WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Права і свободи громадян в умовах надзвичайного і воєнного стану - Реферат

Права і свободи громадян в умовах надзвичайного і воєнного стану - Реферат


Реферат
на тему:
Права і свободи громадян в умовах надзвичайного і воєнного стану
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в державі найвищою соціальною цінністю [1]. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави. Реальне забезпечення прав і свобод громадян і безпеки особи відноситься до життєво важливих інтересів України. Завдання забезпечення прав і свобод громадян набуває особливого значення в період дії особливих правових режимів - при виникненні різних ситуацій надзвичайного характеру, коли нормальне функціонування суспільства і держави внаслідок тих чи інших причин стає неможливим. Конституції різних країн часто передбачають можливість обмеження тих чи інших прав і свобод за надзвичайних обставин.
За сучасних умов можливі обмеження будь-яких прав і свобод громадян повинні відповідати міжнародно-правовим нормам і здійснюватися при неухильному дотриманні норм національного законодавства. Загальною декларацією прав людини (п. 2 ст. 29) закріплено, що при здійсненні своїх прав і воль кожна людина повинна піддаватися тільки таким обмеженням, що встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав інших і задоволення справедливих вимог моралі, суспільного порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві [2]. Звідси - принципова вимога, що які-небудь обмеження прав і свобод громадян припустимі тільки в тому випадку й в тій мірі, в яких вони передбачені конституцією конкретної держави і відповідають нормам міжнародного права. Повною мірою це поширюється і на обмеження прав і свобод громадян в умовах надзвичайного чи воєнного стану.
Для розуміння об'єктивної необхідності обмеження деяких прав і свобод громадян в умовах воєнного стану і введення їх можливих меж важливе значення мало вивчення норм міжнародного права і зарубіжної практики застосування воєнного стану. Як свідчить історичний досвід, кризи в історії більшості держав викликали необхідність тимчасового обмеження окремих прав і свобод громадян при тих чи інших надзвичайних обставинах, у тому числі й при введенні режиму надзвичайного чи воєнного стану. Разом з тим, за сучасних умов можливі обмеження будь-яких прав і воль громадян повинні відповідати міжнародно-правовим нормам і здійснюватися у суворій відповідності до національного законодавства.
З прийняттям Конституції України підстави введення воєнного і надзвичайного стану були суворо розмежовані. Як випливає з аналізу ст. 106 Конституції, воєнний стан може бути введено Президентом України на території країни в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державної незалежності виключно зовнішнього характеру (п. 20 ст. 106 Конституції України), тоді як надзвичайний стан може бути введено Президентом в Україні, або в окремих місцевостях через причини внутрішнього характеру при обставинах, передбачених конституційним законом (п. 21 ст. 106 Конституції України) [1].
Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначається правовий режим воєнного і надзвичайного стану. Тому на основі положень цієї статті прийняті закони "Про правовий режим надзвичайного стану" від 16 березня 2000р. [3] і "Про правовий режим воєнного стану" від 6 квітня 2000 р. [4], що є правовою основою двох особливих режимів діяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування й організацій у виняткових для держави обставинах.
Метою введення воєнного стану згідно зі ст. 2 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" є створення умов для здійснення органами державної влади, військовим командуванням, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями наданих їм повноважень у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, тобто фактори зовнішнього характеру [4].
Метою введення надзвичайного стану є усунення загрози та згідно зі ст. 2 Закону "Про правовий режим надзвичайного стану" якнайшвидша ліквідація особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру, нормалізація обстановки, відновлення правопорядку при спробах захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу шляхом насильства для відновлення конституційних прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, створення умов для нормального функціонування органів державної влади та органів місцевого самоврядування, інших інститутів громадянського суспільства. Таким чином, обставинами, при яких може вводитися надзвичайний стан згідно зі ст. 4 Закону, можуть бути:
1) виникнення особливо тяжких надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (стихійного лиха, катастроф, особливо великих пожеж, застосування засобів ураження, пандемій, панзоотій і т.ін.), що створюють загрозу життю і здоров'ю значних верств населення;
2) здійснення масових терористичних актів, що супроводжуються загибеллю людей чи руйнуванням особливо важливих об'єктів життєзабезпечення;
3) виникнення міжнаціональних і міжконфесійних конфліктів, блокування або захоплення окремих особливо важливих об'єктів або місцевостей, що загрожує безпеці громадян і порушує нормальну діяльність органів державної влади та органів місцевого самоврядування;
4) виникнення масових безпорядків, що супроводжуються насильством над громадянами, обмежують їх права і свободи;
5) спроби захоплення державної влади чи зміни конституційного ладу України шляхом насильства;
6) масовий перехід державного кордону з території суміжних держав;
7) необхідність відновлення конституційного правопорядку і діяльності органів державної влади [3].
В історії більшості держав кризи (війна, збройні конфлікти, масові безпорядки, стихійні лиха і т.п.) викликали необхідність тимчасового обмеження окремих прав і свобод громадян при тих чи інших надзвичайних обставинах. Законодавством більшості держав Європи в інтересах національної безпеки і оборони допускаються обмеження прав і свобод громадян у період надзвичайного або воєнного стану.
Виходячи з аналізу закордонного законодавства і класифікації, що наводиться в юридичній літературі, до таких режимів, зокрема, можна віднести:
1) надзвичайний стан (Алжир, Великобританія, Зімбабве, Індія, Ірландія, Канада, Португалія, США, ПАР);
2) воєнний стан (Болгарія, Великобританія, Індія, Нідерланди, Польща, Румунія, США);
3) облоговий стан
Loading...

 
 

Цікаве