WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Проблема тероризму в сучасному політичному процесі - Реферат

Проблема тероризму в сучасному політичному процесі - Реферат


Реферат
на тему:
Проблема тероризму в сучасному політичному процесі
Тероризм як явище, безумовно, представляє чималі труднощі для аналізу. Незважаючи на численні спроби науковців, експертів, дослідників та інших спеціалістів хоча б у загальному вигляді визначити єдине поняття цього явища, дана проблема залишається на сьогодні поки ще не вирішеною.
Аналіз проблеми тероризму є досить складним у зв'язку з тим, що протягом ХХ - на початку ХХІ сторіччя характер тероризму зазнав значних змін. Це стосується не тільки методів, але й завдань боротьби, а також особи тих, хто бере в ній участь.
Тероризм - це не набір чисто технічних прийомів. У тих, хто їм займається, існує визначена світоглядна спільність, належачи до лівої або правої частини політичного спектру, вони можуть бути націоналістами, або інтернаціоналістами, релігійними фанатиками тощо, але в основних моментах їх ментальність проявляє надзвичайну схожість. Подібно до того, як технологію тероризму можуть успішно опановувати люди самих різних переконань, його філософія також без складнощів долає перепони, що існують між окремими політичними доктринами.
Існує поширена думка, що особливості сучасного тероризму загалом зводяться до нижченаведеного:
1. Тероризм - щось нове, що не має прецеденту в історії. З цієї причини його попередники не представляють особливого інтересу.
2. Тероризм - одна з найбільш серйозних проблем, що нині встають перед світовим співтовариством і можуть викликати велику небезпеку.
3. Тероризм - це реакція на несправедливість. Якби у світі панувала політична і соціальна справедливість, ніякого тероризму не існувало б.
4. Єдиний засіб зменшити загрозу тероризму - боротися з тими соціальними і політичними проблемами, що обумовлюють його прояви.
5. Терористи - фанатики-ідеалісти, доведені до розпачу нелюдськими умовами існування. Вони безкорисливі, в основі їх дій лежать мотиви суто ідеологічного характеру.
6. Тероризм може заявити про себе в будь-якому місці земної кулі.
Сьогодні не існує загальноприйнятого визначення поняття "тероризм". Тому, перш за все, доцільно навести декілька можливих значень.
Тероризм - це тактика політичної боротьби, що характеризується систематичним застосуванням ідеологічно мотивованого насильства у вигляді вбивств, диверсій, саботажів, викрадень та інших дій, що представляють загрозу для життя і безпеки людей. Таке насильство використовується як для усунення конкретних супротивників, так і для залякування уряду, партій, суспільно-політичних і релігійних рухів, етнічних груп, соціальних прошарків в ім'я досягнення певних політичних, релігійних, соціально-економічних цілей.
Наведене визначення збігається з думкою окремих зарубіжних експертів. Так, зокрема, Уолтер Лакер вважає, що "тероризм - це застосування недержавного насильства або загроза насильства з метою викликати паніку в суспільстві, послабити становище і навіть скинути посадових осіб і викликати політичні зміни в суспільстві".
Б. Кроз'є, директор Лондонського інституту з вивчення конфліктів, наводить по-англійські стисле та лаконічне визначення: "Тероризм є мотивоване насильство з політичними цілями" [1].
Наведемо для повноти картини й те визначення, що дане в Законі РФ про боротьбу з тероризмом: "Тероризм - насильство або загроза його застосування по відношенню до фізичних осіб або організацій, а також знищення (ушкодження) або загроза знищення (ушкодження) майна й інших матеріальних об'єктів, що створюють небезпеку загибелі людей, заподіяння значного майнового збитку або настання інших суспільно небезпечних наслідків, здійснювані з метою порушення суспільної безпеки, залякування населення або здійснення впливу на прийняття органами влади рішень, вигідних терористам, або задоволення їх неправомірних майнових і (або) інших інтересів; зазіхання на життя політичного або суспільного діяча, здійснене з метою припинення його державної або іншої політичної діяльності або з помсти за таку діяльність; напад на представника іноземної держави або співробітника міжнародної організації, що користуються міжнародним захистом, а також на службові помешкання або транспортні засоби осіб, що користуються міжнародним захистом, якщо це діяння здійснене з метою ускладнення міжнародних відносин" [2].
Стосовно ситуації навколо поняття міжнародного тероризму теж нема єдиного підходу. Дедалі більше сучасних дослідників обстоюють тезу про потребу пошуку не універсального ("описового") визначення міжнародного тероризму, а відокремлення окремих його складових.
На такому підході наполягає й один із засновників російської школи терології С. Ефіров. Він виходить з тієї тези, що міжнародний тероризм, як до речі й корупція, не є складом злочину, а є соціальним і політичним явищем, що виявляє себе у конкретних протиправних деліктах (захоплення заручників, угони літаків, вибухи тощо), норми відповідальності за здійснення яких встановлено в національному законодавстві та чинному міжнародному праві. Відмінністю ж цих злочинів від загальнокримінальних є політична мотивація скоєння деліктів. При цьому, на думку С. Ефірова і, з огляду на глибоку трансформацію сучасної міжнародної системи, "політизація" тероризму вже не є його обов'язковою складовою. Адже сучасний міжнародний тероризм виявляє себе не тільки в сфері безпосереднього (політичний тероризм), а й у царині тероризму кримінальних організацій, що не ставлять перед собою політичної мети, та у своєрідній "проміжній" сфері, де політичне, кримінальне, економічне уособлене в одному цілому.
Навіть у новому проекті Кодексу злочинів проти миру та безпеки людства, розробленому та прийнятому у першому читанні Комісією міжнародного права ООН у 1995 році, зберігся односторонній підхід до визначення міжнародного тероризму - скоєння, організація, сприяння здійсненню, фінансуванню чи заохоченню агентами або представниками однієї держави актів проти іншої держави або потурання з їх здійсненню таких актів, які спрямовані проти осіб або власності і які за своїм характером мають на меті провокування жаху у державних діячів, груп осіб або у населення взагалі (ст. 24).
Короткий огляд історії тероризму. Перший в історії випадок свідомого та систематичного використання терористичної практики було зафіксовано на Близькому Сході у І ст. н.е., коли групи сікаріїв фізично знищували представників єврейської знаті, які співробітничали з римською адміністрацією. Тоді ж з'явилася секта мусульман-ісмаїлітів під проводом Хасана-ібн-аль-Сабаха, який перетворив тероризм на головний засіб боротьби із політичною опозицією.
Розвиток тероризму - це наслідок активного розшарування населення, його ідеологічного розмежування, оформлення політичних рухів, об'єднань партій, які сповідували різні політичні погляди та вели боротьбу за владу.
Вже наприкінці ХІХ ст. здавалося, що ніхто не застрахований від терористичного нападу. В 1894 році італійський анархіст вбив французького президента Саді Карно. В 1897 р.анархісти смертельно поранили імператрицю Єлизавету Австрійську та вбили іспанського прем'єр-міністра А. Кановаса. У 1900 р. жертвою терориста став король Італії І. Умберто. А в 1901 р. був вбитий президент США Уільям Маккінлі.
В Росії в 1902-1907 рр. есерівськими та іншими терористами було здійснено близько 5,5 тис. терористичних актів (вбивства міністрів, депутатів Державної думи, жандармів, працівників поліції та прокуратури).
Тероризм став головною проблемою політиків. Коли в 1900 р. зустрічалися керівники найбільш індустріально розвинених держав, то більшість з них ставили першим на порядку денному питання про тероризм. На цьому ж наполягав президент Клінтон під час зустрічі великої сімки, після того як в червні 1996 р. стався напад на американську військову базу в Дахрані, в Саудівській Аравії.
У ХХ столітті мотиви, стратегія та зброя
Loading...

 
 

Цікаве