WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Податок на додану вартість: актуальні питання - Реферат

Податок на додану вартість: актуальні питання - Реферат


Реферат
на тему:
Податок на додану вартість: актуальні питання
Податок на додану вартість останнім часом привертає до себе значну увагу, тому що він став предметом широких дискусій щодо доцільності його застосування та наслідків справляння для економічного розвитку і бюджету країни.
З цього приводу існують неоднозначні думки та прямо протилежні позиції. Одні автори пропонують його скасувати як податок, що стримує розвиток споживчого ринку, створює фіскальну нестабільність, стимулює корумпованість контролюючих органів, інші - його збереження і вдосконалення як одного із стабільного і достатньо простого джерела доходів бюджету, з високою фіскальною ефективністю і нейтрального до собівартості товарів чи послуг.
Однією з причин негативного ставлення до ПДВ в Україні є те, що упродовж шести останніх років чітко простежується негативна тенденція - щорічна сума коштів від ПДВ, що надходить до бюджету, поступово зменшується, порівняно з коштами, які відшкодовуються з нього. Так, з 1998 по 2003 роки надходження ПДВ до бюджету зросло від 8 до 23 млрд грн. Водночас сума відшкодувань збільшилась від 7 до 21 млрд грн [1].
На нашу думку, податок на додану вартість не заслуговує на категорично негативні оцінки його застосування, більшість з яких є помилковими. Він є стабільним і вагомим джерелом доходу бюджету, застосовується переважною більшістю розвинутих країн світу і тих, що розвиваються.
Вперше податок на додану вартість був введений у Франції в 1954 році, потім набув широкого розповсюдження - спочатку в країнах Європи (кінець 60-х - початок 70-х pp.), а дещо пізніше - в країнах Азії, Африки та Латинської Америки. Нині податок на додану вартість стягується майже у 80-ти країнах світу, серед яких практично всі є промислове розвинутими. Однією з держав, де такого податку немає, є США. Але й тут протягом останнього десятиліття ведуться інтенсивні дискусії щодо заміни податку з обороту на федеральний податок на додану вартість. Наприкінці 80-х - початку 90-х років ПДВ був введений в країнах Східної Європи (Болгарія, Угорщина, Польща, Румунія, Словакія, Чехія), а також в деяких країнах СНД (Білорусь, Казахстан, Росія). В Україні ПДВ введений у 1992 році Законом України "Про податок на добавлену вартість" від 20 грудня 1991 року [2]. Сьогодні податок на додану вартість регулюється Законом України "Про податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року [3].
Загальною тенденцією для всіх країн, що ввели ПДВ, стало швидке перетворення цього податку на один з основних у податковій системі. Наприклад, у Франції на долю ПДВ припадає 45 % усіх податкових надходжень до бюджету, у Великобританії та Німеччині - 50 %. Приблизно такою є доля податку на додану вартість до загального обсягу податкових надходжень у бюджет держави і в інших країнах Центральної та Східної Європи.
У міжнародній практиці ПДВ застосовується за економічними моделями з вигодою для держави.
Законодавство з ПДВ більшості країн побудовано на дотриманні загальновизнаних основних принципів та норм Шостої Директиви ЄС, яка передбачає застосування податку, побудованого за принципом "країни призначення", який визначає, що ПДВ є податком на внутрішнє споживання і надходження від ПДВ акумулюються у бюджеті країни, де товари (послуги) споживаються. У зв'язку з тим, що товари (послуги), які експортуються, не є об'єктом споживання в країні, яка їх експортує, ПДВ, сплачений експортерами, має бути повернутий.
Його доля у ВВП в країнах-членах ЄС коливається в середньому в межах 6-8 % (Люксембург та Італія - по 5,6; Бельгія - 8,6; Данія - 9,6).
Основні характерні принципи, на яких базується ПДВ та механізм оподаткування, полягають у тому, що він є тим інструментом, котрий робить податок досконалою формою оподаткування споживання.
За своїм правовим характером та за економічною природою ПДВ є універсальним непрямим податком на споживання, однією із форм універсального акцизу.
Недоліками ПДВ є значний його вплив на загальний рівень цін та регресивність, особливо щодо малозабезпечених верств населення [4].
Метод справляння податку засновано на принципі, який дозволяє за формальною ознакою (на будь-якому етапі продажу товарів (послуг) відокремити споживання товарів (послуг) від їх використання суб'єктами господарської діяльності для цілей такої діяльності. Податок справляється, як тільки покупець здійснив витрати на придбання товару чи послуги.
Зазначений метод забезпечує акумулювання в бюджеті тільки податків, сплачених при купівлі товарів та послуг, продаж яких відноситься до категорії споживання.
До споживання відноситься придбання товарів (послуг) будь-якою особою, що не зареєстрована платником ПДВ. Не є споживанням придбання товарів (послуг) з метою здійснення господарської діяльності особою, що здійснює господарську діяльність і зареєстрована як платник цього податку та експорт товарів (послуг).
Основна характерна особливість ПДВ полягає в тому, що суб'єкт господарювання, зареєстрований як платник ПДВ, який придбає товари (послуги) для їх використання у господарській діяльності, має право на вирахування із суми податку, нарахованого при здійсненні продажу, суми податку, сплаченого при придбанні оборотних і основних активів - застосувати так званий "метод податкового кредиту". Правило податкового кредиту позбавляє ПДВ кумулятивного ефекту, виключаючи сферу господарської діяльності із оподаткування, та дозволяє рівномірно розподілити податкове навантаження на всі етапи виробництва й розподілу товарів.
Податкові зобов'язання продавця товарів (послуг) визначаються як різниця між сумою ПДВ, нарахованою при продажі товарів (послуг), та сумою ПДВ, нарахованою при купівлі товарів (послуг). При цьому визначений продавцем податок переноситься на наступного покупця. У разі, якщо такий наступний покупець не є особою, зареєстрованою як платник цього податку, він не має права на податковий кредит і фактично через продавця сплачує ПДВ до бюджету.
Таким чином, механізм справляння ПДВ є по суті механізмом обліку, в якому функцію обліку виконують особи, що зареєстровані як платники ПДВ.
До речі, в Україні податок на додану вартість поки що не став одним з основних джерел доходів у податковій системі, на відміну від індустріально розвинутих країн Західної Європи, де він забезпечує половину всіх податкових надходжень до бюджету. Рівень фіскальної ефективності податку на додану вартість в Україні є значно нижчим, у порівнянні як з країнами-членами Європейського Союзу (питома вага цього податку в ВВП складає від 6 до 10 %), так і з Російською Федерацією (6,9 %), та наближається до аналогічних показників країн Південної Африки.
Як зазначив Президент України Л.Д. Кучма, ПДВ, який ще донедавна забезпечував основні бюджетні надходження, практично втратив свою бюджетоформуючу роль. Його частка у ВВП знизилася з 8,8 % у 1997 році до 4,9 % у минулому році. Торік вперше сума чистих надходжень ПДВ до бюджету скоротилась з 13,5 до 12,6 млрд грн., аза
Loading...

 
 

Цікаве