WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Проблеми створення системи антитерористичної безпеки у Чорноморському регіоні - Реферат

Проблеми створення системи антитерористичної безпеки у Чорноморському регіоні - Реферат

напрям співробітництва в межах ГУAM - це створення системи безпеки і стабільності. Для чого необхідним стає формування спеціалізованих субрегіональних структур безпеки з урахуванням національних інтересів країн організації. В кожній з країн ГУAM є конфліктними ситуації міждержавного значення, а саме Абхазія, Крим, Карабах, Придністров'я. З урахуванням єдинихкоренів походження цих конфліктів, інтересів координації боротьби з міжнародним тероризмом виникають нові реалії щодо їх вирішення та запобігання або своєчасного припинення, завдяки скоординованим зусиллям всіх членів ГУАМ без тиску з боку третіх сторін. Як захід щодо реалізації інтересів країн ГУАМ в області безпеки стало висування пропозицій та їх реалізація щодо створення Антитерористичного центру країн ГУАМ у 2003 році. Подальшим кроком можуть стати пропозиції щодо створення єдиних миротворчих формувань в рамках цієї організації.
Аналіз геополітичних чинників у країнах Чорноморського басейну дає підстави стверджувати про можливість виникнення і розвитку тероризму у цьому регіоні на основі існуючих протиріч і зіткнення інтересів різноманітних геополітичних сил як внутрішнього, так зовнішнього характеру. Саме дана категорія протиріч та зіткнень обумовлює наявність або відсутність, загострення інших конфліктних ситуацій - етнічних, політичних, конфесійних, регіональних, є поштовхом до розвитку процесів регіоналізації, дезинтеграції, дестабілізації обстановки усередині кожної з одинадцяті країн регіону. Україна сьогодні виявилася в центрі "великого трикутника", сторонами якого є Росія - Захід (у тому числі США) - Туреччина. Найбільша напруга в цьому трикутнику спостерігається по лінії Росія-Захід, Росія-Сполучені Штати Америки. Відмова Росії від "імперських амбіцій" обумовила й "геополітичний розпад" цієї держави. Російські вчені продукують ідею геополітичного знищення Росії з боку Сполучених Штатів Америки, її нейтралізації як основного актора на міжнародній сцені. Росія категорично не згодна з новим світовим порядком, однополюсним за своєю суттю. У цьому контексті йдеться про непорушний геополітичний закон - протистояння сил таласократії та телурократії. Необхідно констатувати, що у великій геополітичній грі саме між Росією та США Україні надається роль пасивного об'єкта, яким маніпулюють задля досягнення своїх стратегічних цілей. З досягненням незалежності Україна, на жаль, не змогла перетворитися на самостійного суб'єкта геополітики, не стала полюсом тяжіння в умовах геополітичного плюралізму. В політичних та наукових колах Росії і США нема розходження щодо визначення важливості геополітичного становища України. Американські стратеги вважають, що узяті окремо Україна і Росія - індустріальні держави середнього масштабу, тобто регіональні держави. Разом вони можуть утворити таку критичну масу, що негайно стає домінуючою в Східній і Центральний Європі.
Ключем до ефективної політики США у відношенні Росії повинна бути Україна. Незалежна Україна змінює розстановку сил у Східній Європі, впливає на глобальний баланс сил. Росія без України не зможе зробити жодного кроку по поверненню частини старих зовнішньополітичних позицій. Головна ціль США у відношеннях із СНД - запобігання російсько-українському зближенню. Самостійна Україна - це контроль над Росією. Без України Росія втрачає імперський характер. Україна в розрізі російської геополітичної думки - основна і найбільш болючіша проблема. Факт існування суверенної України являється на геополітичному рівні проголошенням геополітичної війни Росії. Для багатьох росіян самостійна Україна - це "тимчасовий феномен". Геополітика Заходу і центр цієї геополітики -"українське питання" потребує негайної відповідної реакції Росії згідно з її геостратегічними імперативами. Негайність реакції означає створення нової України, що відповідала б природній геополітичній моделі.
Отже стратегічність геополітичного становища України обумовлено рівнем потенційної та реальної конфронтаційності між двома глобальними центрами сили - Росією та Заходом. З огляду на це, вкрай важливим є питання національної безпеки та внутрішньополітичної стабільності в державі. Україна - біполярна країна, полюсами якої є Галичина (Львівська, Івано-Франківська, Тернопільська області) та Донбас із Кримом. Різка відмінність між ними відслідковується перш за все у питаннях мови, приналежності до релігії, національної ідентифікації. Якщо Галичина чітко орієнтується на Захід та НАТО, за максимальне віддалення від Росії, то Донбас орієнтується на дружбу з Росією, має велику недовіру до НАТО. Політичні та культурні контрасти між різними частинами України надзвичайно великі, коріння якого - в багатовіковій історії розподілу нинішньої території країни між сусідніми державами. В геополітичному аспекті Східна Україна (по лінії Дніпра), Крим, Центральна Україна здебільшого тяжіють до Євразії (Росії) в силу історичних, культурних, етнічних, релігійних факторів. Західна Україна, а саме: Галичина, Буковина, Волинь, Закарпаття - до Європи, також через історичні, культурні, релігійні та етнічні фактори.
Україна - це особлива сфера інтересів Росії. Агресія у східноєвропейському напрямі стає неуникненою. Стабілізувавши обстановку на Півдні Росії, вектор тиску в найближчому майбутньому буде спрямований на Україну. Найбільш складною проблемою в геополітичному просторі України є Крим, враховуючи, що це її найбільш слабке місце. Стратегічність півострова полягає в можливості контролювати країни Близького Сходу, Східної та Південної Європи, Закавказзя, основні політичні та воєнно-промислові центри України та Росії. Завдяки базуванню воєнно-стратегічних сил досягається мета оперативного реагування на зміни ситуації. Півострів дозволяє встановити домінування в басейні Чорного моря, він закриває шляхи в Приазов'я та Північний Кавказ. Кримський півострів ще в давні часи був включений в сферу геополітичних інтересів цивілізацій різноманітних типів. Поверхова історична ретроспектива вказує на ключове значення Криму у взаємовідносинах між Росією, Туреччиною та Європою.
На сучасному етапі Крим знаходиться в конфліктонебезпечній точці. Тут перехрещуються ісламська, євразійська та європейська геополітичні формації. Носієм Європейської формації є Україна, євразійської - Росія, ісламської Туреччина. Кримські татари тяжіють за культурою і традиціями до тюрксько-ісламського світу, який для них представлено Туреччиною. Небезпечність полягає в тому, що Крим є центром геополітичного протистояння України та Росії, Росії і Туреччини. У сучасному світопорядку Туреччина перестала бути буферною зоною. У світі - це новий силовий полюс, нова регіональна
Loading...

 
 

Цікаве