WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Підготовка фахівців у сфері інформаційної безпеки: стан в Україні - Реферат

Підготовка фахівців у сфері інформаційної безпеки: стан в Україні - Реферат


Реферат
на тему:
Підготовка фахівців у сфері інформаційної безпеки: стан в Україні
В Україні певною спробою комплексного підходу до питань організації інформаційної безпеки країни стали Концепція Національної безпеки України [1] та Концепція технічного захисту інформації в Україні. Основні принципи, і напрямки державної політики в цій сфері викладені в розробленому на їх основі Положенні про технічний захист інформації в Україні [2], в якому визначені правові та організаційні принципи захисту інформації. Її охорона забезпечується державою відповідно до чинного законодавства. У цих програмних документах були окреслені головні проблеми захисту інформації, шляхи та засобі їх вирішення. Все це потребує професіоналізму кадрів, що, у свою чергу, передбачає створення відповідної системи підготовки фахівців у цій галузі.
У наведених документах також вказувалося, що в якості однієї із загроз національній безпеці держави в науково-технічній сфері виступає "… зниження рівня підготовки висококваліфікованих наукових та інженерно-технічних кадрів" [1].
Тут, на наш погляд, буде доречно зробити певні зауваження. Згідно із дослідженнями експортної частини української ІТ-індустрії, що були здійснені наприкінці 2003 р. компанією Магket-Vіsіо на замовлення венчурної інвестиційної компанії "ТЕХІНВЕСТ", було опитано приблизно 70 компаній і бізнес-об'єднань. Згідно зі спеціалізованим інформаційно-аналітичним звітом, що було підготовлено за результатами дослідження, обсяг українського ринку експорту ІТ-послуг у 2003 р. становив 70 млн. дол. США; частка експорту в загальному обсязі ІТ-послуг складає приблизно 50 %; в Україні працює близько 300 компаній, що займаються експортом комп'ютерного програмного забезпечення; ринок праці щорічно поповнюється 30 тис. випускників, які володіють знаннями у сфері ІТ-технологій; кількість фахівців українського ринку експорту ІТ-послуг і продуктів у 2003 р. оцінюється в 20-25 тис. осіб [3].
Таким чином, саме вищезазначені законодавчі акти визначили проблему захисту інформації. На наш погляд, такий організаційно-правовий крок з боку держави був необачним. По-перше, зі сфери протидії правопорушенням в інформаційній сфері (забезпечення інформаційної безпеки), що до речі є категорією правовою [4, ст. 7], була відособлена окрема галузь - інформаційний захист. По-друге, - ця галузь набула "технократичного" характеру, що власне спостерігається й сьогодні. Саме ці моменти зіграли негативну роль у становленні державної системи інформаційної безпеки, відсунувши на задній план питання державного управління, організації, правового регулювання та, відповідно, підготовки кадрів, тобто - комплексний підхід до рішення вкрай актуальної проблеми.
Через відсутність чіткої державної стратегії на сьогодні в Україні система підготовки кадрів для інформаційної сфери в цілому, і, відповідно, фахівців з інформаційної безпеки (ІТ-фахівців) в умовах реально виниклого попиту практично відсутній. Має місце процес створення лише елементів необхідної системи, що не завжди погоджені, а іноді суперечних за своїм змістом та ідеологією. Дійсно, на базі технічних вузів організовано підготовку фахівців в галузі захисту інформації, де навчальний процес проходить із акцентом на технічні й технологічні аспекти захисту інформації. У свою чергу, в юридичних навчальних закладах викладаються гуманітарні (організаційно-правові) аспекти сфери інформаційних відносин, у тому числі - інформаційної безпеки.
Необхідно визнати, що можливі заперечення в плані складності (або неможливості взагалі) підготовки "універсальних" фахівців настільки широкого профілю. Такі аргументи ґрунтуються також на різноплановому характері технічної та гуманітарної (наприклад, юридичної) освіти, складності організації навчального процесу, відсутності необхідної навчальної бази, професорсько-викладацького складу необхідного рівня кваліфікації й т. ін. Однак, всі перераховані проблеми, незважаючи на їх дійсно реальну складність, на наш погляд, розв'язувані. Адже сучасне покоління фахівців уже сьогодні має по дві, а то й по три освіти різних за змістом, не уявляє своєї професійної діяльності без комп'ютера та знання іноземних мов і т. ін. Нарешті, має місце практика організації діяльності навчальних закладів, що дають "подвійну" освіту. Якщо говорити про інформаційну сферу, то прикладом може слугувати факультет управління та інформатики Національного університету внутрішніх справ України, де по закінченню навчання слухачам видаються два дипломи державного зразка - юриста-правознавця та фахівця в галузі інформаційних технологій.
Тому сьогодні одним з першочергових завдань є належна організація процесу забезпечення національної системи інформаційної безпеки висококваліфікованими фахівцями з урахуванням певних особливостей даної сфери, а саме:
- інформаційна безпека - специфічна предметна галузь, що потребує комплексного підходу до процесу підготовка фахівців, тобто викладання різних розділів фундаментальних і прикладних знань як інженерних, так і гуманітарних дисциплін;
- система освіти в галузі інформаційної безпеки має забезпечувати відповідність рівня підготовки фахівців темпам розвитку науково-технічного прогресу та національного законодавства в сфері інформаційних відносин;
- загальну підготовку з питань інформаційної безпеки повинні мати всі суб'єкти інформаційної діяльності, а особливо керівний склад підприємств, установ, організацій;
- процес підготовка фахівців з захисту інформації всіх категорій повинен будуватися на єдиній методичній і правовій основі;
- система підготовки ІТ-фахівців потребує проведення обов'язкового моніторингу з боку держави.
До середини 90-их років підготовка фахівців з питань технічного захисту інформації вищими навчальними закладами України взагалі не проводилася. Початком історії створення національної системи підготовки кадрів у сфері інформаційної безпеки вважається підписання у 1995 році спільного наказу Державної служби України з питань технічного захисту інформації та Міністерства освіти України від 28.12.1995 № 66/358 "Про співробітництво між Міністерством освіти України й Державною службою України з питань технічного захисту інформації" [5, с. 57 - 69.]. З цього моменту в навчальних закладах України почалася підготовка фахівців з наступними спеціальностями: 7.160101 - "Захист інформації з обмеженим доступом й автоматизація її обробки (у комп'ютерних системах)"; 7.160102 - "Захист інформації з обмеженим доступом й автоматизація її обробки"; 7.160103 - "Системи захисту від несанкціонованого доступу"; 7.160104 - "Адміністративний менеджмент у системах захисту інформації з обмеженим доступом"; 7.160105 - "Захист інформації в комп'ютерних системах і мережах". Треба підкреслити, що перелік спеціальностей зберігся до наших днів і практично не змінювався. Хоча фахівці стверджують, що розроблено навчальну програму по сучасних інформаційних технологіях боротьби з комп'ютерною злочинністю і навіть модель фахівця дляпідготовки за напрямом 7.0915 - "Комп'ютерна інженерія" [6], щоправда автор не вказує, де і ким.
Перші публікації щодо методології підготовки фахівців із захисту інформації з'явилися тільки у 2000-2001 роках (Лазарєв Г.П., Кльоцкін С.М., Хорошко В.О. - 2000 р.; Богданов О.М.,
Loading...

 
 

Цікаве