою творча праця з великою часткою індивідуального, специфічного у кожній суспільній події, що досліджується. Слідча праця - досить творча діяльність, ефективність якої не мислима без оволодіння не тільки професійними знаннями юриспруденції, але й необхідною сумою знань пізнавального процесу, логіки, психології і т. ін. У свідомості слідчого, як і в будь-якого індивідуума також відбувається процес пізнання, що має два рівні: чуттєве відображення і раціональне мислення. Ці два рівні з початку розслідування у справі нерозривно пов'язані у свідомості слідчого. При оглядці місця події, речових доказів тощо, слідчий не просто споглядає, а й активно мислить, обробляючи інформацію чуттєвого відображення.
Будь-яка діяльність, а тим більше у сфері соціальних відносин, що зачіпає права та інтереси людей, до якої відноситься розслідування злочинів, яке нині прийнято називати кримінально-процесуальним пізнанням [1], вимагає правильного світосприйняття та відображення у свідомості слідчого об'єктивної дійсності, тобто отримання ним істинних знань про предмет кримінально-процесуального пізнання - подію злочину. Філософська думка дає однозначну відповідь про пізнаваність світу, пов'язуючи це з тим, що людські відчуття, логічні уявлення та узагальнені поняття здатні правильно виокремлювати у свідомості індивіда предмети оточуючого світу в їх сукупності, тобто, йдеться про те, що пізнання має об'єктивний зміст.
Але пізнавальна діяльність не протікає так просто і гладко, як елементарний індуктивний метод переходу від фактів спостереження до теоретичного мислення і наукових висновків, відкриттів і т. ін. Ще відомий філософ, класик юридичної думки епохи просвітництва Ч. Беккаріа замітив, що " всі наші пізнання і уявлення взаємопов'язані. І чим вони складніші, тим різноманітніші шляхи, які ведуть до їх освоєння та реалізації"[2]. Складність цього шляху переходу полягає в тому, що в ньому переплітаються різноманітні і суперечливі моменти, які за необхідністю доповнюють один одного: елементи абстрактного мислення і наглядних образів, індукція і логічні розмірковування, проблема, яка виникає і її попереднє рішення, що породжене аналогією або пережитим досвідом і т. ін. Аналіз структури такого складного діалектичного переходу є однією із важких задач, які стоять на стику діалектичної логіки, методології наукового пізнання і психології наукової творчості [3].
Недарма на цьому складному творчому шляху наукового чи навіть науково-практичного пізнання, яким є кримінально-процесуальне пізнання слідчого, майже завжди присутнє, хоча різне за періодами, значимістю, глибиною та впливовістю, гіпотетичне та інтуїтивне мислення.
Пізнавальна діяльність слідчого протікає надзвичайно складно і проявляється у вирішенні цілої системи простих та складних завдань, що випливають зі слідчих ситуацій та основної мети кримінально-процесуального пізнання на стадії досудового слідства - встановлення об'єктивної істини у кримінальній справі. Прості задачі вирішуються за типовими правилами і відомими слідчому методами розслідування. Тут визначальну роль відіграє оволодіння слідчим знаннями правових та інших наук і його професійний досвід виконання таких операцій.
Дії слідчого у складних ситуаціях пізнання переважно пов'язані з його розумовою діяльністю: здатністю до творчого мислення, уявою, судженням та евристикою. Велику роль при цьому відіграють його природні дані.
Оскільки слідчий, розпочинаючи розслідування чи приймаючи рішення у процесі слідства, ніколи не має початково достатньої кількості криміналістичної інформації (або вона взагалі відсутня), змушений працювати без неї або, користуючись її малою наявністю, що не достатньо для наведеного нами процесу сприйняття тамислення за законами логіки та обґрунтування своїх процесуальних рішень, слідчих дій і тактичних діянь. Складність полягає також й у тому, що
Loading...

 
 

Цікаве