WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Про Проект Концепції стратегії реалізації державної політики щодо боротьби з кіберзлочинністю в Україні - Реферат

Про Проект Концепції стратегії реалізації державної політики щодо боротьби з кіберзлочинністю в Україні - Реферат

кіберзлочинності можливе використання міжнародних показників. Це стосується і розгляду обсягу економічних збитків, що завдаються такими злочинами.
У Концепції приділяється увага невід'ємній характеристиці комп'ютерної злочинності - її високій латентності. Але для повної кримінологічної характеристики комп'ютерної злочинності доцільно розглянути ознаки, що характеризують особу комп'ютерного злочинця, та доповнити цей розділ підрозділом -"Передумови комп'ютерної злочинності". При цьому фактори, що є передумовами комп'ютерної злочинності, можна поділити на політичні, соціальні, економічні і, нарешті, правові. Наприклад, у науковій літературі виділяються такі основні причини існування комп'ютерної злочинності, що мають найбільшу значимість:
1) уразливість і взаємозалежність комп'ютерних систем;
2) зростаюча залежність сучасних технологій від комп'ютерних систем і засобів телекомунікацій;
3) недосконалість вітчизняного законодавства;
4) непогодженість міжнародних процесуальних актів (наприклад тих, що стосуються отримання доказів і т.д.);
5) непідготовленість співробітників правоохоронних органів до боротьби з даною злочинністю;
6) низький рівень інформаційної культури серед населення;
7) значна кількість безробітних, що мають вищу технічну освіту та ін.
У розділі четвертому тієї самої частини на підставі розвитку міжнародних (регіональних, континентальних, глобальних) інформаційних мереж на базі телекомунікаційних засобів (за текстом: "...комп'ютерних мереж на базі телефонного, радіо- та супутникового зв'язку...") здійснюється прогноз стосовно комп'ютерної злочинності, в якому акцент наголошується на загальному зростанні кількості всіх видів комп'ютерних злочинів, але без будь-якої кількісної характеристики що, на наш погляд, є некоректним.
Далі розглянуто заходи боротьби з кіберзлочинністю, що приймаються на міжнародному рівні. Зокрема, згадується діяльність Інтерполу, Міжнародної комісії по боротьбі з відмиванням грошей (ФАТФ) та Групи розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (ГФМ). Наводиться ціла низка міжнародних нормативно-правових документів, ініційованих країнами-членами Ради Європи, зокрема: Конвенція щодо боротьбі з кіберзлочинністю, що була прийнята у Будапешті 23 листопада 2001 р. Варто зазначити, що в ній несправедливо було забуто про заходи, які приймалися стосовно міжнародної боротьби з кіберзлочинністю Організацією Об'єднаних Націй, країнами "Великої вісімки", Всесвітньою Організацією Інтелектуальної Власності (ВОІВ) та деякими ін. Зокрема, Організацією Об'єднаних Націй було розроблено "Посібник ООН з попередження злочинів, пов'язаних із застосуванням комп'ютерів, і боротьби з ними." У Віденській декларації про злочинність і правосуддя: відповіді на виклики XXI століття у п. 18 країни-члени ООН зобов'язуються розробити орієнтовані на конкретні дії програмні рекомендації щодо попередження злочинів, пов'язаних з використанням комп'ютерів, і боротьби з ними; а також Комісії з попередження злочинності і кримінального правосуддя пропонується розпочати роботу в цьому напрямі. Крім того, практично на кожному конгресі ООН, починаючи з кінця 80-х р. ХХ ст., обговорювалася проблема комп'ютерної злочинності. Країнами "Великої вісімки" було організовано експертну групу боротьби із "зловживаннями в міжнародних мережах передачі даних" та підрозділ країн "Восьми" по боротьбі із злочинами у сфері інформаційних технологій. Всесвітня Організація Інтелектуальної Власності ще у 1978 р. запропонувала модель забезпечення захисту комп'ютерних програм як об'єкту авторського права. Зазначена структура діє також у сфері захисту баз даних, проводить конференції з перелічених питань.
У більшості документів, прийнятих на міжнародному рівні, відмічається, що для ефективної боротьби проти кіберзлочинності потрібне більш широке, оперативне і добре налагоджене міжнародне співробітництво. Це пояснюється тим, що завдяки широкому розповсюдженню глобальних телекомунікаційних мереж, для того, хто вчиняє комп'ютерний злочин, не існує політичних кордонів. Правопорушник може знаходитися в одній країні (в якій не розвинена система протидії кіберзлочинності), а предмет його посягання - в іншій. Тому, щоб не створювати "оазис" для комп'ютерних злочинців в Україні, співробітництво повинно здійснюватися, у першу чергу, у сфері гармонізації національного законодавства з міжнародними рекомендаціями, а також - у сфері оперативного реагування на інциденти, що пов'язані з порушенням роботи комп'ютерних систем. Як справедливо зазначено у Концепції (підрозд. 10.5 ч. 2), необхідним є формування правової доктрини гармонізації національного інформаційного права України з міжнародним інформаційним правом. З огляду на зазначене, доречно створити підрозділ (організацію) та підтримувати вже існуючі (наприклад, Центр дослідження проблем комп'ютерної злочинності4), головною метою яких має стати надання інформації про комп'ютерні злочини та їх попередження. Бажано, щоб вони підтримували тісний зв'язок з такими міжнародними організаціями: з Міжнародною організацією з доказів комп'ютерних злочинів - IOCE (International Organisation on Computer Evidence)5 або з Форумом команд з безпеки та реагування на інциденти - FIRST (Forum of Incident Response and Security Teams)6.
Вважаємо, що зазначені положення варто включити до розд. 7 ч. 2 - "Державна політика України щодо боротьби з комп'ютерною злочинністю", тому що за своїм змістом вони більше відносяться до заходів боротьби з комп'ютерною злочинністю.
Друга частина Концепції - "Основні напрямки організації боротьби з комп'ютерноюзлочинністю" - вже безпосередньо стосується боротьби з комп'ютерною злочинністю.
У розділі сьомому цієї частини практично затверджуються державна політика України щодо боротьби з комп'ютерною злочинністю та організаційно-правові аспекти протидії комп'ютерній злочинності, її профілактика та урахування міжнародного досвіду з цих питань. Положення основних організаційних напрямів удосконалення протидії комп'ютерній злочинності в Україні з урахуванням міжнародного досвіду (підрозд. 7.3) вважаємо за доцільне перенести до відповідних підрозділів.
У Концепції також визначено тактичні напрями організації боротьби з комп'ютерною злочинністю в Україні, одним з яких є організація роботи з кадрами. Зокрема, в Національній академії внутрішніх справ України пропонується на рівні магістратури формувати спеціалізовані групи щодо підготовки викладачів для відомчих закладів освіти за проблематикою боротьби з кіберзлочинністю. Але безпідставно забуто про досвід Національного університету внутрішніх справ України, який вже готує фахівців у сфері захисту інформації для правоохоронних органів та має певні навички і науково-педагогічну базу.
Необхідно зазначити, що розробникам Концепції варто звернути увагу на положення Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України, зокрема на розділ V - "Порядок розроблення концептуальних засад реалізації урядової політики" [2]. На нашу думку, структура Концепції повинна мати такий вигляд:
1. Загальні положення та мета Концепції.
2. Визначення основних понять та категорій (глосарій Концепції).
3. Стан нормативно-правового забезпечення боротьби з комп'ютерною злочинністю.
4. Загальна характеристика комп'ютерної злочинності, її структура та прогноз розвитку.
5. Основні шляхи та напрями боротьби з комп'ютерною злочинністю.
6. Завдання, механізми та етапи боротьби з комп'ютерною злочинністю.
7. Інформаційно-наукове та кадрове, матеріально-технічне і фінансове забезпечення боротьби з комп'ютерною злочинністю.
На міжнародному рівні у ряді нормативно-правових актів визнано, що кіберзлочинність загрожує не тільки національній безпеці окремих держав, а й безпеці людства, міжнародному правопорядку. Саме тому Концепція, що пропонується, є актуальною і своєчасною для нашого суспільства, перед яким постало завдання щодо інтеграції до європейського співтовариства. Вона покликана забезпечити вирішення цієї проблеми на національному рівні.
Література
1. Беляков К.И. Управление и право в период информатизации: Монография. - К.: КВІЦ, 2001. - 308 с.
2. Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Тимчасового регламенту Кабінету Міністрів України" від 5 червня 2000 р. № 915.
Loading...

 
 

Цікаве