WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правове регулювання електронної комерції: досвід окремих країн світу - Реферат

Правове регулювання електронної комерції: досвід окремих країн світу - Реферат

прийнята Директива "Про деякі аспекти електронної торгівлі на внутрішньому ринку" [8]. Основним завданням даної Директиви є забезпечення умов належного функціонування міжнародної електронної комерції між державами-членами ЄС. У порівнянні з Типовим законом ЮНСІТРАЛ, дана Директива є досить великим документом, що визначає правове регулювання значного кола суспільних відносин у сфері електронної торгівлі. Крім загальних положень, цей документ містить комплекс норм, які більш детально регулюють окремі аспекти електронної торгівлі.
Іншим, не менш важливим документом, формуючим європейське право у сфері електронної торгівлі, є прийнята в грудні 1999 р. Директива ЄС "Про правові основи Співдружності для використання електронних підписів". Даний документ найбільш повно врегулював відносини у сфері використання електронних підписів. Він вивів Європейський союз та країни, що входять до нього, вперед у справі державного регулювання електронної торгівлі. Ціль прийняття цього законодавчого акта - забезпечити ведення бізнесу через Інтернет.
Крім названих документів, Європейським Союзом прийнято низку інших актів, спрямованих на регулювання електронної комерції, серед яких: директиви ЄС "Про електронну торгівлю", "Про захист споживачів у випадку укладення контрактів на відстані" і т. ін.
Поряд з міжнародним правом, активно розвивається і національне законодавство окремих країн світу. Вони прийняли різні закони, що регулюють діяльність у сфері Інтернет. Особливо успішно у цьому напрямі вели роботу Сполучені Штати Америки, де вже зараз прийнято 12 федеральних законів щодо регулювання відносин у сфері Інтернет.
Слід зауважити, що перші системи електронної комерції ще в 60-их роках минулого сторіччя з'явилися саме в цій країні. Застосовувалися вони, в основному, транспортними компаніями для замовлення квитків, а також для обміну даними між різними службами при підготовці рейсів. Нині в США 64 % малих підприємств є розробниками власного інтерактивного сайта і близько 2/3 американських компаній планують підключитися до цього процесу. Крім того, дана сфера забезпечила робочі місця більш ніж для 2,5 мільйона американців. Нові робочі місця створюються насамперед за рахунок таких спеціальностей, як програмісти і сервіс-провайдери.
Проте, й у цій державі існують певні проблеми у сфері розвитку електронної комерції. Так, Федеральна торгова комісія США висловила побоювання з приводу того, що закони, прийняті в деяких штатах, можуть негативно позначитися на розвитку електронної комерції. Справа в тому, що в багатьох американських штатах введені правила, спрямовані тільки на захист класичних компаній від підключення до Інтернету. Йдеться про законодавчі акти, що роблять електронний бізнес неконкурентноздатним стосовно звичайних компаній. У деяких штатах, наприклад, заборонений продаж певних товарів в Інтернеті, таких як автомобілі, нерухомість і т. ін. Крім того, закони забороняють Інтернет-компаніям видавати кредити, продавати ліки, оформляти медичну страховку, продавати алкоголь, влаштовувати аукціони. В результаті таких дій споживачі втрачають до 15 мільярдів доларів щороку.
В Англії електронна комерція виникла приблизно в ті ж роки, що і в США. Проте, в цій країні основною галуззю застосування електронної комерції був не транспорт, а торгівля. Сьогодні у Великобританії зростаючі життєві стандарти і тверда конкуренція серед провайдерів Інтернет-послуг забезпечують збільшення кількості користувачів з великою швидкістю. Нині більше 10 % англійців вдаються до послуг Інтернет-банків. У країні на досить високому рівні знаходиться реклама комп'ютерної комерції, здійснюються різного роду опитування, експрес-дослідження, пов'язані з даною проблемою.
Роль участі держави у формуванні інформаційної інфраструктури і розвитку електронної комерції демонструють також приклади Чехії, Польщі, Угорщини, Сінгапуру, країн Балтії. У цих державах інформаційна підтримка бізнесу - одна з найважливіших складових трансформації економічної політики, спрямованої на розвиток конкуренції. Суть процесу полягає в утворенні органічного зв'язку національної інформаційної інфраструктури з економікою країни.
Особливо цікавим є досвід Естонії, де відкрита й ліберальна економічна політика і відповідне законодавство привели до швидкого перетворення економіки та суттєвого припливу іноземних інвестицій, загальний обсяг яких у період з 1991 року склав близько 3 млрд дол. США. Це поставило Естонію на третє місце за обсягом інвестицій на душу населення (слідом за Угорщиною і Грецією) серед країн Центральної і Східної Європи. Вступ Естонії до ВТО забезпечив країні вихід на ринок з 600 мільйонами потенційних покупців.
Нині Естонія очолює список користувачів Інтернету в Центральній і Східній Європі. Своїм політичним курсом та інноваційними ініціативами естонський уряд допомагає компаніям зробити сектор інформаційних технологій одним зі стрімко зростаючих у країні. Крім політики загальної інфраструктури, уряд гарантує розвиток законодавчої бази. Новий закон про легалізацію цифрових підписів продовжить трансформацію способів ведення бізнесу в цій країні.
В Росії обговорення проблем правового регулювання Інтернет почалося ще в грудні 1996 р. Проте, більше трьох років жоден законопроект Державною Думою РФ не був прийнятий. Відсутність правової регламентованості на початковому етапі розвитку російського сегмента мережі Інтернет, мабуть, зіграла для нього сприятливу роль. Бурхливий розвиток Інтернет у Росії не міг не звернути увагу потенційних інвесторів. Інвесторам необхідні були не тільки гарантії прибутковості і повернення їхніх коштів, але й, що не менш важливо, - умови для подальшого розвитку їх електронного бізнесу. Тому в Державній Думі один за іншим з'явилися 12 законопроектів, що безпосередньо претендують на регулювання правовідносин у цій сфері. Причому більшість з нихдублюють один одного. Це, насамперед, законопроекти "Про електронний цифровий підпис", "Про державну політику Російської Федерації щодо розвитку і використання мережі Інтернет", "Про електронну торгівлю", "Про надання електронних фінансових послуг", "Про електронні угоди" та низка інших. Але переважна більшість із названих законопроектів не прийнята й дотепер.
Нині в Росії правове регулювання електронної комерції здійснюється такими нормативними документами, як: закони РФ "Про електронний цифровий підпис"; "Про інформацію, інформатизацію та захист інформації"; Указ Президента РФ від З квітня 1995 р. № 334 "Про заходи з дотримання законності в сфері розробки, виробництва, реалізації та експлуатації шифрувальних засобів, а також надання послуг в сфері шифрування інформації; постанова Уряду РФ від 24 грудня 1994 р. № 1418 "Про ліцензування окремих видів діяльності"; Цивільний кодекс РФ, п. 2 ч. 1 ст. 160 якого допускає використання при укладанні угод електронно-цифрового підпису у випадку та в порядку, передбачених законом, іншими правовими актами або угодою сторін; Лист Вищого арбітражного суду РФ від 24.04.1992 p. K-3/96, в якому дається роз'яснення щодо можливості приймати у справах, що розглядаються, як докази документи, завірені електронним підписом (печаткою) типу "ЛАН Крипто". Вищий арбітражний суд РФ також висловив думку, що при підтвердженні юридичної сили документа електронним цифровим підписом останній може визнаватися як доказ у справі, що розглядається арбітражним судом (Лист від 07.06.1995 р. СІ/03-316) [6].
Основу розвитку білоруського законодавства у сфері Інтернет заклав прийнятий у вересні 1995 р. Закон РБ "Про інформатизацію". Сферою дії цього Закону є правовідносини, що виникають у процесі формування і використання документованої інформації; створення інформаційних технологій, автоматизованих чи автоматичних інформаційних систем і мереж. Закон визначає такі поняття, як дані, документована інформація, інформаційний ресурс, інформаційна мережа, інформаційна продукція, інформаційні послуги.
У січні 2000 року Парламент Республіки Білорусь прийняв Закон "Про електронний документ", який є основним правовим актом, що безпосередньо регулює суспільні відносини у сфері Інтернет. Закон встановлює правові
Loading...

 
 

Цікаве