WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Правове забезпечення діяльності у сфері будівництва: недоліки та шляхи удосконалення - Реферат

Правове забезпечення діяльності у сфері будівництва: недоліки та шляхи удосконалення - Реферат

державного регулювання інвестиційної діяльності і, перш за все, в частині державних інвестицій, яке передбачає управління державними інвестиціями, в тому числі шляхом створення рівних умов їх реалізації для всіх учасників інвестиційної діяльності, зокрема замовників, підрядників та інвесторів.
З метою створення умов для стимулювання інвестиційної діяльності у будівництві, узгодження інтересів інвесторів та органів місцевого самоврядування та, виходячи з того, що пайові внески замовників залишаються важливим додатковим джерелом фінансування будівництва об'єктів соціальної сфери та інженерно-транспортної інфраструктури, Кабінет Міністрів України 30 грудня 2000 р. прийняв Постанову № 1930 "Про встановлення граничного розміру залучення коштів замовників нарозвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населених пунктів". Постановою визначено, що граничний розмір залучення коштів замовників на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктур населених пунктів з урахуванням вартості робіт, передбачених вихідними даними на проектування, не може перевищувати 25 % вартості будівництва об'єкту, незалежно від його функціонального призначення.
Реалізація норм цієї Постанови Кабінету Міністрів України сприятиме стимулюванню інвестиційної діяльності, збільшенню обсягів будівництва і, в першу чергу, житла, створенню додаткових робочих місць, збільшенню надходжень до бюджетів.
Разом з тим, окремі державні обласні адміністрації розмір відрахувань на розвиток інженерно-транспортної інфраструктури населених пунктів встановлюють не від вартості будівництва конкретного об'єкту, як це визначено Постановою Кабінету Міністрів України, а від річного обсягу капітальних вкладень підприємств та організацій, що здійснюють свою діяльність на території області.
Наявними є випадки, коли відрахування на розвиток вищезазначеної інфраструктури населених пунктів вимагають і від замовників робіт із сейсморозвідки, розвідувального буріння, які не відносяться до об'єктів містобудування і не потребують отримання дозволів на будівництво.
Відповідно до Закону України від 30 червня 1999 р. "Про джерела фінансування органів державної влади" (ст. 2) органи державної влади здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування в межах, передбачених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Кошти на фінансування органу державної влади передбачаються у Державному бюджеті України окремим рядком.
На виконання зазначеного Закону Кабінет Міністрів України Постановою від 6 вересня 2000 р. № 1401 затвердив Типове положення про управління капітального будівництва обласної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, яким встановлено, що зазначені управління утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України. Визначено, що, починаючи з 2001 року, для управлінь капітального будівництва обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій кошти, передбачені у вартості будівництва на утримання служб замовника, зараховуються до доходів спеціального фонду Державного бюджету України як власні надходження.
Проте, на сьогодні в регіонах існує проблема перерахування управліннями Державного казначейства України коштів Державного бюджету України на утримання служб замовника, які надходять із централізованих джерел на фінансування будівництва, у зв'язку з відсутністю у Законі України про Державний бюджет України на відповідний рік та у Бюджетному кодексі України чітко прописаної процедури перерахування коштів із загального до спеціального фонду.
У квітні 2000 року був прийнятий Закон України "Про майнову відповідальність за порушення умов договору підряду (контракту) про виконання робіт на будівництві об'єктів", яким визначена фінансова відповідальність сторін підрядного договору як за порушення строків виконання робіт, так і за порушення строків платежів за виконанні роботи.
Із впровадженням зазначеного Закону застосування майнової відповідальності, на відміну від сталої практики вирішення цих питань, стає не лише правом, але й обов'язком сторін. У разі порушення умов договору підряду (контракту) сторони зобов'язані стягувати у встановленому порядку неустойку (пеню) та вимагати відшкодування збитків. Впровадження такого механізму сприяло б посиленню дисципліни розрахунків усіма учасниками інвестиційного процесу в будівництві - замовниками, проектувальниками, будівельниками. Проте, на 2003 рік вже втретє призупинена дія цього Закону. Пропозиція про призупинення його дії була врахована у прийнятому Законі України "Про Державний бюджет України на 2003 рік".
Основні завдання щодо розвитку житлового будівництва визначені у Постанові Кабінету Міністрів України від 17 вересня 2002 р. №1394 "Про виконання завдань, що випливають з послань Президента України до Верховної Ради України "Європейський вибір. Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на 2002-2011 роки" [1] та "Про внутрішнє і зовнішнє становище України у 2001 році". До них, у першу чергу, відноситься розвиток іпотечного кредитування у житловому будівництві.
Крім того, для практичного впровадження іпотечного кредитування у житловому будівництві необхідно створити спеціалізовану державну інституцію - Державну іпотечну компанію, основні завдання якої полягатимуть у створенні системи функціонування механізмів іпотечного кредитування житлового будівництва: нормативної, фінансової та організаційно-виконавчої.
У податковому законодавстві України щодо сфери будівництва також нерідко зустрічаються прогалини та протиріччя.
Відповідно до пп. 5.1.20 ст. 5 Закону України від 7 квітня 1997 р. "Про податок на додану вартість" [4] операції з продажу або передачі у власність новозбудованого житла фізичним особам для його використання як місця проживання звільнені від сплати податку на додану вартість (ПДВ). Невід'ємною частиною плану проектно-кошторисної документації на будівництво житлового будинку, яке фінансується за рахунок інвестицій фізичних осіб, є вбудовані, прибудовані і вбудовано-прибудовані приміщення нежитлового призначення (магазини, кафе, їдальні, підприємства побуту, зв'язку тощо). Однак, як правило, після здачі житлового будинку в експлуатацію ці приміщення використовуються суб'єктами підприємницької діяльності для отримання прибутку, а не як житло.
Підпунктами 7.4.1 та 7.7.3 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що суми ПДВ, сплачені (нараховані) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням (спорудженням) основних фондів, що підлягають
Loading...

 
 

Цікаве