WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Організаційно-правовий захист персональних даних - Реферат

Організаційно-правовий захист персональних даних - Реферат

мережах вони не підлягають індивідуалізації. Дуже складно відстежувати навіть легальну роботу людини, яка не бажає зробити будь-що протиправне. Вона працює, але працює анонімно. Її електронні сліди мало про що говорять і, тим більше, не можуть служити за доказ протиправних дій.
Але, як ставитися до так званого "портрета особи", що може бути зібраний з окремих відомостей персонального характеру різних баз даних, відомостей, які узяті з первісного контексту і, як правило, містять викривлений образ? Хто і як взагалі повинен нести відповідальність за зміст персональних даних, що розповсюджується в інтермережі? Як забезпечити доказ у разі виникнення спірних ситуацій? Може файл вважатися за доказ?
Відповіді на ці та інші питання такожнемає. Існують точки зору різних фахівців, полеміка і ціле електронно-інформаційне поле щодо правового регулювання взаємостосунків різних осіб.
Виникає цікавий момент: порушень немає тому, що немає відповідних правових конструкцій, а це означає, що можу робити те, що захочу! Що може впливати зі сказаного?
Існує реальний світ, який виник та є відмінним від реального - світ інформатизації й інтермереж, світ електронно-інформаційного простору, що передбачає новий погляд на суспільне життя і діяльність. Цей світ отримав назву інформаційного суспільства.
За визначенням, наданим у 1993 році Комісією Європейського Союзу: "Інформаційне суспільство - це суспільство, де діяльність людей здійснюється на основі послуг, що надаються з допомогою інформаційних технологій і технологій зв'язку". По суті інформаційні і телекомунікаційні технології породжують нову революцію, що основана на інформації, яка надає людині нові знання і створює умови формування індустрії інформації. Об'єднуючи інформаційні ресурси, які традиційно розділені й віддалені один від одного на значну відстань, інформаційна інфраструктура відкриває необмежений потенціал для набуття знань, інновацій і творчості. Причому, планами Євросоюзу чітко передбачається, що персональні дані в будь-якому разі не повинні потрапляти до загальнодоступних інформаційних ресурсів.
Перед дійсно видатними технологічними досягненнями й економічними можливостями, що виникають, передові країни переглядають свої стратегії та шляхи ведення бізнесу.
Досвід Європейського Союзу наочно переконує, що альтернативи інформаційному суспільству немає. Ми зобов'язані усвідомити глобальну природу змін, сучасниками і діючими особами яких ми є, і почати до них пристосовуватися. Від того, яким чином ми будемо реагувати на світові тенденції і можливості, перетворюючи їх на реальність і вигоду, залежатиме, як швидко ми вийдемо з кризи і чи скоро будемо жити в Європейському інформаційному суспільстві.
Ми зобов'язані усвідомити, що новий світ вимагає нових підходів у соціальній регуляції прав та свобод громадян. Для нового середовища необхідні нові юридичні механізми, що відповідають природі й розвитку процесів електронно-інформаційного простору.
У цьому сенсі в країні розробляється, зокрема, проект Закону України "Про захист персональних даних", який у 2000 р. представлений на остаточну правову експертизу органів виконавчої влади до Кабінету Міністрів України.
Проект Закону України "Про захист персональних даних". Розробка проекту Закону України "Про захист персональних даних" розпочалася у 1996 р. статтею кандидата технічних наук Олександра Баранова в газеті "Зеркало недели" під назвою "Персональні дані: чи є проблеми?"
У статті ставилося питання необхідності розробки базового закону України щодо захисту персональних даних людини.
Практична необхідність розробки закону обгрунтовується наведеним нижче:
стан нормативно-правової бази України не повною мірою забезпечує захист прав людини у сфері персональних даних. Нормативна база має слабку кореляцію з вимогами ст. 3, 23, 31, 32, 34 Конституції України і міжнародних стандартів;
чинні на сьогодні більше 20 законів України зв'язані зі збором, використанням і передачею інформації про фізичних осіб, не мають однозначного, єдиного визначення, що це за інформація, а саме воно зобов'язане бути вихідним і нести гносеологічне навантаження: саме на його основі повинні формуватися гіпотези норм, регулюючих відношення по захисту персональних даних.
Перша версія законопроекту була підготовлена у 1998 р. У цей же час була видана книжка під однойменною назвою. По суті, в ній викладалася відповідна концепція.
Законопроект 4 рази розглядався в різноманітних міністерствах і комітетах: Мінекономіці, Мінфіні, Мінюсті, в МВС, СБУ, Комітеті з питань державних секретів, Податковій адміністрації, у Раді національної безпеки і оборони, Уповноваженим ВР України з прав людини. Було висловлено понад 160 зауважень і пропозицій.
Наприкінці 1999 року законопроект погодили всі відомства, за винятком Мінюста та СБУ. 27 грудня 1999 року законопроект був переданий до Кабінету Міністрів України.
Після внесення правок профільними відділами Кабміну законопроект у 5-тий раз був розісланий на погодження до тих же органів влади, а також до Міністерства освіти і науки, Міністерства закордонних справ України. Було отримано більше 50 зауважень, після врахування яких керівники всіх відомств затвердили версію законопроекту і 20 грудня 2000 року він був переданий до Кабінету Міністрів України для опрацювання і направлення до комісій Верховної Ради.
Ідейна сутність законопроекту формулювалася на базі норм міжнародного права і законодавства європейських країн.
Ситуація у сфері захисту персональних даних за кордоном свідчить про таку загальну тенденцію:
розробляються і приймаються законодавчі та підзаконні акти, що регулюють відносини різних суб'єктів у сфері захисту персональних даних;
створюється інфраструктура для вирішення проблем технічного та організаційного захисту персональних даних;
організовуються спеціальні інститути уповноважених для забезпечення нагляду за дотриманням прав фізичних осіб у сфері персональних даних. Ця діяльність базується на принципах Європейської Конвенції "Про захист прав людини й основних свобод" 1950 р.
Виходячи з потреб забезпечення вільного обігу персональних даних і, водночас, наявності загрози несанкціонованого доступу до відомостей персонального
Loading...

 
 

Цікаве