WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Особливості акту притягнення особи як обвинувачуваної у справах про корупцію та організовану злочинність - Реферат

Особливості акту притягнення особи як обвинувачуваної у справах про корупцію та організовану злочинність - Реферат

питання про внутрішнє переконання слідчого у винуватості особи при притягненні як обвинуваченої, оскільки слідство ще не закінчено, не досліджені всі обставини справи і ще немає достатніх підстав для виникнення внутрішнього переконання, яке повинно сформуватися наприкінці розслідування [9].
Висновок слідчого про наявність достатніх доказів для притягнення особи як обвинуваченої є результатом оцінки доказів. Положення статті 67 КПК оцінювати докази на підставі розгляду "всіх обставин справи в їх сукупності" не означає, на нашу думку, що оцінка доказів можлива тільки в кінці розслідування, коли зібрані всі можливі докази по справі. Сутність положень статті 67 КПК полягає у тому, що необхідно брати до уваги не окремі, а всі наявні на певний момент докази. Внутрішнє переконання повинно бути невід'ємною умовою прийняття всіх найважливіших рішень по кримінальній справі. В іншому разі виникає загроза механічного, формального підходу до їх прийняття.
Якщо слідчий не є упевненим у винуватості особи, то, виходячи з важливості та значення акту притягнення особи як обвинувачуваної, він не повинен приймати такого рішення. Переважна кількість опитаних нами слідчих - 94,7 % - висловилися за те, що неприпустимо приймати рішення про притягнення особи як обвинуваченої при наявності сумнівів щодо того, чи скоїла певна особа злочин.
Таким чином, слідчий повинен мати тверду впевненість у правильності свого висновку про вчинення особою злочину, готовність зафіксувати його у відповідному процесуальному документі - постанові про притягнення як обвинуваченого, має бути готовим відстоювати його перед вищестоящими контролюючими та наглядовими органами (керівником слідчого підрозділу, прокурором), нести за нього відповідальність.
При цьому слід підкреслити, що не можна підміняти відсутність доказів, які підтверджують винуватість особи, посиланням на своє переконання, на почуття впевненості. Наявні докази можуть бути визнані достатніми для прийняття рішення про притягнення особи як обвинуваченої тільки у тому разі, якщо досягнуто достовірне знання про вчинення цією особою злочину. Достовірність означає, що на час формулювання обвинувачення докази, які маються, перевірені та дають змогу дійти єдиного висновку щодо винуватості особи у вчиненні злочину.
Слідчий не може обмежитися встановленням таких даних, що лише з вірогідністю підтверджують висновок про вчинення злочину. Вірогідність - це лише можливість, припущення, проблематичне знання. Якщо постанову про притягнення особи як обвинуваченої вважати припущенням слідчого про наявність у діяннях особи складу злочину, то обвинувачення нічим не буде відрізнятися від підозри.
Твердження про те, що слідчий при притягненні особи як обвинувачуваної повинен бути впевненим у достовірності свого висновку про винуватість особи, не означає, що у всіх випадках буде досягнута істина по справі. Висновки про винуватість, які є в обвинувальному висновку і навіть в обвинувальному вироку суду, можуть бути (й іноді бувають) помилковими. В деяких випадках ці висновки змінюються. Трапляється, що обвинувачений, підсудний і навіть засуджений визнаються невинуватими. Однак, ці факти не повинні бути підставами для висновку, що постанова про прийняття особи як обвинуваченої, обвинувальний висновок або вирок містять в собі вірогідний висновок про винуватість особи. Можлива помилка при вирішенні питання про винуватість обвинуваченої особи повинна бути виключенням із загального правила, за яким до кримінальної відповідальності може бути притягнута тільки винувата особа.
Збираючи, перевіряючи і оцінюючи докази, слідчий повинен керуватися тими ж вимогами повноти та доброякісності, якими керуються прокурор і суд, вирішуючи питання про доведеність винуватості особи. Зміст поняття "винуватість" не диференціюється залежно від суб'єкта доказування (ст. 64 КПК). Зрозуміло, що і розуміння змісту поняття винуватості у слідчого і суду повинно бути однаковим [10].
Загальні вимоги закону щодо постанови про притягнення особи як обвинуваченої містяться у ст. 132 КПК. По справах про корупцію та організовану злочинність однією з особливостей притягнення особи як обвинуваченої є необхідність більш ретельної уваги до вимоги про індивідуалізацію обвинувачення.
Вимога індивідуалізації полягає у наступному. По-перше, тому що по справі в якості обвинувачених притягається декілька осіб, то кожній з них повинно бути індивідуально сформовано і пред'явлено обвинувачення. По-друге, якщо особа обвинувачується у вчиненні декількох злочинів, то в постанові про притягнення як обвинуваченої повинно бути детально описано і кваліфіковано кожне з них. По-третє, необхідно чітко вказувати і обґрунтовувати, хто був організатором, виконавцем, підбурювачем та пособником у вчиненні злочину.
По справах про корупцію та організовану злочинність важливо розрізняти самі ці поняття, які не є тотожними. М.І. Мельник вірно підкреслює, що, не зважаючи на тісний зв'язок корупції та організованої злочинності, "їх не можна розглядати як одне ціле або навіть як обов'язковий структурний елемент один одного... Корупція - це лише один із засобів, які використовує організована злочинність" [11].
Важливе значення по справах про організовану злочинність має відображення в постанові про притягнення особи як обвинуваченої тієї ролі, яку ця особа виконувала не лише при вчиненні конкретного злочину, а й в цілому у злочинному угрупованні, її місця в ієрархії злочинної групи чи організації. Обставини, що характеризують особу, є дуже суттєвими для вирішення питання щодо міри покарання, яку суд призначить певній особі. Це обумовлено статтею 65 КК, згідно з якою суд призначає покарання, враховуючи особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Оскільки наявність обставин, які негативно характеризують особу, погіршує її становище, то їх необхідно наводити у постанові про притягнення особи як обвинуваченої, щоб остання мала можливість заперечити ці обставини, наполягати на виключенні неправильних відомостей з формули обвинувачення.
Список використаних джерел
1. Рогатюк І.В. Формування функції обвинувачення та її реалізація у кримінальному процесі: Автореф. дис. … канд. юрид. наук. - К., 2004. - С. 1-2.
2. Матієк С. Щодо визначення поняття "обвинувачення" // Вісн. прокуратури. -2002. - № 5. - С. 55-58.
3. Михайленко О., Юрчишин В. Обвинувачення: його види і значення в кримінальному судочинстві України // Вісн. прокуратури. - 2003. - № 5. - С. 46.
4. Уголовно-процессуальный кодекс Украинской ССР. Науч. - практ. комментарий. - Киев, 1974. - С. 171.
5. Стремовский В.А. Учасники предварительного следствия в советском уголовном процессе. - Ростов, 1966. - С. 113.
6. Карнеева Л.М. Привлечение к уголовной ответственности. Законность и обоснованность. - М., 1971. - С.15; Каминская В.И. Теория советского уголовно-процессуального закона: Автореф. дис. … д-ра юрид. наук. - М., 1967. - С. 21-22.
7. Мартынчик Е.Г. Гарантии прав обвиняемого в суде первой инстанции. - Кишинёв, 1975. - С. 85.
8. Строгович М.С. Право обвиняемого на защиту и презумпция невиновности. - М., 1984. - С. 21.
9. Строгович М.С. Курс советского уголовного процесса. - М.: Наука, 1970. - Т. 2. - С. 84-85.
10. Сербулов В.А. К вопросу о доказанности виновности лица, привлекаемого в качестве обвиняемого // Проблемы дальнейшего укрепления соц. законности при расследовании преступлений органами внутренних дел. - Киев, 1988. - С.82-89.
11. Мельник М.І. Корупція і організована злочинність: проблема співвідношення // Боротьба з організованою злочинністю і корупцією (теорія і практика). - 2001. - № 3. - С. 9.
Loading...

 
 

Цікаве