WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Проблеми практичного застосування норм Закону України “Про боротьбу з корупцією” - Реферат

Проблеми практичного застосування норм Закону України “Про боротьбу з корупцією” - Реферат


Реферат
на тему:
Проблеми практичного застосування норм Закону України "Про боротьбу з корупцією"
За умов сьогодення корупція стала чинником, який реально загрожує національній безпеці та конституційному ладу України. Крім того, це явище негативно впливає економіку, політику, право, соціальні відносини, суспільну свідомість. Жахливим у цій ситуації є те, що корупція почала сприйматися громадськістю як невід'ємний атрибут нашого життя.
Корупція виникла разом з появою першого в історії людства державного утворення, але протягом останніх двох століть утвердилася серед найдієвіших негативних державних політико-економічних інструментів.
Сучасна цивілізація, і про це свідчить історія, не знає жодної держави, яка б уникнула корупції в системі управління.
У розвинених країнах як у недалекому минулому, так і сьогодні, корупція складає стійку системну стратегію дій у комерції та політиці, понад усе у випадках, де інтереси громадян, приватних осіб перетинаються з владними повноваженнями чиновництва.
У політичній сфері відбуваються і прямий підкуп виборців, і сприятливі для хабарництва процеси висунення пропозицій щодо прийняття законів, винесення рішень в цілях боротьби за ринки збуту та сфери вкладення капіталів. Традиційним став підкуп корпораціями кандидатів на виборах до вищих органів влади в обмін на "підтримку" після перемоги на виборах і зайняття виборної посади.
Той факт, що в останнє десятиліття в Україні криміногенна ситуація характеризується поширенням корупційних проявів, визнаний не лише фахівцями в галузі юриспруденції, а й на вищому політичному рівні нашої країни.
Згідно з висновками Головного управління державної служби України найбільше протизаконних дій вчиняється під час укладення вигідних контрактів, сприяння у вирішенні питань приватизації, надання дозволів та ліцензій, розгляду питань з надання пільгових кредитів і т. ін.
Хоча останніми роками в Україні у сфері протидії корупції вживалися деякі заходи - було прийнято спеціальний антикорупційний закон та низку інших законодавчих актів даного спрямування, схвалено Концепцію боротьби з корупцією, розроблено спеціальну антикорупційну програму, на політичному рівні проголошено курс на посилення протидії цьому загрозливому явищу, запроваджено систематичне вжиття на найвищому рівні організаційних заходів за участю керівників та інших державних органів, присвячених питанням протидії корупції і т. ін.
Однак, здійснювані в державі та суспільстві заходи не дали відчутних позитивних результатів у справі протидії корупції.
Як повідомляє журнал "Человек и закон" за 2003 рік від 11 листопада, Міжнародна організація "Transparency International" опублікувала доповідь "Індекс сприйняття корупції 2003", в якій визначила рівень корумпованості 133 країн світу. У цьому році Україна посідає 106-те місце у списку поряд з Болівією, Гондурасом, Македонією, Сербією та Хорватією, Суданом та Зімбабве. Інші країни розподілені таким чином: Білорусь посіла 56-е місце, Вірменія - 77-те, Росія - 86-те, Молдова, Узбекистан та Казахстан - 100-те, Азербайджан, Грузія і Таджикистан - 124-те.
Відповідно до статистики загальний грошовий еквівалент корупції в нашій країні складає тримісячний зовнішній товарообіг економіки. Близько 7 % свого доходу українські підприємці витрачають на підкуп посадових осіб.
Отже, можна стверджувати, що сьогодні закони у сфері боротьби з корупцією є малоефективним, а окремі положення таких концептуальних документів, як Національна програма та Концепція боротьби з корупцією, мають декларативний та загальний характер, у зв'язку з чим вони значною мірою залишаються не реалізованими.
Щодо дії такого спеціального антикорупційного нормативно-правового акту, як Закон України "Про боротьбу з корупцією", то практика свідчить про недосконалість багатьох його положень.
Проблеми, що виникають у застосуванні зазначеного Закону і пов'язані з його недосконалістю, можна поділити на дві групи: 1) ті, що обумовлені недостатньою чіткістю та однозначністю законодавчих формулювань; 2) ті, що обумовлені необгрунтованістю, а інколи й помилковістю його положень.
Ще під час підготовки до прийняття Закону України "Про боротьбу з корупцією" поставало питання: бути чи не бути такому спеціальному комплексному нормативно-правовому акту. І питання було вирішено на його користь.
Однак, прийняття у 1995 р. Закону "Про боротьбу з корупцією" не вирішило питання удосконалення антикорупційного законодавства остаточно. Це питання періодично виникає при обговоренні проблем як науковцями, так і практичними працівниками правоохоронних органів та парламентерами.
Серед проблем, що виникають під час застосування норм зазначеного Закону, - визначення суб'єкта корупції. Відповідно до статті 2 Закону України "Про боротьбу з корупцією" суб'єктами корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією, визначаються державні службовці, народні депутати України, депутати Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутати та голови місцевих рад.
Згідно зі статтею 3 цього Закону до суб'єктів корупції віднесено військовослужбовців та інших осіб, які згідно з чинним законодавством притягуються до відповідальності за адміністративні правопорушення відповідно до дисциплінарних статутів у разі вчинення корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією. Ці особи несуть відповідальність, передбачену Законом України "Про боротьбу з корупцією". У ряді статей цього Закону (ст. 5, 6, 7) вживається таке узагальнююче поняття, як "інші особи, уповноважені на виконання функцій держави", яке за змістом охоплює всі названі вище категорії осіб, за винятком державних службовців. У статтях 8 та 9 Закону України "Про боротьбу з корупцією" вживається ще більш узагальнююче поняття - "особи, уповноважені на виконання функцій держави", яке охоплює yci названі у ст. 2 згаданого Закону категорії суб'єктів, включаючи державних службовців.
Зазначені формулювання Закону не дають можливості чітко та однозначно визначитись у тому, які саме категорії осіб є суб'єктами корупційних діянь та інших правопорушень, пов'язаних з корупцією.
Аналіз практики розгляду судами адміністративних справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов'язані з корупцією, свідчить про те, що з самого початку застосування Закону України "Про боротьбу з корупцією" на практиці виникали труднощі у
Loading...

 
 

Цікаве