WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Організована злочинність: актуальні проблеми процесу доказування - Реферат

Організована злочинність: актуальні проблеми процесу доказування - Реферат

використання показань членів організованих злочинних угруповань, які погодилися співробітничати з правоохоронними органами [2, с. 5].
Принципову можливість звільнення зазначених осіб від кримінальної відповідальності передбачено ч. 2 ст. 14 Закону України "Про організаційно-правові заходи боротьби з організованою злочинністю", але реальний механізм звільнення на сьогодні не встановлено; пропозиції Генеральної прокуратури щодо внесення змін до ст. 6 - 9,14 зазначеного Закону Верховною Радою не розглянуто.
Важко також не погодитися з думкою М. В. Гарника стосовно безумовної доцільності і необхідності використання у вітчизняній практиці напрацьованих закордонними правоохоронними органами таких оперативно -розшукових заходів, які мають умовну назву "провокація". Зокрема, для затримання на "гарячому" корумпованих чиновників державного апарату досить ефективно застосовується "провокація" хабара. Натомість в Україні передбачено кримінальну відповідальність за провокацію хабара, а пропозиції щодо вилучення цієї статті були відхилені Верховною Радою при розгляді законопроекту про нову редакцію глави - "Посадові злочини" - КК України.
Більш того, санкція ч. 2 ст. 370 розділу 17 - "Злочини у сфері службової діяльності" - нового КК України стала більш суворою за санкцію ст.171 старого КК України. Законодавець встановив верхню межу покарання у 5 років позбавлення волі, проти 2 - у старому КК України. А частиною 2 статті 370 КК за ті самі діяння, вчинені службовою особою правоохоронних органів, законодавець передбачив до 7 років позбавлення волі! "Далекоглядна" пересторога і водночас недвозначна відповідь законодавця на внесені Генеральною прокуратурою пропозиції щодо розширення правових важелів у боротьбі з організованою, в тому числі з "білокомірцевою" злочинністю.
Заради справедливості слід визнати, що правоохоронці іноді ризикують, користуючись зазначеним методом. Йдеться про попереднє звернення особи, в якої вимагається хабар, до правоохоронного органу та про подальше проведення ОРЗ з ціллю затримання хабарника безпосередньо при отриманні грошей чи інших цінностей. На практиці судова перспектива такої кримінальної справи значно залежатиме від визнання підозрюваним (обвинувачуваним, підсудним) своєї вини і отримання в ході попереднього та судового слідства інших достатніх доказів вчинення злочину. В іншому разі суд виправдає хабарника.
Сьогодні багато науковців і практиків схиляються до думки про необхідність подальшого доповнення ст. 65 КПК України стосовно переліку доказів. Так, В.М. Тертишник пропонує "розширити систему слідчих дій з урахуванням можливості безпосереднього вивчення окремих обставин події злочину. Для цього у кримінально-процесуальному законі необхідно передбачити і регламентувати такі слідчі дії, як: "безпосереднє спостереження", "слідчий експеримент", "контрольна закупка", "ревізія". Складовою безпосереднього спостереження є метод огляду і технічного документування. Наслідки останнього, на наш погляд, мають значення окремого виду доказів, який повинен бути названим в законі поряд з речовими доказами і документами " [10].
У разі безпосереднього спостереження події злочину чи пов'язаних з ним обставин слідчого необхідно буде допитати як свідка, який безпосередньо спостерігав події, що мають відношення до справи.
Стосовно "контрольної закупки" (яку іноді використовують в ході ОРЗ) як процесуальної дії, то у такому разі її можна буде визнати за провокацію подібно до дій, зазначених у тій самій ст. 379 нового КК України.
З урахуванням всього вищепереліченого можна дійти до нижченаведених висновків:
існуючі на сьогодні кримінально-процесуальні форми контролю над злочинністю, в тому числі організованою, є малодієвими;
у КПК України слід остаточно і конкретно визначитися щодо повноважень та процедури взаємодії слідчого, прокурора, суду з посадовими особами оперативних підрозділів, а також з механізмом "легалізації" оперативної інформації у процесуально-доказову;
у КПК України необхідно передбачити розділ, що стосується порядку взаємовідносин слідчих органів з правоохоронцями інших держав та доказового значення отриманої від них правової інформації;
статтю 94 КПК України стосовно приводів порушення кримінальної справи слід доповнити п. 6: "письмові повідомлення керівників спецпідрозділів про злочини, виявлені в ході оперативно-розшукових заходів";
виключити з нового КК України ст. 379 - "Провокація хабара" - як таку, що не відповідає сьогоднішнім вимогам і меті її прийняття;
законодавчо врегулювати процедуру допиту негласних співробітників кримінального пошуку про дані, здобуті ними у злочинній групі чи організації, передбачивши збереження таємниці стосовно анкетних даних такої особи;
у КПК окремо викласти процедуру звільнення від кримінальної відповідальності осіб, які приймали участь в діяльності ОЗГ і дали згоду на співпрацю з правоохоронними органами, одночасно передбачивши при цьому механізм протидії "корисливим" спонуканням правоохоронців.
Література:
1. Герасимов С.И. Взаимодействие правоохранительных органов стран СНД в борьбе с преступностью (опыт и проблемы) // Прокурорская и следственная практика. - М. - 2000. - № 3-4. - С. 37.
2. Гарник М. В. Боротьба з організованою злочинністю: правові аспекти // Вісник прокуратури. - 2001. - № 2. - С. 3.
3. Редько А.І., Єфремов С.О. Деякі питання провадження по справах про злочини, вчинені організованими злочинними угрупованнями. Узагальнення судової практики // Вісник Верховного Суду України. - 2001. - № 1. - С. 29.
4. Гуров А.И. Профессиональная преступность: прошлое и современность. - М., 1990; Вопросы организованной преступности и борьбы с ней. - М., 1993; Даньшин Г.М. Організована злочинність: кримінологічні чинники, шляхи протидії // Вісник Академії правових наук України. - 1998. - №1(12). - С. 98-111; Сташис В.В. Деякі питання боротьби з організованою злочинністю // Вісник Академії правових наук України. - 1999. - № 4(19). - С. 133-144; Єфремов С. Організовані злочинні угрупування в теорії вітчизняного кримінального права // Вісник прокуратури. - 2001. - №3. - С. 28-34.
5. Опришко О. Питання трансформації європейського права в законодавство України // Право України. - 2001. - № 2. - С. 30.
6. Ларин А.М. Советский уголовно-процессуальный закон и проблемы его эффективности. - М., 1979. - С. 209.
7. Михайленко А.Р. Расследование преступлений. Законность и обеспечение прав граждан. - К.: Юринком Интер, 1999. - С. 155.
8. Бєлкін А.Р. Теорія доказування: Наук.-метод. посіб. - М., 1999. - С. 130.
9. Горбачёв А.В. Процесс доказывания: содержание актуальных проблем. - Х.: НЮАУ, 2000. - С. 14.
10. Тертишник В.М. Проблеми розвитку процесуальної форми і гарантій правосуддя // Право України. - 2001 №1. - С. 92.
Loading...

 
 

Цікаве