WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Деякі питання стратегічного планування боротьби з тероризмом в Україні - Реферат

Деякі питання стратегічного планування боротьби з тероризмом в Україні - Реферат


Реферат
на тему:
Деякі питання стратегічного планування боротьби з тероризмом в Україні
На рубежі тисячоріч тероризм із глобального феномена, схоже, перетворюється на негативну ознаку цивілізованого суспільства [1; 2]. Зменшується питома вага державного тероризму і, природно, зростає роль міжнародних груп, що зводять рахунки з політичними режимами. Приклад - ставлення до терористичних актів в Америці 11 вересня, які засудили більшість держав, що раніше вважалися країнами терористичної спрямованості.
З посиланням на Звіт про тенденцію глобального тероризму, що регулярно готується Держдепартаментом США вже протягом 20 років, можна констатувати, що тероризм як соціальне явище прогресує [2]. Також відзначається, що центр активності міжнародного тероризму повільно рухається через Близький Схід та Південну Азію, у напрямі Кавказу. З огляду на геополітичне положення України, через територію якої проходять основні транспортні коридори з цих зон до Східної Європи, варто розглядати зазначене як особливо значущий теророгенний фактор.
На жаль, доводиться констатувати той факт, що хвиля тероризму в буквальному значенні накрила спочатку Росію, потім Америку, наявні негативні перспективи, що в найближчому майбутньому вона охопить увесь світ. Події, що відбуваються у світі, змушують задуматися, а чи готова Україна вистояти в процесі "розбірок" міжнародного тероризму на її території, якщо раптом таке станеться? Як бачимо з хроніки трагічних подій, Америка виявилася до цього неготовою.
На наш погляд, основною причиною таких сумних наслідків є недосконалість загальної стратегії боротьби з тероризмом, насамперед у плані попередження (прогнозування) активізації терористичної діяльності [3]. Стратегія боротьби з тероризмом визначається державною політикою і концепцією національної безпеки. Недосконалість загальної стратегії боротьби з тероризмом, насамперед на рівні формування теророгенності соціальних систем, попередження (прогнозування) активізації терористичної діяльності, найчастіше призводить до трагедії.
Стратегія походить від грецького - strategos, "мистецтво генерала". Військові корені цього терміна не викликають сумніву, бо саме стратегія з ретроспективи дозволила Олександрові Македонському завоювати світ. Стратегія (стосовно питань протидії тероризму) є детальним всебічним комплексним планом, призначеним для того, щоб забезпечити здійснення місії держави та її інститутів щодо захисту громадян від тероризму шляхом організації і реалізації системи загальнодержавних заходів. Кілька основних тез, що належать до стратегії протидії (боротьби) із тероризмом, повинні бути зрозумілі та, що більш важливо, сприйняті вищим керівництвом держави [4]. Насамперед, стратегія здебільшого формулюється і розробляється саме останнім, але її реалізація передбачає участь усіх рівнів управління. Стратегічний план має бути обґрунтований дослідженнями і фактичними даними. Щоб постійно ефективно протистояти формам ведення терористичної боротьби, які постійно удосконалюються, держава і, насамперед уповноважені інститути, мають весь час (хронічно) займатися збором і аналізом великої кількості інформації про всі чинники, що так чи інакше сприяють активізації тероризму.
Створення оптимальної стратегії багато в чому залежить від знання реального стану справ (стану активності тероризму) на території держави і за її межами, соціального моніторингу проблеми, ставлення різноманітних соціальних прошарків, об'єднань і політичних партій та угруповань до проблеми тероризму, насамперед - характеру відношення до ініціаторів політики тероризму, реальних можливостей держави з попередження і припинення терористичної діяльності. Стратегічне планування як раз тут і виступає однією з функцій управління, що представляє собою процес вибору цілей державної системи протидії тероризму і шляхів їх досягнення, забезпечує основу для всіх управлінських рішень, функції організації, мотивації і контролю, орієнтовані на вироблення стратегічних планів [4]. Процес стратегічного планування є інструментом, що допомагає в прийнятті управлінських рішень. Його завдання - забезпечити нововведення і зміни в організації протидії тероризму на достатньому рівні.
Перший етап в організації протидії - прогнозування теророгенності соціальних систем та відпрацювання оптимальних управлінських стратегій, спрямованих на її зниження. Теророгенність як властивість соціальної системи з деякими припущеннями може бути прогнозованою, промодельованою на певному рівні абстракції. Управління станом соціального середовища є складним і тривалим процесом. Параметри стану соціального середовища формуються в результаті тривалого багатостадійного процесу.
Керування параметрами соціального середовища, такими як маргінальність, стратифікація, фанатизм, нігілізм і соціальна віктимність, від якісних властивостей яких залежить теророгенність соціальної системи, на мій погляд, можливе. Для цього необхідно проведення комплексних соціально-управлінських програм, в ідеалі - під егідою держави. На підставах прогнозу теророгенності соціальної системи має бути синтезований управляючий сигнал - теоретична модель корегуючого впливу, сукупність заходів, що мають бути виконані, і які, за прогнозами аналітиків, мають знизити теророгенність як окремих соціальних факторів, так і системи в цілому. Цю модель корегуючого впливу після прийняття рішення керівництвом можна інтегрувати в алгоритм соціального управління. Синтез управляючого сигналу є функцією аналітичних підрозділів правоохоронних і спеціальних органів. Формування корегуючого впливу є завершальною стадією процесу управління станом соціального середовища. Метою формування корегуючого впливу є відпрацювання конкретного плану заходів, спрямованих на оптимальну зміну алгоритму соціального управління. Форма корегуючого впливу - певний перелік соціально-правових норм, переважно у вигляді законних та відомчих актів, спрямованих у тому числі на формування політичних пріоритетів, моральних норм, освітньо-культурних програм [3].
Другий етап - планування організаційних заходів по боротьбі з тероризмом. Можна виділити основні види управлінської діяльності в межах процесу стратегічного планування організаційних заходів по боротьбі з тероризмом.
Розподіл ресурсів. Даний процес містить у собі розподіл обмежених матеріальних і технологічних можливостей між суб'єктами державної системи боротьби з тероризмом. Існуюча система протидії тероризму в Україні припускає організацію взаємодії підрозділів різної відомчої приналежності (СБ України,
Loading...

 
 

Цікаве