WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Порівняльний аналіз інституту банкрутства (окремі країни світу та Україна) - Реферат

Порівняльний аналіз інституту банкрутства (окремі країни світу та Україна) - Реферат

норм, які встановлюють відповідальність за злочини, пов'язані з банкрутством, серед яких у якості позитивного прикладу можна навести дві: ст. 340 і 341. Зокрема, ст. 340 КК Нідерландів встановлює відповідальність особи за просте банкрутство у тому випадку, якщо вона:
- мала надмірні видатки;
- з метою відстрочити банкрутство, знаючи при цьому, що його не можна уникнути, позичила гроші на кабальних умовах;
- не може пред'явити бухгалтерські книги, документи чи інші звіти в їх первинному стані.
Згідно зі статтею 341 КК Нідерландів особа, яку в судовому порядку визнано банкрутом, визнається винною в обмані при банкрутстві і підлягає тюремному ув'язненню на строк не більше шести років, якщо вона для того, щоб шляхом обману обмежити права своїх кредиторів, вчинила такі дії: вигадала обставини, не надала звіту про активи та пасиви; відчужує власність без зустрічного задоволення або за ціною явно нижчою від її вартості; після банкрутства або в передбаченні його будь-яким чином сприяла одному або декільком з кредиторів; не виконувала вимог стосовно ведення обліково-звітної документації, встановлених для неї.
Законодавство про банкрутство Німеччини спочатку передбачало три його види: просте, злісне й особливо тяжкий випадок банкрутства. Банкрутство поділялося на просте та злісне як за об'єктивними, так і суб'єктивними ознаками. У разі простого банкрутства боржник через власну недбалість не знає про настання банкрутства, легковажно спричиняє його своїми діями. Покарання за такий злочин передбачалося у вигляді штрафу, або позбавлення волі на термін до двох років. При злісному банкрутстві вважалося, що особа навмисно заподіює шкоду кредиторам, а при простому - з необережності. Злісним банкрутство визначалося тоді, коли в умовах надмірного тягаря боргами особа приховувала, знищувала майно, що у випадку розпродажу підлягало відчуженню на користь кредиторів, або укладала ризиковані спекулятивні, чи явно збиткові угоди, продавала товари за заниженою ціною, а також приховувала права інших. У таких випадках передбачалося покарання у вигляді позбавлення волі на термін до 5 років і штраф. Злісне банкрутство є, насамперед, хибним, яке полягало в обмані суду і кредиторів щодо стану майна боржника. Таке банкрутство є схожим зі шахрайством. Особливо тяжким випадком банкрутства визнавалися дії винної особи з корисливими інтересами, свідоме вчинення яких для багатьох осіб призводило до руйнування, втрати майнових цінностей. Каралося вчинення таких діянь позбавленням волі на термін до 10 років [3]. В Україні подібні діяння караються позбавленням волі терміном до трьох років.
Сучасне німецьке законодавство не розмежовує банкрутства злісного і необережного. Розрізняються навмисні та необережні дії.
Основним актом у Німеччині на сьогодні у сфері регулювання правовідносин неспроможності є Закон "Про неспроможність". Він фактично є кодифікацією наукових висновків. Поряд з нормами про банкрутство, передбачаються і спеціальні норми про відповідальність за співучасть у банкрутстві, сприяння одному з кредиторів на шкоду іншим, порушення у конкурсному процесі.
За законодавством Німеччини нести відповідальність за банкрутство можуть будь-які особи (фізичні або юридичні) незалежно від предмету їх діяльності та комерційного статусу, які стали неплатоспроможними.
В інших країнах суб'єктом банкрутства також може бути визнаний будь-який громадянин, який через відсутність коштів не сплачує свої боргові зобов'язання, наприклад, особа, яка протягом певного часу не сплачує комунальних послуг, зобов'язань за кредитними договорами і т.ін. Однак, в Україні банкрутами можуть бути визнані лише юридичні особи, зареєстровані як суб'єкти підприємницької діяльності в органах державної статистики, а також фізичні особи-суб'єкти підприємницької діяльності.
Законодавство Англії (Закон "Про неспроможність") банкрутством визнає навмисні дії неспроможного боржника до і після початку процесу в справі про неспроможність, а також подібні дії директорів та службовців компаній у зв'язку з їх ліквідацією.
Поряд з тяжкими (що караються позбавленням волі на термін до 7 років), у Законі передбачено ряд норм про менш значні порушення, за які зазвичай накладається штраф. До них, наприклад, відносяться: неповідомлення в діловому листуванні тієї обставини, що компанією керує зовнішній управляючий; нереєстрація актів і фактів, що мають значення для управління компанією та конкурсного процесу; неправдиві заяви і невиконання вимог до звітів у конкурсному процесі; порушення обмеженої правоздатності; недотримання вимог до організації та проведення зборів акціонерів та кредиторів; неправомірне використання назви ліквідованої неспроможної компанії і т.ін. Суб'єктами цих порушень є як боржники і службовці компаній, так і особи, яким довірено проведення оздоровчих заходів або ліквідацію компанії. Норми про тяжкі злочини, що безпосередньо відносяться до банкрутства в традиційному його розумінні, сформульовані в Законі окремо: стосовно зловживань службовців компаній і зловживань банкрутів.
До банкрутів можливе застосування і норм про шахрайство (ухилення від виконання зобов'язань шляхом обману), передбачених Законом "Про крадіжку".
У Швейцарії у кримінальному законодавстві хоча й відсутній термін "банкрутство", норми, що встановлюють відповідальність за подібні дії, існують. Зокрема, це статті КК Швейцарії: 163 "Шахрайський конкурс і шахрайство, пов'язане з накладенням арешту на майно боржника"; 164 "Завдання шкоди кредитору шляхом зменшення майна"; 165 "Безгосподарність"; 166 "Невиконання обов'язків щодо ведення бухгалтерського обліку"; 167 "Надання переваги одному з кредиторів"; 168 "Підкуп при примусовому виконанні рішень"; 169 "Розпорядження майновими цінностями, на які накладений арешт"; 170 "Придбання через суд будь-яких вигод шляхом обману в судовому договорі по неплатоспроможності"[4].
Цікавою та так, що заслуговує на увагу щодо предмету використання в українському законодавстві, на нашу думку, є норма КК Швейцарії, що встановлює відповідальність за підкуп при примусовому виконанні рішення, а також заохочувальні норми.
У Кримінальному кодексі Швеції передбачається покарання у разі "грубої безчесності щодо кредиторів" - позбавлення волі від 6 місяців до 6 років. Необхідно підкреслити, що таку оцінку отримують дії боржника, якщо він під присягою засвідчив правдивість своїх неправдивих стверджень.
Згідно із законодавством Російської Федерації (Закон РФ "Про неспроможність"), неспроможність (банкрутство) - це визнана арбітражним судом нездатність боржника у повному обсязі задовольнити вимоги кредиторів за грошовими зобов'язаннями і (або) виконати зобов'язання по сплаті обов'язкових платежів.
Кримінальним кодексом Російської Федерації передбачено відповідальність за злочини, пов'язані з банкрутством: ст. 195 - "Неправомірні дії прибанкрутстві", ст. 196 - "Навмисне банкрутство" та ст. 197 - "Фіктивне банкрутство" [5].
Аналогічно російському, в білоруському кримінальному законодавстві також існує три норми, що встановлюють відповідальність за злочини,
Loading...

 
 

Цікаве