WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Питання огляду інформаційного законодавства щодо захисту персональних даних в окремих країнах Європи - Реферат

Питання огляду інформаційного законодавства щодо захисту персональних даних в окремих країнах Європи - Реферат


Реферат
на тему:
Питання огляду інформаційного законодавства щодо захисту персональних даних в окремих країнах Європи
В європейських країнах діяльність щодо захисту персональних даних ґрунтується на принципах Конвенції "Про захист прав людини та основних свобод" від 04.XI.1950 р. [1], Конвенції № 108 Ради Європи "Про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних" від 28.01.1981 р. [2; 3], Директиви 95/46/ЄС Європейського парламенту і Ради Європейського Союзу від 24.10.1995 р. "Про захист осіб у зв'язку з обробкою персональних даних і вільним обігом цих даних" [4] та Директиви 97/66/ЄС Європейського парламенту та Ради Європейського Союзу "Про обробку персональних даних і захист прав осіб у телекомунікаційному секторі" від 15.12.1997 р. [5].
Відповідно до статті 13 Конвенції № 108 Ради Європи "Про захист осіб у зв'язку з автоматизованою обробкою персональних даних" від 28.01.1981 р. для забезпечення захисту персональних даних "кожна Сторона (держава-член Конвенції № 108 Ради Європи) призначає один чи більше органів". Призначений орган є наглядовою інстанцією за діяльністю в сфері захисту персональних даних, забезпечує організацію законодавчої та адміністративної роботи на національному рівні й складає основу інституту Уповноваженого з питань захисту персональних даних в країні. Розглянемо стан законодавства в окремих країнах Європи.
Німеччина. Інститут Уповноваженого з питань захисту персональних даних почав формуватися у 1970 р., коли в Землі Гессен вперше у світі був прийнятий цільовий Закон "Про захист даних" [6].
Закон установив державну посаду Комісара по захисту даних на правах єдиноначальності. Цьому виборному державному службовцю Закон надав і забезпечив право повної незалежності від владних структур (жоден орган виконавчої влади не може давати йому вказівки), а також - надав право спостереження за діяльністю щодо персональних даних. Як наглядова, незалежна інстанція Комісар не несе прямої відповідальності за обробку персональних даних.
У 1983 році Конституційний суд визначив, що всі громадяни мають право на інформаційне самовизначення - можливість людини визначати і контролювати використання її персональних даних. Більшість країн із законами про "privacy" мають це згадування особистого контролю як одну з цілей регулювання, але у них відсутні явні конституційні гарантії, як у Німеччині.
Сьогодні захист персональних даних у країні визначаються положеннями Федерального закону "Про подальший розвиток обробки і захисту даних" від 20.12.90 р. [7].
Згідно з параграфом 22 Закону 1990 р. за поданням Федерального уряду Бундестаг на термін 5 років обирає Федерального уповноваженого по захисту даних, який призначається на посаду Президентом. За організаційне забезпечення Федерального уповноваженого відповідає Міністр внутрішніх справ, який здійснює посадовий нагляд за його діяльністю.
Положення Закону про інститут Федерального уповноваженого (§ 38 Закону 1990 р.) підтвердили його правовий статус і конкретизували права щодо порядку виборності, контрольних функцій, можливостей оскарження незаконних дій з персональними даними та ін.
Основними організаційно-правовими елементами системи захисту персональних даних в Німеччині є:
- ведення реєстру файлів (§ 26 Закону 1990 р.) і баз (§ 32 Закону 1990 р.) персональних даних щодо державних і недержавних структур;
- ведення переліку пристроїв і нагляд за застосуванням програм обробки персональних даних (§ 18 Закону 1990 р.);
- здійснення контролю (перевірки) діяльності з персональними даними у різних організаціях (§§ 24, 38 Закону 1990 р.), оскарження порушень щодо положень Закону, заява протесту на незаконні дії (§§ 25, 38 Закону 1990 р.).
Згідно з параграфом 36 Закону 1990 р. організації (більш 5 чоловік), що обробляють персональні дані, повинні призначати уповноваженого організації по захисту персональних даних.
Положення § 42 Закону 1990 р. встановлюють вимоги щодо призначення уповноважених по захисту даних у федеральних радіомовних організаціях, які діють від імені Федерального уповноваженого країни.
Великобританія. Інститут Уповноваженого з питань захисту персональних даних у Великобританії функціонує згідно із Законом "Про захист даних" від 12.07.1984 р. [8].
Закон визначив посади Міністра, Реєстратора і утворив Суд по захисту даних. Таким чином була окреслена сфера захисту персональних даних.
Міністр має право змінити чи доповнити положення Закону з метою надання додаткових гарантій по захисту персональних даних. Проект розпорядження, правила чи наказу повинен бути схвалений постановою кожної палати Парламенту.
Реєстратор призначається грамотою Її Величності королеви й має такі обов'язки:
- ведення реєстру осіб, що збирають і зберігають персональні дані, а також осіб, що мають комп'ютерні бюро і надають послуги щодо персональних даних;
- вручення повідомлень про порушення Закону 1984 р., про скасування реєстрації або про заборону передачі даних;
- розгляду скарг про порушення Закону 1984 р.
Будь-яка особа вправі звернутися з апеляцією до Суду по захисту даних у разі відмови Реєстратора розглянути скаргу про порушення Закону 1984 р.
Основними організаційно-правовими елементами системи захисту персональних даних у Великобританії є:
- ведення реєстру користувачів даних, баз персональних даних і осіб, що надають послуги в сфері захисту персональних даних (ч. ІІ Закону 1984 р.);
- перевірка і контроль діяльності з персональними даними (ст. 9, 16 Закону 1984 р.);
- вручення повідомлення про порушення, про скасування реєстрації, про заборону передачі даних (ст. 10 Закону 1984 р.);
- адміністративне (ст. 36 Закону 1984 р.) і судове оскарження у зв'язку із захистом даних (ст. 13, 14 Закону 1984 р.).
Франція. Інститут Уповноваженого з питань захисту персональних ("номінативних") даних у Франції функціонує на основі Закону "Про інформатику, картотеки та свободи" від 06.01.1978 р. [9]. Він поширюється на процеси автоматизованого збирання, обробки, зберігання і поширення персональних даних.
Закон передбачає створення Національної комісії з інформатики (Глава ІІ Закону 1978 р.), під контроль якої підпадає близько 120 тис. електронних баз даних.
Комісія є незалежним (з регламентованими повноваженнями) адміністративним органом, витрати на утримання якої включають до бюджету Міністерства юстиції Франції. Деякі витрати можуть бути основою для стягнення плати за надання послуг (ст. 7 Закону 1978 р.).
Комісія складається з 17 чоловік: двох депутатів і двох сенаторів, яких обирає Парламент; двох учасників Економічної і Соціальної ради, яких обирають її зборами; двох членів Рахункової палати; двох членів Касаційного суду; двох фахівців з інформатики, призначених декретом по наданню головою Національних зборів і Сенату; трьох фахівців, призначених Радою Міністрів. Учасник Комісії виконує покладені на нього функції протягом 5 років (ст. 8 Закону 1978р.).
Комісія зобов'язана:
- інформувати громадськість про вплив інформатики на приватне життя, забезпечення прав людини та основних свобод й функціонування демократичних інститутів;
- вносити до Уряду пропозиції щодо захисту персональних даних за умов розвитку інформатики;
- приймати регламентні акти (постанови) і видавати правила про
Loading...

 
 

Цікаве