WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Оцінка правоохоронної діяльності: теорія та практика - Реферат

Оцінка правоохоронної діяльності: теорія та практика - Реферат


Реферат
на тему:
Оцінка правоохоронної діяльності: теорія та практика
Одним з найважливіших і водночас найскладніших аспектів соціального управління (управління функціональними структурами в соціальних системах) є мотивація індивідуумів до підвищення продуктивності та якості праці, самовдосконалення, більш ефективного виконання своїх функціональних обов'язків. Саме цей аспект управлінської практики породжує проблему комплексної оцінки та аналізу ефективності роботи діяльності груп (колективів) людей як основи їх подальшого рейтингового ранжирування і мотивації.
З одного боку, зазначена проблема є виключно управлінською, тобто практичною. З іншого, - конструктивне вирішення виникаючих при цьому завдань неможливе без наукового обґрунтування. Саме тому оцінка діяльності функціональних соціальних структур здійснюється різними за своєю природою методами та засобами, з використанням при цьому потенціалу багатьох галузей та напрямів як практичної, так й наукової діяльності.
Сьогодні громадська думка щодо ефективності роботи правоохоронної системи складається по зовнішніх ознаках залежно від тих або інших проникаючих у засоби масової інформації офіційних зведень.
Саме тому для підтримки високого іміджу національної правоохоронної системи та її підсистем - "силових" функціональних державних структур - правоохоронних органів для морального виправдання матеріальних витрат з боку громадян, які є платниками податків, для підвищення кадрового рівня необхідна достовірна, позитивна інформація про правоохоронну діяльність у країні.
Але адміністративна (пряма, відомча) оцінка ефективності правоохоронної діяльності повинна формуватися спеціально і включати цілий ряд показників, як правило, прихованих від суспільства.
Основним завданням оцінки ефективності діяльності підрозділів та органів правопорядку є необхідність підняття їх суспільного престижу, рівня довіри громадян, організація роботи з реального, гарантованого захисту життя, здоров'я, прав і свобод громадян, власності, інтересів суспільства та держави від злочинних та інших протиправних зазіхань.
Разом з цим, з радянських часів Україна успадкувала безліч соціальних недоліків, серед яких - недосконала система управління діяльністю правоохоронних органів. Хибність існуючої системи державного управління зумовила те, що в Українській РСР, як й в інших союзних республіках, злочинність розглядалась як наслідок залишків буржуазної свідомості певної категорії людей та пережитків минулого. Над якісними показниками діяльності будь-якої структури при соціалізмі завжди превалювали абстраговані кількісні показники. Це, на жаль, не обминуло й діяльність спеціальних підрозділів по боротьбі з організованою злочинністю, які з'явилися у правоохоронних структурах наприкінці 80-их років з появою понять "злочинні угруповання", "рекет", "посадова корупція" [1]. Таким чином, політизація правоохоронних органів не дозволяла не тільки правильно оцінювати результати їх діяльності, а й відпрацьовувати комплексні програми контролю над ними. А це, в свою чергу, призводило до прикрашування дійсного стану, демагогії та прямого обману суспільства.
Наукові розробки того часу, наприклад у напрямі оцінки адміністративно-правової діяльності органів, підрозділів та служб внутрішніх справ, незважаючи на зауваження та скарги з боку практичних працівників, базувалися на сумнозвісному показнику "процент розкриття злочинів" [2].
У зв'язку з такими підходами і було обрано метод застосування порівняння абстрактних показників роботи взагалі за певні періоди діяльності, який, незважаючи на деяку модернізацію, існує в системі МВС дотепер [3].
На нашу думку, орієнтування на цей показник є оманливим і не спонукає до чесної праці багатьох працівників та переважну кількість правоохоронців. Склад показників результатів діяльності, наприклад міліції, повинен бути логічним і будуватись на основі кореляційного аналізу. Але такий логічний аналіз має бути не тільки усередині системи самих показників, а повинен співвідноситися із соціально-економічним та криміногенним станом у суспільстві.
Процес вдосконалення системи оцінки ефективності роботи такої соціально значимої структури, якою є національна правоохоронна система держави, необхідний не стільки з огляду підтвердження актуальності самого факту її існування, скільки для створення діючого організаційно-економічного механізму її саморозвитку й оперативного визначення потенційної та фактичної значимості тих або інших структурних, кадрових і функціональних реорганізацій, що дотепер безупинно проводяться у цілому або в окремих її органах. Мабуть, саме цим обумовлені неодноразові вимоги Президента України визначити на міжвідомчому рівні "... нові підходи до критеріїв оцінки за реальним станом правопорядку в конкретному пункті, регіоні, з урахуванням громадської думки" [4, п. 12], а також завершити розробку та запровадити "... нові критерії оцінки діяльності правоохоронних органів, які б відображали реальні результати службової діяльності та спиралися на об'єктивні статистичні показники, в основі яких покладено судові рішення..." [5, п. 12].
Треба визнати, що такі вимоги спонукали до оптимізації та скорочення статистичної звітності правоохоронців. Так, наприклад, у 2003 році на виконання доручення Міністра внутрішніх справ України щодо максимального скорочення статистичної звітності органів внутрішніх справ та недопущення її формування працівниками оперативно-слідчих підрозділів міськрайлінорганів, Департаментом інформаційних технологій МВС України була проведена ревізія діючої в системі статистичної звітності. Узагальнювалися 56 форм статистичної звітності про стан злочинності, результати оперативно-розшукової, слідчої, наглядово-профілактичної та адміністративної діяльності органів внутрішніх справ, 13 з яких - державні (затверджені Державним комітетом статистики), 41 - відомчі та 2 - міжвідомчі. В результаті аналізу представилося можливим скоротити 19 позицій відомчих звітів, що складає 34 % від загальної кількості, а у 6 звітах - зменшено кількість показників. Крім того, в результаті аналізу відомчих вказівок і наказів, якими витребується статистична звітність, здійсненого структурними підрозділами Міністерства, було скорочено 542 форми, що складає 61,2 % від загальної чисельності форм статистичної звітності служб ОВС.
Проведені МВС заходи підтверджують, що скорочення "дутих" показників, вірогідність яких часом викликає аргументований сумнів, підрахування та надання котрих займає безліч часу у без того навантажених практичних працівників, є можливим. Але кількість форм та позицій звітності (як державної, так й відомчої), що залишилася, все одно є вражаючою.
На виконання вимог Президента України в поточному році МВС України було підготовлено проект наказу "Про затвердження критеріїв оцінки оперативно-службової діяльності органів та підрозділів внутрішніх справ за основними напрямками інспектування". Ретельне вивчення зазначеного проекту показало,що цей відомчий нормативний акт є невдалою спробою вирішення дуже складної наукової проблеми - оцінки ефективності практичної діяльності функціональних структур та прийняття управлінського рішення, що розглядається в межах теорії управління. Не зупиняючись докладно на окремих зауваженнях до розробленого проекту, наприклад, суперечливість деяких його положень із Законом України "Про міліцію", який є правовою основою діяльності МВС, треба підкреслити, що проект розроблявся концептуально невірно. По-перше, його підготовка здійснювалася невчасно - незабаром планується проведення структурних змін, реформування системи МВС України. Тому, на нашу думку, визначення критеріїв оцінки діяльності конкретних органів та підрозділів МВС треба

 
 

Цікаве

Загрузка...