WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Порівняльний аналіз інституту банкрутства (окремі країни світу та Україна) - Реферат

Порівняльний аналіз інституту банкрутства (окремі країни світу та Україна) - Реферат

може слугувати хорватський закон про банкрутство. Інші положення, подібних яким не має у законодавстві інших країн, - це мораторій на сплату всіх боргів на шість місяців, автоматичне прощення деяких категорій заборгованості перед державним бюджетом, а також оплата праці розпорядників майна та фахівців з питань реструктуризації і відновлення платоспроможності підприємства.
Органом, що приймає рішення про визнання боржника неспроможним, є тільки суд (спеціалізованої чи загальної юрисдикції). Із заявою про визнання боржника у всіх випадках можуть звернутися до суду сам боржник і його кредитори. До кола можливих заявників у Франції віднесений прокурор. У тій же Франції та Англії справа може початися з ініціативи суду. У Законі України "Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом" зазначено, що прокурор має право звернутися до суду із заявою про визнання підприємства неспроможним у разі виявлення ним ознак навмисного чи фіктивного банкрутства.
Неспроможний боржник може уникнути ліквідації у випадках укладення мирової угоди з кредиторами та успішного проведення реорганізаційних процедур. Реорганізаційні процедури поділяються на два види - зовнішнє керування і санацію. Проте, така реорганізаційна процедура, як санація, передбачена лише чинним законодавством України, Росії та Казахстану.
Практика показує, що зловживають інститутом банкрутства як боржники, так і кредитори. Зловживання з боку боржників полягають у тому, що вони намагаються ухилитися від оплати своїх грошових зобов'язань. Для цього вони вдаються до навмисних, фіктивних банкрутств, зменшують конкурсну масу.
Зловживання з боку кредиторів полягають в їх прагненні не одержати борг, а незаконно перехопити управління бізнесом боржника чи незаконно довести його до банкрутства для того, щоб за невиправдано низькою ціною скупити його активи, тобто прагнуть до переділу власності.
Аналіз законодавства України та законодавства окремих країн світу про банкрутство дозволяє дійти таких висновків:
1. Ліквідація неефективних підприємств, що випускають продукцію, яка не користується попитом, абсолютно виправдана. Використання процедури банкрутства як сховану форму переходу підприємства від одного господаря до іншого, котрий й ініціює цю процедуру, є одним з легітимних інструментів "вільного ринку". Однак, на Заході застосовувати подібні схеми стає все складніше, а законодавство Євросоюзу взагалі розцінює подібну процедуру як практично неможливу, сприяючи фінансовому оздоровленню підприємств-банкрутів і створюючи умови для "прозорого" переходу їх до інвестора-санаторів. Законодавство про банкрутство в Україні не тільки допускає "тіньову приватизацію", а й ставить права кредитора вище за права трудового колективу, інвестора, держави і підприємства-боржника.
2. Стабільність економіки держави, захист майнових інтересів і фінансового благополуччя кредиторів від недобросовісних дій боржників залежить значною мірою і від кримінально-правових норм, які передбачають відповідальність за банкрутство. Формування відповідного законодавства в Україні потребує вивчення іноземного досвіду у сфері регулювання відносин неспроможності та сучасних процесів уніфікації, що відбуваються у різних регіонах світу, особливо в Європі, але без механічного запозичення його змісту і форм.
3. Прощення боргів з боку держави сьогодні є досить поширеною практикою в Україні, що негативно відбивається на економіці, а саме: зменшується грошовий обіг, підриваються принципи кредитування, тягар зі сплати податків суб'єктами підприємницької діяльності переноситься на інших платників. У країнах з розвиненими ринковими відносинами заборонено державну фінансову допомогу окремим підприємствам, оскільки це вважається втручанням до ринкових відносин і, тим самим, руйнуються засади конкуренції.
Разом з тим, слід зазначити, що державна підтримка банкрутів проводилася наприкінці 80-их років у Швеції та Фінляндії, а у 90-их - Польщі, Угорщині, Румунії, Словаччині при переході на нову структуру економіки. Тому вважається, що підтримка стратегічно важливих для суспільства підприємств є доцільною і в Україні, але для цього необхідно виробити та законодавчо закріпити чіткі умови надання такої підтримки.
4. На сучасному етапі інститут неспроможності у правових системах світу розвивається переважно двома шляхами, що зумовлюється різними концептуальними підходами, які умовно називають "проборжниковими" та "прокредиторськими".
Для України найкращим підходом було б поєднання елементів обох концепцій законодавства про неспроможність.
5. Останнім часом змінилися цілі інституту неспроможності. Якщо раніше основним його завданням було максимальне забезпечення задоволення майнових вимог кредиторів за рахунок ліквідації майна неспроможного боржника, то сьогодні законодавство багатьох країнах світу спрямоване на введення або розширення реорганізаційних процедур, метою яких є збереження учасників торговельного обороту. Саме такий напрям розвитку законодавства про банкрутство є найбільш слушним для України.
6. Однією з характерних рис законів про неспроможність є те, що вони складаються із норм матеріального та процесуального характеру, які є однаково важливими для розв'язання проблем неплатоспроможності та здійснення провадження у справі про неспроможність.
7. Сьогодні у багатьох країнах світу збільшується кількість добровільних банкрутств. Цей інститут права стає способом не стільки стягнення кредиторами заборгованості, що іноді веде до ліквідації боржника, скільки засобом боржника розв'язати свої фінансові, частіше тимчасові проблеми.
8. Практика функціонування інституту неспроможності в зарубіжних країнах свідчить про необхідність розбудови інституту професійних осіб у справі про неспроможність (розпорядників майна, ліквідаторів і т. ін.) для надання професійної допомоги у здійсненні провадження у справі.
9. Прогалини у законодавстві України суттєво ускладнюють процес судочинства у справах про банкрутство та створюють реальну можливість викривлення у процесі його застосування волі й намірів законодавця.
Завдання держави на сьогодні полягає в упорядкуванні питань неспроможності (банкрутства) підприємств з пріоритетом державних інтересів. Продуманий і науково обґрунтований синтез досягнень ряду зарубіжних країн дозволить у перспективі створити в Україні ефективно діючий інститут банкрутства та могутні кримінально-правові й організаційні основи протидії кримінальним формам банкрутства.
Список використаних джерел
1. Примаченко А. Судьи меньше попадали бы в затруднительное положение // Зеркало недели. - 1999. - 5-11 июня. - № 22(243).
2. Уголовный кодекс Голландии. - Спб.: Изд-во "Юридический центр Пресс", 2001. - С. 324, 413-416.
3. Кримінальний кодекс ФРН: Пер. з нім. - М., 1996.
4. Уголовный кодекс Швейцарии: Пер. с нем. - М.: Изд-во "Зерцало", 2000. - С. 62-64.
5. Комментарий к УК РФ. Особенная часть / Под ред. Ю.И. Скуратова. - М., 1996. - С. 218.
6. Уголовный кодекс Республики Беларусь. - Минск, 1999. - С. 165-166.
Loading...

 
 

Цікаве