WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Проблеми боротьби з корупцією та напрями протидії - Реферат

Проблеми боротьби з корупцією та напрями протидії - Реферат

першу чергу, це стосується недосконалостічинного антикорупційного законодавства.
Не відповідають сучасним вимогам окремі закони і нормативні акти. Аналіз ефективності дії, наприклад Закону України "Про державну службу", показав, що його реальний вплив на вирішення зазначеної проблеми є низьким, основні норми спрацьовують слабо, особливо ті, які регламентують атестацію та декларування доходів.
Так, відповідно до його положень певна частина державних службовців за тих чи інших причин не підлягають атестації.
Незважаючи на те, що понад 99 % державних службовців подають декларації про доходи, реальна віддача від цієї акції не значна, оскільки законодавчо механізм контролю за об'єктивністю поданих декларацій не визначено.
Суттєвих змін і доповнень потребує Закон України "Про боротьбу з корупцією". Він не визначив основного: чітких рамок, які розділяли б поняття адміністративного та кримінального корупційного діяння, встановивши лише адміністративну відповідальність за такі діяння. Як результат - кримінальне законодавство у боротьбі з корупцією різко відстає від криміногенної ситуації в державі.
На наш погляд, чинний Закон України "Про боротьбу з корупцією" взагалі слід приймати в новій редакції, оскільки грунтовній переробці підлягають фактично всі його норми. Передусім, в ньому необгрунтовано звужене коло суб'єктів корупційних діянь та органів, на які держава покладає функції боротьби з корупцією тощо. Якщо, наприклад, у США, західноєвропейських країнах основне навантаження у цій роботі несуть фінансові та контролюючі органи, то в Україні фактично лише МВС, СБУ і прокуратура (податкова міліція викриває корупційні діяння, як то кажуть, у своїх рядах). Два останні відомства мають свої специфічні функції, але їх реальні можливості обмежені, а з урахуванням майбутнього скасування загальнонаглядової і слідчої функції прокуратури і ця робота буде зведена до мінімуму.
На жаль, доводиться констатувати, що різноманітні заходи щодо подолання корупції, які плануються і здійснюються сьогодні в державі, дуже слабо пов'язуються із зусиллями щодо наведення порядку в економіці, а законодавчі акти, які регламентують економічні реформи, нерідко прийняті поспіхом, недосконалі і, головне, не завжди передбачають відповідні механізми з нейтралізації зловживань. Це обумовило внесення до них чисельних змін і доповнень: до Закону України "Про плату за землю" з липня 1992 р. зміни і доповнення вносилися 9 разів; до Закону "Про банки і банківську діяльність" з березня 1991 р. - 25 разів; до Закону України "Про підприємництво" та "Про підприємства в Україні" з 1991 р. , відповідно, - 27 і 35 разів.
Така нестабільність економічного законодавства, з одного боку, ускладнила його правильне застосування, з іншого, - цим максимально скористався злочинний елемент.
Аналіз причин подальшої криміналізації економіки і на цій базі корумпованості суспільства дозволяє виділити ряд основних чинників, які суттєво впливають на цей процес. Головним з них стала "тінізація" економіки, яка, за підрахунками фахівців, сягнула сьогодні понад 50 % ВВП і переросла по суті на головний фактор ускладнення криміногенної ситуації в країні.
Домінуючим фактором у цьому сегменті "тіньової" економіки та основним стимулом одержання "тіньових" доходів є розбалансованість та некерованість банківської системи, її правова невизначеність, відсутність прозорості банківських операцій. Якраз у ній зосереджено основні важелі "тінізації" і корупції. Протягом 2000 року тільки органами внутрішніх справ в цій системі було викрито 3,4 тис. злочинів.
Стан справ погіршується і невизначеністю правового статусу Національного банку України. Маючи широкі повноваження, НБУ не несе відповідальності за зловживання, які скоюються у кредитно-банківській системі. Такого статусу, як в Україні, працівники банків не мають у жодній країні світу.
Вихід з цієї ситуації полягає у реформуванні всієї банківської системи, в першу чергу, у реформуванні функцій та повноважень Національного банку України.
Зростання корупції в державі значною мірою обумовлено також слабою правовою захищеністю зовнішньоекономічної діяльності суб'єктів господарювання. У минулому році у цій сфері кількість викритих злочинів дорівнювала 1864. При цьому треба мати на увазі, що поряд зі зростанням обсягів товаропотоків і капіталу, що є процесом об'єктивним, ця проблема буде і надалі загострюватися, якщо не вжити кардинальних заходів.
Аналіз наявних матеріалів свідчить, що значна кількість високоліквідної продукції експортується з України на адресу інофірм, при цьому частина валюти експортерам не повертається, і незаконно зберігається на рахунках закордонних банків. Валюта з офшорних зон, як правило, не надходить по тих контрактах, які укладені за попередньою домовленістю між українським експортером та іноземною фірмою.
Багатоукладність економіки, можливість переходу права власності з однієї її форми в іншу створюють умови для безпосереднього або лобістського тиску на чиновничий апарат з метою правового оформлення таких змін, а також участі самих чиновників та їх родичів у розподілі власності. Все це створює обстановку "в'язкої" тяганини при вирішенні питань приватизації, що саме по собі формує підгрунтя для корупції. Якраз з цих причин тенденція криміналізації змін форм власності сьогодні набула зухвалої відкритості й загрозливого характеру. Протягом 2001 року, за даними МВС України, у сфері приватизації викрито 3,882 тис. злочинів, що на 280 злочинів більше, ніж у 2000 р. Ця проблема є відверто найголовнішою в комплексі питань, пов'язаних як з боротьбою зі злочинністю в цілому, так і зі становленням нової економічної системи в Україні.
Зрушення ситуації на краще у вирішенні зазначених проблем потребує від виконавчої та законодавчої влади самих неординарних заходів з наведення законності та порядку в економіці й, у першу чергу, посилення контрольних, фінансових і владних функцій.
Аналіз стану боротьби з корупцією в Україні протягом останніх років висвітлив також ряд суттєвих недоліків у діяльності правоохоронних органів та судів у розв'язанні цієї проблеми.
Так, за даними Міністерства юстиції України, тільки у 2001 році із 7630 адмінматеріалів про корупційні діяння, які були розглянуті районними та міськими судами, понад 4629 тис. (або 60,7 %) провадженням за різних підстав були закриті відносно 4835 осіб. У деяких областях питома вага закритих справ є ще більшою: Закарпатська (80,5 %), Миколаївська (75,3 %), Волинська (75,4 %), Рівненська (69,4 %), Донецька (68,1 %), м. Київ (83,6 %), м. Севастополь (76,9 %).
Основною причиною такого стану справ є низький професійний рівень співробітників правоохоронних органів, які допускають чисельні порушення вимог чинного законодавства.
Адміністративні справи порушуються на осіб, які вчинили дії, що не містять складу корупційного правопорушення, факти правопорушення не підкріплюються доказами, у справах
Loading...

 
 

Цікаве