WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Порівняльний аналіз інституту банкрутства (окремі країни світу та Україна) - Реферат

Порівняльний аналіз інституту банкрутства (окремі країни світу та Україна) - Реферат


Реферат
на тему:
Порівняльний аналіз інституту банкрутства (окремі країни світу та Україна)
Однією з проблем, що виникла в процесі перебудови економіки України, є банкрутство суб'єктів господарювання. Основними причинами, що призвели до збільшення кількості фінансово неспроможних підприємств, виявилися негативні явища в економіці країни, загальне падіння обсягів виробництва, криза неплатежів і, як наслідок, - існування значної взаємозаборгованості, недосконалість законодавства в галузі господарського права та податкової політики, неефективний фінансовий менеджмент. Крім того, зростання кількості банкрутів в країні зумовлював той факт, що становлення українського інституту банкрутства в системі економічного та правового регулювання підприємницьких відносин відбувалось у той час, коли кризові процеси після розвалу єдиного загальнодержавного народногосподарського комплексу з боку молодої держави були абсолютно некерованими. Затримка в здійсненні реальних економічних реформ, гіперінфляція, недоліки в приватизації, упущення в податковій та грошово-кредитній політиці призвели до зростання масштабів "тіньової" економіки. Внаслідок цього багато підприємств стали заручниками таких умов, тобто штучними банкрутами. А чинне тогочасне законодавство було позбавлене механізму, який міг би відокремити реальних банкрутів від штучних. У результаті - банкрутство в нашій країні стало масовим явищем, охопивши майже всі галузі та регіони.
Найбільша кількість банкрутств в Україні спостерігалася у 1996-1998 рр. Так, якщо у 1992 році було порушено 20 справ про банкрутство, у 1993 - 144, у 1994 - 421, у 1995 - 2135, то 1996 - 9478, у 1997 - 12306, у 1998 - 12281 справи [1]. Починаючи з 1999 року, кількість справ про банкрутство зменшувалася і становила у 1999 р. - 9358, у 2000 - 8282, у 2001 - 7277, у 2002 - 5698. У 2003 році їх кількість зросла в 1,4 рази, у порівнянні з попереднім роком. Наведені дані є значно меншими, ніж у Німеччині чи США, де щороку банкрутами стають 3-5 % компаній. Проте, в Україні дещо інша специфіка банкрутства. Вона полягає у тому, що у нас банкрутство набуло кримінальних відтінків, а механізм банкрутства фактично перетворився на перерозподіл власності. Переважну більшість підприємств умисно доводять до банкрутства, і виручені від цієї процедури кошти не надходять до бюджету України. За формальними ознаками сьогодні банкрутами можна визнати 40 % українських підприємств, оскільки, за офіційними даними, вони працюють збитково. Банкрутство - це невід'ємний інститут ринкової економіки і важливий інструмент у взаєминах боржника з кредиторами. Однак, нерідко банкрутами в Україні оголошуються не ті підприємства, які дійсно збанкрутіли, а ті, що можуть відновити свою платоспроможність.
Інститут банкрутства існує у законодавстві практично всіх країн з ринковою економікою. Сучасне законодавство багатьох країн світу розрізнює декілька видів банкрутства та встановлює різну відповідальність за його настання. І хоча воно має свої відмінності, але при настанні стійкої неспроможності за законодавством більшості країн, у тому числі України, суд визнає підприємство-боржника банкрутом, тобто події дається господарсько-правова оцінка.
Так, у США з усіх справ по банкрутству суди у 80-85 % приймають рішення про реорганізацію підприємств, 15-20 % - їх ліквідацію і лише 1,1 % винних у навмисному банкрутстві притягують до відповідальності.
У США інститут неспроможності відбиває традиції звичаєвого права. Хоча законодавство про банкрутство у цій країні є виключно федеральним, багато положень, пов'язаних з регулюванням відносин майнового характеру між боржниками та кредиторами (наприклад, виключення майна зі сфери, яка підлягає реалізації з метою задоволення претензій кредиторів), захисту прав кредиторів, містяться також у законодавстві окремих штатів.
Особливістю американського законодавства про банкрутство є те, що суб'єктами цього інституту права виступають також фізичні особи, які мають постійні прибутки.
У США дозволяється продовжувати ведення комерційної діяльності, навіть якщо компанія знаходиться у стані неплатоспроможності, або якщо зменшився статутний капітал на визначену суму, в надії, що боржник вирішить свої фінансові труднощі, не використовуючи формальні процедури неспроможності.
Передбачено кримінальну відповідальність директорів при банкрутстві. Зокрема, особи, які навмисно шахрайським шляхом приховують від опікуна, довірчого керуючого, судового виконавця чи іншого офіційного представника суду або від кредиторів при застосуванні реорганізації будь-яке майно боржника, караються штрафом, максимальний розмір якого може скласти 250 тис. дол. США, чи позбавленням волі до п'яти років. Також карається штрафом чи позбавленням волі особа, яка після порушення процедури неспроможності навмисно і по-шахрайські приховує, знищує, спотворює, фальсифікує документи боржника, у тому числі фінансові, чи не надає ці документи опікуну, довірчому керуючому, судовому виконавцю, чи іншому офіційному представникові суду.
Законодавство Франції, окрім питань про відновлення підприємств і ліквідацію майна в судовому порядку та про конкурсних управляючих, ліквідаторів і експертів по визначенню становища підприємства, містять положення щодо покарання за банкрутство, яке було трансформоване з Кримінального кодексу в текст Закону "Про неспроможність".
У Франції за порушення мораторію на задоволення вимог кредиторів керівник боржника може бути притягнуто до кримінальної відповідальності у вигляді позбавлення волі та призначено штраф.
Закон передбачає, що у разі порушення процедури судового оздоровлення чи судової ліквідації кримінальну відповідальність за банкрутство несуть директори чи ліквідатори юридичної особи, яка здійснює економічну діяльність, чи представники цих юридичних осіб або їх директорів, якщо вони:
- здійснювали закупівлі з метою перепродажу за ціною нижче вартості, чи використовували дорогі способи придбання коштів для того, щоб уникнути, відстрочити порушення процедури судового оздоровлення, або судової ліквідації;
- займалися розкраданням чи приховуванням активів юридичної особи;
- по-шахрайськи збільшували пасив юридичної особи;
- вели фіктивну бухгалтерію чи приховували бухгалтерську документацію або вели бухгалтерію не у відповідності до встановлених правил;
- представляли явно неповну або нерегулярну бухгалтерську звітність, що не відповідає встановленим правилам.
У Франції передбачено кримінальну відповідальність судових адміністраторів, представників кредиторів, ліквідаторів і комісарів з виконання плану, які:
- навмисно посягали на інтереси кредиторів або боржника, використовуючи із користю для себе суми, отримані ними в процесі здійснення їх діяльності, або привласнюючи собі майно, яке їм не належало, і вони про це знали;
- у своїх інтересах використовували надані їм повноваження всупереч інтересам кредиторів або боржника.
У Кримінальному кодексі Нідерландівпередбачено цілий розділ (ХХVІ) за спричинення шкоди кредиторам або керуючим особам [2]. У ньому зібрано вісім
Loading...

 
 

Цікаве