WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Протидія корупційним проявам в Україні – нагальна потреба сьогодення - Реферат

Протидія корупційним проявам в Україні – нагальна потреба сьогодення - Реферат

органами виконавчої влади і місцевого самоврядування.
Належним чином не відпрацьований порядок звітності органів центральної виконавчої влади. В результаті мають місце непоодинокі випадки, коли у звітах центральних органів виконавчої влади враховуються не всі порушення, скоєні державними службовцями підвідомчих їм органів і територіальних підрозділів.
Статистичні дані, які узагальнює Міністерство внутрішніх справ України, містять лише зведені дані про кількість складених та направлених до суду адміністративних протоколів щодо корупційних правопорушень, у той самий час результати розгляду їх судами у цій звітності не передбачені. Крім того, допускаються помилки щодо визначення належності державних службовців до тих чи інших категорій, в результаті чого викривляється реальний стан справ.
На об'єктивності статистики щодо протидії корупції негативно позначається і те, що суди не завжди дотримуються вимог ст. 12 Закону України "Про боротьбу з корупцією" щодо направлення у триденний термін до відповідального органу постанови про накладення адміністративного стягнення [6]. Окремі суди надсилають інформацію лише у разі прийняття постанови про накладення адміністративного стягнення з вимогою звільнення державного службовця із займаної посади.
За таких обставин неможливо дати повну, виважену та об'єктивну характеристику стану протидії корупції. Наприклад, суттєві розбіжності щодо результатів протидії корупції мають місце у звітах Міністерства внутрішніх справ та Міністерства юстиції України.
Статистичні дані про результати протидії корупції характеризують лише один бік проблеми (активність правоохоронних органів), але ні в якому разі не масштаби корупції в державі. Рівень корупції, враховуючи її латентний характер, залишається високим. Її стан обумовлюють різні чинники.
Складність проблеми протидії корупції полягає в реальній можливості корумпованих структур та конкретних осіб, що мають владу і повноваження, перешкоджати намаганню проникнути у сферу їх кримінальної діяльності, а також - у неготовності правоохоронних органів та політичних сил суспільства до безкомпромісної протидії корупції. У країні відсутні соціальні та політичні традиції публічного викриття корупціонерів, спеціальні криміналістичні прийоми викриття фактів корупції, що є серйозною перешкодою для ефективної протидії цим корупційним проявам. Існує проблема вивчення особи тих, хто, займаючи керівні пости, занурилися у хабарництво та розкрадання. Без цього неможливо з'ясувати механізми виникнення організованої злочинності, її діяльності. Сучасні умови її існування кардинально різняться серйозними негативними факторами, які загрожують розтягтися на десятиріччя [7].
Тому без особливих заходів комплексної протидії корупції, в першу чергу в економіці, стабілізувати становище, що склалося нині, неможливо.
З урахуванням зазначеного, на нашу думку, до економічних чинників поширення корупції в державі слід віднести насамперед:
- відсутність сприятливого правового та організаційного режиму діяльності вітчизняного виробника, особливо щодо сплати податків, обов'язкових платежів до бюджету, одержання бюджетних кредитів, що сприяє постійному пошуку шляхів протиправного вирішення цих питань;
- інтеграцію організованої злочинності з суб'єктами економічної діяльності;
- правову незахищеність суб'єктів економічної діяльності від зловживань, протидії та вимагань з боку чиновників державного апарату на всіх його рівнях;
- відсутність стабільного і збалансованого законодавства, яке б регламентувало економічну діяльність та підтримку вітчизняного виробника;
- відсутність інвестиційної альтернативи "тіньовим" капіталам;
- втрату історичних традицій, моральних і етичних норм, які лежать в основі поваги до власності незалежно від її форм;
- значне розшарування населення за обсягом доходів, внаслідок чого на тлі збільшення кількості заможних людей значна частина державних службовців не має навіть помірного достатку, що об'єктивно породжує сприятливі обставини для корупційних проявів.
Зрушення ситуації на краще у вирішенні зазначених проблем потребує від законодавчої та виконавчої гілок влади неординарних заходів з наведення законності й порядку в економіці та, у першу чергу, посилення контрольних, фінансових і владних функцій.
Вважаємо, що одним з головних прорахунків, допущених під час організації протидії криміналізації суспільства, є той, що ставка робилася на правоохоронні органи, а не на утворення нової системи інституцій протидії організованим злочинним угрупованням, які б комплексно охоплювали всі сфери її діяльності.
Таким чином, рівень ефективності протидії корупції залишається незадовільним. І як результат - негативні наслідки корупції підривають довіру громадян до держави та її владних структур, сприяють "тінізації" економіки, зумовлюють розкрадання національного багатства, зниження міжнародного авторитету держави.
Постає питання: у чому ж причина такої низької ефективності протидії корупції в Україні?
Законодавча база з протидії корупції в Україні налічує сьогодні понад 100 законів України, указів, розпоряджень Президента України, постанов Кабінету Міністрів України, галузевих нормативних документів. На перший погляд, - система антикорупційного законодавства створена. Дана система налічує багато нормативно-правових актів: як базових для всіх сфер соціального життя, так і тих, предметом яких є окрема галузь національної економіки чи певна сфера суспільних відносин. До останніх можна віднести закони України "Про Вищу раду юстиції", "Про банки і банківську діяльність", "Про Конституційний Суд України", "Про міліцію", "Про місцеві державні адміністрації", "Про Національний банк України" та ін. [8; 9; 10; 11; 12; 13].
Крім законів України, існує низка підзаконних нормативно-правових актів. Проте, всі вони приймалися у різні часи, різними органами, у ряді випадків - без наукового обґрунтування, через що і виникали колізії, протиріччя та невідповідність законів один одному.
Не сприяє позитивним зрушенням у питанні протидії корупції і нечіткість законодавчих визначень самого поняття "корупція". Виходячи з міжнародних нормативних актів, під поняттям "корупція" розуміютьбезумовно кримінально карані діяння, що представляють собою більшу суспільну небезпеку, аніж просто окремі факти хабарництва, підкупу чиновників чи зловживання владою. Це ціла система зрощення державних службовців високого рівня з кримінальним світом, яка діє на користь останнього і на шкоду всьому суспільству. А в нашому національному законодавстві "корупція" як кримінально-правове явище навіть не згадується. Разом з тим, у чинному Законі України "Про боротьбу з корупцією" йдеться лише про адміністративну відповідальність за корупційні дії [6].
Такий підхід вочевидь знижує суспільну небезпеку корупції як політико-правового явища і, як свідчить практика застосування вищезазначеного Закону, дезорієнтує не тільки громадськість, але й правоохоронні органи, націлюючи останні на гонитву за цифрою складених "протоколів про корупцію".
Проблеми, що виникають у застосуванні зазначеного Закону і пов'язані з його недосконалістю, можна розділити на дві групи: 1) ті, що обумовлені недостатньою чіткістю і однозначністю законодавчих формулювань; 2) ті, що обумовлені необґрунтованістю, а інколи й помилковістю його положень.
Тому вважаємо, що нині необхідно серйозніше підійти до цього питання і переглянути багато положень чинного вітчизняного антикорупційного законодавства у відповідності до джерел міжнародного права та запровадити антикорупційну експертизу правових актів та їх проектів.
Крім того, необхідно привести у відповідність до антикорупційного законодавства основні нормативно-правові
Loading...

 
 

Цікаве