WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Податок на додану вартість: актуальні питання - Реферат

Податок на додану вартість: актуальні питання - Реферат

внутрішнім обігом - у 2 рази.
На показники надходження ПДВ до бюджету впливає низка об'єктивних чинників, серед яких такі:
- показник надходжень до бюджету формується рівнем внутрішнього споживання вироблених товарів, який, у свою чергу, обумовлюється рівнем грошових доходів населення;
- розміри податкового боргу;
- обсяги податкових пільг з цього виду податку та постійне збільшення кількості випадків звільнення від його сплати.
Наявність великої кількості винятків та пільг з оподаткування, передусім індивідуального, галузевого та територіального характеру, негативно впливає на ефективність адміністрування податку на додану вартість.
Застосування вказаних спеціальних режимів на практиці призводить до подвійних втрат Державного бюджету, оскільки платники, які їх застосовують, податок на додану вартість до бюджету не сплачують, а залишають його у своєму розпорядженні. Водночас вони виписують податкові накладні, за якими їх покупці-платники податку включають ці суми до податкового кредиту, зменшуючи таким чином суми сплачуваного ними податку або збільшуючи суми, заявлені ними до відшкодування з бюджету.
Більше того, надання таких пільг або суб'єктам підприємницької діяльності, або за групами товарів, які використовуються у виробництві, взагалі спотворює механізм дії цього податку, сприяє так званому "кумулятивному" ефекту, що, у свою чергу, призводить до подорожчання товарів та збільшення податкового навантаження на наступних етапах руху продукції.
Подібні пільги з оподаткування можна вважати однією з форм непрямих субсидій з боку держави, що порушує основні принципи ринкових умов, перешкоджає здоровій конкуренції за рахунок надання переваг одним суб'єктам підприємництва стосовно інших.
Економічно обґрунтованими та соціальне ефективними слід визнавати лише пільги з податку на додану вартість на товари, придбані для особистого споживання.
Саме за їх допомогою держава може створювати умови для підтримки споживачів (передусім, соціальне незахищених верств населення), звільняючи від оподаткування продаж тих товарів або послуг, які несуть в собі соціальне навантаження і мають загальнодержавне значення.
Податкові пільги саме такого змісту, передбачені чинним законодавством України, мають бути збережені, тим більше, що вони передбачаються і директивами Європейського Союзу.
Проте, на сьогодні у більшості випадків пільги з оподаткування надаються не законослухняним платникам податків, а власникам різноманітних комерційних структур, які, до того ж, нерідко використовують їх для особистого збагачення, у тому числі з прямим порушенням вимог чинного законодавства.
Так, за даними ДПА України, упродовж 1998-2003 років обсяги пільг з податку на додану вартість збільшилися з 17 до 41 млрд грн, або майже в 2,5 рази [1, с. 2].
Водночас, при користуванні пільгами не лише суб'єкти підприємницької діяльності не сплачують ПДВ до бюджету, а й покупці їх продукції отримують право на відшкодування податку з бюджету. Надання пільг порушує основні принципи ринкової економіки, перешкоджає конкуренції за рахунок надання одним підприємствам переваг над іншими.
Зростання пільгових підприємств призводить і до помітного подорожчання товарів, у тому числі особистого споживання, оскільки до їх вартості неодноразово включається сума ПДВ.
Непоодинокими є факти ухилення від сплати податку та незаконних вимог по відшкодуванню ПДВ.
Найбільш поширеними схемами порушень законодавства при справлянні ПДВ є:
- псевдоекспортні операції або експорт товарно-матеріальних цінностей за штучно завищеними цінами та з використанням у ланцюзі постачальників "фіктивних" підприємств;
- внутрішні операції з продажу із використанням цінових трансфертів, коли штучно завищуються продажні ціни для збільшення податкового кредиту, при цьому продавцями є фірми-"метелики", які після здійснення операцій ліквідуються;
- безтоварні операції з використанням підприємств, звільнених від оподаткування;
- імпорт товарно-матеріальних цінностей за відчутно заниженими цінами;
- імпорт так званої "давальницької" сировини;
- безпідставне використання податкових векселів;
- проведення безтоварних операцій;
- реалізація товарно-матеріальних цінностей за цінами, нижчими вартості придбання (різновид фіктивних операцій);
- використання пільг підприємств з Іноземними Інвестиціями, спеціальних економічних зон (СЕЗ) та територій пріоритетного розвитку (ТПР) і бюджетних дотацій;
- застосування механізму передплат, єдиного податку та спрощеної системи оподаткування у торгівлі.
Недостатньою є ефективність діяльності державних органів по стягненню податку на додану вартість, низькою є результативність діяльності правоохоронних та контролюючих органів по боротьбі з правопорушеннями та злочинами у сфері оподаткування [5].
Правоохоронні органи не завжди своєчасно отримують інформацію щодо можливої протиправної діяльності суб'єктів господарської діяльності у сфері оподаткування, нерідко не володіють достатньою інформацією про вчинення або підготовку до вчинення таких злочинів, що перешкоджає оперативному вжиттю ними заходів щодо запобігання їх вчиненню, притягнення винних осіб до передбаченої законом відповідальності та відшкодування завданих державі збитків. Тому невипадково, що значна кількість кримінальних справ вказаної категорії (передусім, за фактами незаконного відшкодування ПДВ) порушується зі значним запізненням у часі, за фактами вчинення злочинів, які мали місце ще кілька років тому, а не стосовно конкретних осіб.
У зв'язку з цим виникає необхідність у невідкладному вжитті заходів організаційно-правового характеру, спрямованих, передусім, на налагодження належної взаємодії між контролюючими та правоохоронними органами.
У першу чергу, це стосується чіткого визначення критеріїв сумнівних операцій, пов'язаних з відшкодуванням податку на додану вартість, та порядку взаємообміну інформацією між відповідними органами в подібних випадках.
Наприклад, можливо встановити наступний перелік таких критеріїв, які потребують обов'язкової перевірки із залученням всіх правоохоронних органів:
- українські суб'єкти підприємницької діяльності заявляють для експорту продукцію на суму більше 500 тис. грн. за цінами, що значно перевищують середньосвітові, або не користується попитом на світовому ринку (це потребує створення єдиної бази відповідних даних щодо основних видів таких товарів та цін на них з її постійним оновленням);
- в якості експортерів (прямо чи опосередковано, за договорами комісії) виступають фірми, які не відносяться до переліку загальновідомих українських великих підприємств-експортерів або які раніше взагалі не здійснювали зовнішньоекономічної діяльності (це також потребує створення єдиної бази відповідних даних, утому числі з використанням наявної в органах внутрішніх справ та СБУ інформації щодо підприємств, діяльність яких контролюється організованими злочинними групами);
- однією зі сторін
Loading...

 
 

Цікаве