WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Проблеми протидії “тіньовій” економіці в Україні - Реферат

Проблеми протидії “тіньовій” економіці в Україні - Реферат

діяльність, що не враховується і не контролюється офіційними державними органами, спрямовану на одержання доходів шляхом порушення чинного законодавства;
- види економічної діяльності, в яких створюється нова вартість, що не враховуються офіційною статистикою;
-результат порушення рівноваги між суб'єктами держави з приводу створення та розподілу продукту через дерегуляцію економіки й порушення на цій основі балансу інтересів, недостатності засобів та недосконалості механізму контролю за дотриманням законодавства.
У світовій науковій літературі немає єдиного для використання терміну "тіньова економіка". Її можна характеризувати як високодоходну сферу діяльності, норма прибутку якої компенсує окремим громадянам або групі людей матеріальні затрати та моральні збитки від ризиків щодо її здійснення. Вона не контролюється державою, не враховується офіційною статистикою. Внаслідок цього її обсяги не включаються у валовий внутрішній продукт і не оподатковуються, а є джерелом незаконного привласнення частини результатів суспільної праці у вигляді прибутку, майна, цінних паперів та в будь-якій іншій формі з метою збагачення або збільшення легально отримуваних доходів.
"Тіньова" сфера змушує працювати на себе, відволікаючи загальнодержавні ресурси, створює новий порядок розподілу суспільного продукту. Вона як за розмірами, так за своїми можливостями, значно впливає на всі сфери життя в суспільстві, державі, включаючи й політику.
"Тіньова" економіка базується на окремих складових:
- легальній неприхованій економічній діяльності, що не оподатковується і не враховується офіційною статистикою;
- напівлегальній економічній діяльності;
- неформальній економічній діяльності;
- незаконній економічній діяльності у сфері легальної економіки;
- нелегальному бізнесі тощо.
До першої складової відносяться дрібне виробництво у домашніх господарствах, надання послуг на непостійній основі, незначні приробітки, прибутки з присадибних ділянок.
До другої - узаконена діяльність, доходи від якої формуються шляхом приховування частини виробленої продукції, наданих послуг або одержуваного прибутку (виробництво неврахованої продукції, застосування необгрунтованих пільг, використання засобів виробництва на державній чи будь-якій іншій власності, матеріальних ресурсах, робочій силі).
До третьої - різні форми незареєстрованого підприємництва (репетиторство, туризм, посередницька діяльність тощо).
До четвертої - незаконна торговельна діяльність, нелегальне виробництво товарів і надання послуг, розкрадання, хабарництво, приховування доходів від оподаткування, інші види корисливих правопорушень і злочинів та "відмивання" коштів.
До п'ятої - контрабанда, торгівля зброєю, людьми, наркобізнес тощо.
Існують інші підходи щодо характеристики складових елементів "тіньової" економіки. В.М. Попович розглядає їх як "сектори", "джерела", "види" та "підвиди джерел". Серед секторів "тіньової" економіки він виділяє неформальний та підпільний.
Неформальний (свідомо невраховуваний державою) сектор ТЕ - охоплює сукупність соціально-нейтральних та соціально-позитивних неоподатковуваних доходів громадян, одержуваних від невраховуваних і звільнених від оподаткування державою видів економічної діяльності (робота на присадибних ділянках, ремісництво, малоповерхове будівництво громадян, епізодичне отримання чайових, догляд за дітьми, епізодичне придбання житла за плату, випадкові епізодичні підробки з режимом оподаткування тощо).
Підпільний сектор ТЕ - сукупність соціально-негативних джерел "тіньових" доходів (незначні протиправні доходи, одержувані за рахунок адміністративно-правових проступків або вчинення малонебезпечних криміналізованих діянь, - незначні розкрадання, такі ж ухилення від оподаткування тощо) та конгломерат антисоціальних, відтворювально-прогресуючих, надпотужних джерел накопичення "тіньових" капіталів, одержуваних за рахунок вчинення суспільно небезпечних криміналізованих чи некриміналізованих, нелегальних чи псевдолегальних діянь у сфері цивільно-оборотних відносин [6].
Левову частку "тіньової" економіки становлять доходи, отримані від злочинної діяльності, зокрема, ухилення від сплати податків. Щороку в Україні "відмивається" понад 4 млрд дол. США. З них 90 % - гроші, отримані від ухилення від сплати податків, 5-6 % - від нелегальної торгівлі горілчаними та тютюновими виробами, контрабанди. Решта "брудних" грошей - від наркобізнесу, торгівлі зброєю, проституції і т.ін. [7].
Формування "тіньової" економіки в Україні відбувається як природна реакція на недосконалість та недоречність існуючих форм регулювання ринкових відносин, тому цілком об'єктивною є "тіньова" експансія в економіку держави, що поширюється практично на всі сфери та види легальної економічної діяльності [5], зокрема на:
- операції з товарами та послугами: діяльність з виробництва товарів та надання послуг; інвестиційна діяльність; приватизація; зовнішньоекономічні операції;
- операції з розподілу: оплата праці; сплата дивідендів; ухилення від сплати податків;
- фінансові операції: пов'язані зі зміною грошових активів та пасивів; з цінними паперами; валютні; кредитні.
На відміну від економічно розвинених країн, де кримінальний бізнес зводиться до торгівлі зброєю, наркотиками та людьми, в Україні "тіньовий" капітал накопичується переважно шляхом вчинення злочинів у сфері економіки. Статистичні дані щодо результатів боротьби зі злочинністю в Україні за 2002 р. характеризують їх масштаби. Лише кваліфіковані злочини (середньої тяжкості, тяжкі та особливо тяжкі) складають 32,2 тис., з них 10,3 тис. викрито у бюджетній сфері, 7,2 тис. - у сфері господарської діяльності, 3,1 тис. - у банківській, 2,1 тис. - у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Зареєстровано 9,7 тис. злочинів у сфері оподаткування [8].
Така ситуація склалася за умов неефективності системи державного контролю та регулювання господарської діяльності у сферах виробництва, розподілу, обміну і споживання економічних благ.
За роки незалежності України в цьому напрямі зроблені відповідні кроки, найбільш дієвими з них є:
- зміна загальної орієнтованості виробництва на задоволення соціальних потреб;
- демонтаж системи централізованого планування та розподілу продукції, яку виробляють державні підприємства;
- масова приватизація державного майна виробничого призначення.
Однак, на сьогодні в державі виникла ситуація, коли позитивні наслідки запровадження приватної власності на засоби виробництва є меншими від негативних наслідків демонтажу макроекономічної інфраструктури виробництва, що обумовило зростання "тіньового" сектору виробництва.
Постійним підживлювачем функціонування
Loading...

 
 

Цікаве