WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Проблеми створення системи антитерористичної безпеки у Чорноморському регіоні - Реферат

Проблеми створення системи антитерористичної безпеки у Чорноморському регіоні - Реферат

наддержава, яка всіма силами бореться за розповсюдження свого впливу в Центральній Азії, не упускаючи із виду Крим. Зміцнення економічних позицій Туреччини, поряд з геополітичною плюралізацією на теренах СРСР, веде до росту її зовнішньополітичних амбіцій, імперських за своєю суттю. Починаючи з 90-их років XX ст. в Туреччині активно пропагуються в засобах масової інформації ідеї пантюркізму та панісламізму як ідеологічних систем, що здатні створити якісно нову єдину державу тюрків (Туран), що включає також і Крим. Об'єднання можливе завдяки єдності кримських татар і турків за національною ознакою (спільність тюркської мови, культури, релігії (іслам) та етногенезу (альпійська раса брахікефалів).
Турецький націоналізм органічнодоповнюють ідеї панісламізму, ісламського космополітизму. Головне для цієї ідеологеми - релігійна приналежність. У проектах нова османська імперія буде включати до 1,5 млрд. мусульман Азії, Африки та Європи. Іслам - це типово тоталітарна ідеологія. Релігія не визнає поділу на етноси, існує тільки мусульманська нація. Тюркізм та ісламський фундаменталізм в Туреччині можуть отримати подальший розвиток і матеріалізацію у випадку віддалення країни від Заходу. Ісламський шлях розвитку Туреччини дедалі виразніше постає як альтернатива і виклик орієнтації на Захід. У нових геополітичних умовах національні інтереси і пріоритети Туреччини не завжди співпадають з інтересами Заходу. Роль її в НАТО зводиться тільки до "розігруючого елемента" цього воєнно-політичного блоку, до того ж Туреччина незадоволена розширенням блоку, який може ліквідувати її монопольне становище в Чорному морі, а тридцятирічне намагання вступити до ЄЕС і отримати від цього економічну користь та інші переваги наштовхується на негативну позицію європейських країн.
Велика кількість публікацій в Туреччині присвячена проблемам кримськотатарського народу. В них акцентується увага на необхідності та реальній можливості відтворення кримськотатарської державності. В програмних документах Другого Курултаю (червень 1992 p.), у проекті Конституції Кримської Республіки, розробленої Меджлісом наприкінці 1991 року, сформульовано вимогу офіційного закріплення за кримськотатарським народом статусу "титульного етносу" шляхом "відновлення національної державності. Конституція Кримської республіки встановлює систему переваг для корінного народу Криму (кримських татар, кримчаків та караїмів), а також відмінності в правах та обов'язках (в тому числі й за релігійною ознакою).
Прагнення народів до самовизначення - це обґрунтована магістральна лінія світового масштабу, де єдиним гарантом збереження та виживання народу виступає створення власної національної держави. Але її створення без врахування інтересів інших національних спільнот, прискорення цього процесу, тим більше силовими методами, веде до протистояння, етнополітичного конфлікту в умовах геополітичної значимості Криму як для України, так і для Росії, а також Туреччини. Тому цілком зрозумілі тривоги України щодо політичної партії кримськотатарського народу "Адалет", яка з 1995 року формує свої особисті воєнізовані формування (загони аскерів), щодо громадсько-політичної орієнтації кримськотатарських студентів, переважна більшість яких навчається в Туреччині на пільгових умовах, тісних зв'язків кримських татар з чеченськими екстремістами, відповідної регіональної економічної експансії Туреччини.
Складність соціально-економічної ситуації в середовищі кримських татар, цілий комплекс історичних факторів є необхідними і достатніми умовами, що породжують ісламський фундаменталізм, який може стати прапором боротьби кримських татар за національну незалежність. Політична криза 1991-1995 pp. в Криму була ліквідована завдяки вирішенню Росією більш важливих геополітичних завдань для неї, а саме: сепаратизму в Чечні. Саме завдяки втраті активної підтримки з боку Росії 60 % жителів Криму не змогли реалізувати ідеї приєднання Криму до Росії. Стабілізація обстановки на Північному Кавказі, стратегічна переорієнтація зовнішньої політики Росії відповідно до її геополітичних імперативів, призведе до повернення Москви до проблеми Криму. Історично Росія весь час прагнула вийти до відкритих морських просторів, що геополітичне пояснюється як прагнення Хартленду підпорядкувати Рімленд. Крим для Росії - це трамплін до вирішення більш складної геополітичної проблеми - виходу до Середземного моря та у відкритий океан через Босфор та Дарданелли. Витіснення Росії з Криму, втрата цього геостратегічного центру Чорного моря, призведе до її геополітичної морської ізоляції на півдні, до відступу усередину континенту і стратегічного ослаблення. В аспекті взаємовідносин Україна-Росія саме в Криму найбільш сильними є позиції Росії (етнічний склад, домінування на півострові російської мови та повний контроль російськими ЗМІ інформаційного простору), в якому можливий психологічний та силовий важіль тиску. Це найвірогідніший варіант використання даного регіону для геополітичного підпорядкування України. Балкано-кавказька дуга нестабільності - цей складний геополітичний вузол сучасності - історично склався в результаті діяльності протилежних політичних устремлінь різноманітних світових геополітичних утворень, а також наступних в результаті цього військових дій на території колишньої Югославії і Республіки Ічкерія, що торкнулись інтересів багатьох держав світу і створили реальну можливість її виникнення, краї якої стосуються Балканського півострова і Північного Кавказу, а вістрям вона упирається в Кримський півострів. Балкани - це сконцентрований вузол протиріч, в якому проектуються інтереси всіх геополітичних блоків Європи. При цьому народи, що населяють дану територію, відображають інтереси цих утворень. Так, серби орієнтовані на православну Росію, хорвати і словенці - на Серединну Європу, мусульманські албанці і боснійці - на Туреччину й ісламський світ, македонці як сербсько-болгарський етнос, - на Велику Православну Югославію. Звідси - проекція і на основні геополітичні сили Європи - Мондіалістский Захід, Серединну Європу, Євразію, Ісламський світ. Будучи глибоко символічним і вкрай значимим, югославський конфлікт вимагає від кожної геополітичної сили і країни вибрати пріоритетні напрями своєї діяльності в цьому регіоні.
Балканська війна кінця XX сторіччя спочатку зовнішньо почалася як конфлікт між південними слов'янськими народами. Ув'язуючи в єдине ціле ряд таких подій, як розпад СРСР, переростання Європейського Співтовариства з економічної спілки в політичну, утвореного під гаслом "Єдиної Європи", виникнення Балкано-Кавказької дуги нестабільності, можна дійти важливого висновку, що
Loading...

 
 

Цікаве