WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Проблеми боротьби з епідемією ВІЛ/СНІД в Україні - Реферат

Проблеми боротьби з епідемією ВІЛ/СНІД в Україні - Реферат

Кофі Аннан: "Для мешканців багатьох країн СНІД - справжня зброя масового знищення". Вчені очікують, що до 2010 року у світі буде приблизно 45 млн. носіїв ВІЛ [5].
Що стосується Європи, то швидкі темпи поширення ВІЛ/СНІД відмічаються у таких трьох країнах, як Росія, Україна та Естонія. Стрімкий процес ураження детермінують такі чинники: політична короткозорість урядових структур і низьке суспільне розуміння природи та наслідків проблеми, стигматизація - реакція суспільства на протиправну поведінку особи, наслідком чого є визнання її правопорушником (злочинцем) [6, с. 647]. Таврування ж у нашому разі залишається за інфікованими та хворими протягом всього нетривалого життя зазначених осіб.
За даними Українського центру профілактики і боротьби зі СНІД, перші випадки ВІЛ-інфекції в Україні були зареєстровані в 1987 р., у кінці року було виявлено 6 ВІЛ-інфікованих жителів України, які працювали за кордоном, переважно в Африці, і 75 іноземців, що були студентами з країн третього світу [7]. Відповідно до чинного на той час законодавства ці особи були депортовані з країни, що зайвий раз доводить життєздатну політику відмежування від глобального вирішення проблеми як того часу, так і нині. А Фонд народонаселення ООН (United Nations Population Fund - UNFPA) і Міжнародна федерація з питань планування батьківства (IPPF) оголосила нові принципи стосовно добровільного тестування на ВІЛ і консультацій, взявши за зразок досвід з Кот-Д'івуара та Індії, де стигматизація зменшилася з тих пір, як добровільне тестування було інтегроване у систему сексуального та медичного обслуговування [1, с. 13].
Останніми роками ситуація погіршилася. Рівень захворюваності на ВІЛ/СНІД залишається в державі високим. Лише в 2003 році, порівняно з 2002 роком, кількість зареєстрованих нових випадків зросла з 9 до 10 на 100 тис. населення, у півтора рази збільшився рівень захворюваності на СНІД і смертності від нього [8].
Ситуація у Східній та Південно-Східній Європі з розповсюдження ВІЛ/СНІД є такою - 1,8 млн., або 0,9 % дорослого населення в регіоні, переважно чоловіки до 30 років, інфіковані (живуть з ВІЛ/СНІД). Що є особливо показовим, до груп високого ризику входять, у першу чергу, ін'єкційні наркомани, повії, мігранти та ув'язнені у місцях позбавлення волі. Один зі ста дорослих жителів згаданого регіону є носієм вірусу. Даний поріг є критичним, перевищення якого унеможливлює подолати епідемію в інших країнах. Якщо ж взяти до уваги суто економічний бік проблеми, то зростання витрат на лікування може коштувати від 1 до 3 % ВВП. Втрати держав від смертності серед осіб продуктивного прошарку населення може призвести до зменшення щорічного росту ВВП близько 1 % [1, c. 13].
Як вже зазначалося, зареєстровані випадки ВІЛ/СНІД дуже нерівномірно розміщені по Україні. Переважна більшість людей, які стикаються з цією проблемою, мешкають у східному та південному регіонах держави, в яких розвинуті таки види промисловості, як суднобудівництво з великими портами, важка промисловість з шахтами, металургія, тобто, втрати працездатного прошарку населення у цих регіонах безумовно відіб'ються на зниженні рівня важкого промислового виробництва, що призведе додатково й до економічної шкоди в країні.
За 2003 рік в Україні захворіли на СНІД 1461 дорослий і 51 дитина, а 996 дорослих і 31 дитина померли [9].
За даними Міністерства охорони здоров'я України, на 1 січня 2004 року 6750 тис. людей, в тому числі 208 дітям було поставлено діагноз - "Кінцева стадія СНІД" [10].
Ситуація з ВІЛ/СНІД, наприклад в Російській Федерації, теж відмічається загрозливим характером. Офіційно кількість ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД в РФ тримається на рівні 800 тис. - 1,2 млн. осіб. Доповіді ООН надають так статистику: у грудні 2003 р. кількість зазначених осіб перебувала на рівні близько 1,5 млн. Національна рада з розвідки при ЦРУ США оцінювала кількість ВІЛ-інфікованих в Росії протягом 2002 року у 2 млн. осіб і передбачила їх зростання до 2010 року (у країні вже налічуватиметься понад 8 млн. осіб, ВІЛ-інфікованих, і хворих на СНІД). За прогнозом Федерального СНІД-центру м. Москви, до 2007 року кількість зазначених осіб зросте до 5 млн. Особливо турбує, що у 2003 році на частку Росії в оціночному плані припадало 76 % всіх випадків ВІЛ-інфекції у Центральній та Східній Європі. Показовою є і та обставина, що з 2002 року 93 % зареєстрованих ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД складали як раз споживачі ін'єкційних наркотиків [2].
За кількістю ВІЛ-інфікованих в Україні найбільш небезпечними є такі області, як Донецька (12 858), Дніпропетровська (11 008), Одеська (8971), Миколаївська (4026), АР Крим (3988), Луганська (1772), Харківська (1653), Запорізька (1596), Черкаська (1470), Полтавська (1207), а також міста Київ (2271) і Севастополь (793).
Детермінанти, що погіршують ситуацію в Україні щодо ВІЛ/СНІД, такі: економічна криза в країні, в тому числі в сфері охорони здоров'я; зниження доступності основних медичних послуг та якісного медичного обслуговування населення країни; в Україні існує недооцінка на державному рівні як серйозності сучасної та очікуваної демографічної ситуації, так і впливу на неї втрат від епідемії СНІД; поширена думка, що тестування на антитіла до ВІЛ є заходом профілактики і протидії епідемії ВІЛ/СНІД; окремі положення законодавства не узгоджуються з міжнародними керівними принципами щодо прав людини; директивні документи деяких міністерств, відомств і адміністративних територій не відповідають законодавчій базі України; відсутність соціального замовлення щодо розробки та реалізації заходів з активної пропаганди здорового способу життя серед населення; відсутність конструктивної співпраці державних органів та недержавних організацій у сфері профілактики ВІЛ/СНІД; здебільшого негативне ставлення в українському суспільстві до представників ВІЛ-уразливих груп. Багато хто з громадян країни хотів би дистанціюватися від них у повсякденному житті. Найбільш небажаними сусідами є наркомани, проститутки і гомосексуалісти.
З початком епідемії ВІЛ/СНІД в Україні було затверджено низку правових документів, але лише декілька з них єфункціональними дієвими законодавчими актами. Це документ, що регулює утримання ВІЛ-інфікованих осіб у місцях позбавлення волі. Інші стосуються саме фінансової підтримки родин, які мають дітей, народжених з ВІЛ/СНІД та інструкції для лабораторій, де проводяться тестування на ВІЛ-інфекцію. Існує також спеціальне узгодження про співпрацю у дослідницькій діяльності з іншими країнами СНД, документ про створення клінічного центру і Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про запобігання захворюванню на СНІД та соціальний захист населення" від 15.11.2001 р. № 2776-ІІІ.
Створено Національну координаційну раду з питань запобігання захворюванню на СНІД при Кабінеті Міністрів України. Це дає можливість забезпечити комплексну розробку національної політики і міжвідомчої координації планів та дій окремих міністерств, контроль і виконання стратегії щодо попередження ВІЛ/СНІД.
Закріплена на законодавчому рівні можливість міжнародного співробітництва дозволяє вивчати та застосовувати передовий світовий досвід з питань захисту прав людини, пов'язаних з ВІЛ, охороною здоров'я і т. ін.
Декілька зауважень щодо антиретровірусної терапії. Доступ до неї в Росії, як і в інших пострадянських країнах, вельми обмежений, особливо для споживачів ін'єкційних наркотиків. Між іншим, в Україні, де, за прийнятою думкою, рівень ВІЛ-носіїв і хворих на СНІД є дещо вищим за російські показники, на відміну від Російської Федерації, зареєстрована ціла низка генеріків, і курс лікування антиретровірусними препаратами складає 700 дол. США на рік (для порівняння, в Росії курс антиретровірусної терапії коштуватиме приблизно 12 тис. дол. США на рік).
В Україні сьогодні формується мережа спеціалізованих
Loading...

 
 

Цікаве