WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Проблема захисту учасників кримінального процесу - Реферат

Проблема захисту учасників кримінального процесу - Реферат

безпеки осіб, які беруть участь у кримінальномусудочинстві та суб'єктів розкриття і розслідування злочинів, тісно пов'язана з проблемами слідчих ситуацій, прийняттям тактичного рішення, тактико-психологічними особливостями провадження окремих слідчих дій.
Процес прийняття рішення починається з утворення проблемної ситуації і закінчується вибором рішення - дії, що повинні перетворити проблемну ситуацію. Проблемна ситуація виникає у зв'язку з небезпекою вчинення протиправних дій, що походить від членів організованої групи, їх знайомих, ділових партнерів, родичів, членів сімей, корумпованих чиновників або погрози їх скоєння щодо конкретного учасника (свідка, члена організованої групи, котрий розкаявся, тобто підозрюваного, обвинуваченого, його захисника, цивільного позивача та його представника), а також суб'єктів (спеціаліста, експерта, перекладача, понятого) криміналістичної діяльності по розкриттю і розслідуванню злочинів, вчинених організованими злочинними угрупованнями, членів їх сімей, близьких родичів.
Однією з головних причин латентності злочинності, насамперед організованої, є те, що інформація про вчинені злочини не надходить до правоохоронних органів, оскільки громадяни, побоюючись розправи з боку злочинців, не вірять в спроможність їх захисту від протиправних посягань.
Незахищеність потерпілих від злочинного впливу, а також інших осіб, які могли б сприяти правосуддю, фактично спонукає їх ухилятися від виконання свого громадського обов'язку. Більш того, потерпілі й свідки, крім небажання з'являтися до суду, змушені відмовлятися від первинних показань або суттєво їх змінювати як у ході розслідування, так і судового розгляду кримінальної справи.
Закон України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" від 23 грудня 1993 р. набув чинності 4 квітня 1994 р., надаючи гарантії особам, які беруть участь у кримінальному судочинстві (тобто у виявленні, попередженні, припиненні, розкритті або розслідуванні злочинів, а також у судовому розгляді кримінальних справ), у здійсненні правоохоронними органами правових, організаційно-технічних та інших заходів, спрямованих на захист їх життя, житла, здоров'я та майна від протиправних посягань з метою створення необхідних умов для належного відправлення правосуддя.
Під забезпеченням безпеки у контексті цього Закону розуміється здійснення правоохоронними органами заходів, спрямованих на захист, житла, здоров'я, майна вказаних осіб від протиправних посягань, а саме:
правових, тобто передбачених чинним законодавством залежно від його галузей - кримінально-правових, кримінально-процесуальних, цивільно-правових, адміністративних та ін.;
організаційно-технічних, наприклад, бронювання дверей, встановлення запорів та ін.;
інших заходів, які можуть бути не врегульовані чинним законодавством, але не суперечать йому і відповідають нормам етики, потребам загальнолюдської моралі (наприклад, тимчасове поміщення особи у безпечне місце).
До осіб які, мають право на забезпечення безпеки віднесені: особа, яка заявила до правоохоронного органу про злочин або в іншій формі брала участь чи сприяла у виявленні, попередженні, припиненні і розкритті злочинів; потерпілий та його представник у кримінальній справі; підозрюваний, обвинувачений, їх захисники і законні представники; цивільний позивач, цивільний відповідач та їх представники в справі про відшкодування шкоди, завданої злочином; свідок, експерт, спеціаліст, перекладач і понятий; члени сімей та близькі родичі вказаних осіб, якщо шляхом погроз або інших протиправних дій стосовно них здійснюються спроби вплинути на учасників кримінального судочинства [2].
До органів, що забезпечують безпеку, віднесені такі державні органи: ті, що приймають рішення про застосування заходів безпеки; здійснюють заходи безпеки.
Враховуючи вищесказане, можна дійти висновку, що безпека означає відсутність у даний момент реальної погрози заподіяння об'єктам, які охороняються, чи цінностям особи тієї конкретної шкоди, настання якої раніше побоювалися.
Для забезпечення безпеки важливо вміти правильно оцінити кожну ситуацію й встановити наявність чи відсутність небезпеки. Останні можуть бути реальними і удаваними.
За наявності небезпеки першого виду і неприйнятті належних заходів безпеки можливість заподіяння збитку буде реалізована. При наявності небезпеки другого виду, тобто не реальної, а удаваної, застосування заходів безпеки виявляться зайвим, не потрібним, а самі витрати на реалізацію заходів безпеки не раціональними.
Який же критерій розмежування названих видів небезпеки? Визначення небезпеки як реальної чи удаваної повинно базуватися на достовірному знанні тих фактів, наявність яких безперечно свідчить про існування реальної погрози заподіяння шкоди особам чи їх цінностям. Мова, по суті, йде про наявність конкретних доказів, що підтверджують реальність існування погрози заподіяння шкоди зазначеним особам чи їх цінностям. Якщо названих доказових фактів немає, то й погроза небезпеки може кваліфікуватися як удавана, а не реальна. Від конкретних фактів, що свідчать про наявність реальної погрози заподіяння будь-кому шкоди, варто відрізняти фактори, що створюють потенційну погрозу настання зазначених негативних наслідків для конкретної особи. До таких саме і відноситься ріст злочинності взагалі й організованих її форм зокрема, і, безсумнівно, збільшення актів тероризму, а також характер і темпи поширення наркобізнесу.
Названі антисоціальні явища створюють потенційну небезпеку зазіхання на життя, житло і майно кожного законослухняного громадянина, членів його родини, а також - родичів, друзів, товаришів по спільній життєдіяльності людини.
Існування злочинності взагалі й особливо таких її небезпечних форм як організована злочинність, тероризм і наркобізнес, викликає тривогу у кожного громадянина окремо і суспільства в цілому, їх психофізіологічну напруженість, що перешкоджає нормальній праці, соціальному спілкуванню і відпочинку людини. З огляду на зазначене слід підкреслити, що будь-яка небезпека викликає у людини потребу щодо захисту, але особливо гостро остання відчувається саме за наявності реальної небезпеки. За мірою спонукального впливу на людину остання порівняна лише з голодом. Невипадково великі зарубіжні вчені Г. Гибш і М. Форверг дійшли до цілком обґрунтованого висновку про те, що "потреба в харчуванні і захисті належать до основних органічних потреб людини" [3].
Кінцевим результатом вказаних заходів є створення необхідних умов для належного провадження правосуддя.
Список використаних джерел
1. Ожегов С.И. Словарь русского языка. - М., Изд-во. "Сов. Энциклопедия", 1973. - С. 413.
2. Закон України "Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві" від 23 грудня 1993 р.
3. Гибш Г., Форверг М. Введення в марксистську соціальну психологію. - М.: Прогрес, 1972. - С. 105.
Loading...

 
 

Цікаве